ЦІНУВАТИ РОДИННУ ЗЛАГОДУ ЗАПОВІДАЄ 100-РІЧНА ПАРАСКОВІЯ ПОТОЦЬКА

До найстарішої мешканки Гутиська Парасковії Потоцької завітала делегація, щоб привітати зі 100-річчям, вручити вітальну листівку від Президента України В. Ющенка.

Тетяна БУДАР,м. Бережани Тернопільської обл.Окрім родичів, бабу Параску вітали голова районної ради Р. Висоцький, його заступник В. Пуківський, перший заступник голови райдержадміністрації В. Петровський, представники Підвисоцької сільської ради (сільський голова О. Малиняк), Підвисоцької школи (Т. Семеген), місцевої початкової школи (О. Пилипчак), гості з Києва.

Парасковія Михайлівна Потоцька і справді заслуговує на щедрі дарунки. Її доля була нелегкою, однак щасливою. Довелося їй пережити не тільки радісне дитинство в нині польському Сяноку, а й роки війни, депортацію 1946 року з рідної землі, звикання до незнайомого краю і чужих людей у підрадянській Україні. Параску тоді записали до колгоспу й змусили працювати за “трудодні”.У характері Парасковії Потоцької досі збереглися, як жартують її родичі, “польські замашки”. У цьому переконались і гості, коли 100-річна бабця продекламувала польською мовою духовний вірш “Польський хрест”. А ще баба Параска пам’ятає, окрім українських, вірші англійською та єврейською мовами, які вчила колись у школі в селі Кам’янка Сяноцького повіту Краківського воєводства. Вимоги тоді були високими. Випускники гімназій, як часто розповідала бабця дітям та внукам, були майже поліглотами, хоч удома доводилося багато працювати, адже батьки тримали чимало худоби й поля (в родини Параски було 7 га).Багатодітну родину доля розкидала по різних куточках Галичини. Параска з чоловіком і трьома дітьми (дочкою Марією, синами Степаном і Миколою) опинилася на Бережанщині в селі Гутисько, де природа трохи нагадувала рідні Бескиди. Тут і криницю з цілющою водою знайшли. Біля неї й оселилися. Бабця й досі дякує Богу за те, що водицю добру все життя пила. Може, тому й дожила до таких поважних літ, хоч тяжко працювала і в колгоспі, й на власному полі. Як кажуть її рідні (Парасковія мешкає разом з дочкою Марією, зятем Михайлом Іляшами, онуком Василем, його дружиною Галиною та правнуком — дворічним Ярославом), бабця чи не щодня цікавиться погодою й непокоїться, чи буде врожай.Уже сорок літ чоловіка Парасковії нема на світі, й вона дуже сумує за ним. Завжди над усе цінувала родинну злагоду, любов, учила цього дітей і внуків. Окрім трьох дітей, у баби Параски четверо онуків і п’ятеро правнуків. Любить, коли вони з’їжджаються і разом святкують Різдво, Великдень, чиїсь іменини. Тоді вона багато дізнається, що відбувається в Україні й світі. Любить бабця обговорювати новини, та, на жаль, уже недочуває. Та й здоров’я не те, тож доводиться старенькій більше лежати. Але силою її духу й оптимізмом можна захоплюватися. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment