ПІСНІ КСЕНІЇ ІСКРУК

Ксенія Іванівна Іскрук народилася 1892 року в селі Красногірці Голованівської волості Балтського повіту Подільської губернії. Померла на 105-му році 1997-го в рідному селі, але вже Кіровоградської області Голованівського району. Протягом всього життя Ксенія Іванівна ніколи не покидала рідного села, де працювала кравчинею. До глибокої старості пам’ятала багато пісень, які, як сама казала, ще співала її бабуся. Отож і вона  шила та співала.Тексти пісень, які пропонуємо до уваги читачів, записав місцевий краєзнавець, директор сільського державного музею Георгій Варфоломійович Кулик, мати якого теж любила співати і часто ходила до тітки Ксені. На світлині бачите Ксенію Іванівну в день її 100-річчя.

Якщо Ви, шановний читачу, теж маєте записи від носіїв народнопісенної лірики і вони справді цікаві, надсилайте їх до редакції.

ЧЕРВОНА КАЛИНАЧервона калинаУ лузі стояла.Із походу дівчинонькаКозака чекала.Та чекала літо,Чекала ще й зиму —Та й питала у лузіЧервону калину:“Розкажи, калино,Ти тут серед поля,Розкажи, калино,Яка моя доля?Чому сумні мої думиІ сни невеселі,Коли милого побачуУ своїй оселі?”Стоїть в полі та калина,З вітром розмовляє,А дівчина із походуКозака чекає.Знов цвіте калина,Сонце ясно сяє,Ну а та дівчинаНадію ще має.ДВА БЕРЕГИ — ОДНА РІЧКАДва береги — одна річка,Шинкарочка-молодичкаГорілочки наливає,На козака поглядає.А козак підморгнувЩе й підкрутив вуса:— Шинкарочко чорноброва,Я тебе боюся.— Ой не бійся, козаченьку,Чарувать не буду,Бо я твої чорні вуса Повік не забуду.Два береги — одна річкаПри гарній долині,Шинкарочка козакаВиглядає й нині.Виглядає нині, У степ поглядає,А в душі їй серденько Спокою не має.Ой вернися, козаченьку,В цю гарну долину,А я тобі у шинкуНалию чарчину.ОЙ У ПОЛІ ДУБ ЗЕЛЕНИЙОй у полі дуб зеленийЙ козацька могила.Виглядала козакаДівчинонька мила.Виглядала і чекалаКозака з походу.Сама була, як калина, —Гарненька на вроду.Зима уже відшуміла,Уже сніжок тане,А милого козаченька З походу немає.Знову уже дуб зеленийВ полі розцвітає,А серденько у дівчиниСивий смуток крає.І сорочку миленькомуШила-вишивала,Та сорочка про милогоПам’яткою стала.Стоїть в полі біля дубаДівчинонька мила,Ну а рядом із цим дубом —Козацька могила.БІЛЯ КОРЧМИЙшли козаки на війнуЗ турком воюватиТа й рішили біля корчми Пісень поспівати.А ті пісні сумні такі,Сумні, невеселі — Чи повернемось колись миУ свої оселі?Наливай, корчмарю,Та й повнії чари,Хай же згине вража сила —Турки і татари!Та й поїхали козакиВ чужу сторононьку,Щоб за вільний  край свій Скласти голівоньку.Ой висока в чистім поліКозацька могила,Отут душа козацькаяІ могутня сила.Біля корчми знову пісні,Знову сумні чути —Це зібрались козаченькиДрузів пом’янути.Ще не вмерла наша сила,Міцнішою стала,А вам, рідні козаченьки, —Пошана та слава.ДУМИ МОЇ ЧУМАЦЬКІЇ Зупинились чумаченькиБіля водопою —Пийте, воли, пийте сірі,Корміться травою.Один чумак зажурився,Лежить спочиває,А в далекій стороніДівчина чекає.Біля цього водопою Червона калина,Виглядає із мандрівкиЧумака дівчина.Думи мої чумацькії,Думи невеселі,Що робиться в ріднім краї,У моїй оселі?Напився чумак водиченьки,Помолився Богу,Запріг свої воли сірі,Вирушив в дорогу.В Чумака весІллЯВезли сіль чумакиЗ Криму на Поділля.Попросили бандуриста,Щоб зіграв весілля.Бандурист був сивий-сивий,В дорозі стомився, На прохання чумаченьків Таки погодився.Та й пішла чумацька валка,Скрипучи возами,До рідної сторононькиДесь там за лісами.Сидить бандурист на возі,Щупаючи струни,А в кожного чумаченька Невеселі думи.Що ви хлопці сумні такі? — Бандурист питає. —Вже моя бандура Пісень починає.Рідна наша сторононькаІ рідна домівка,Там чекає чумаченька Гарнесенька дівка.Ой ви, воли круторогі,Яка у вас сила,Що дівчина чумаченька Взяла й полюбила.Не журися, чумаченьку, — Край не за горами.Вже приїдеш до дівчини,До батька й до мами.Якщо твоя нареченаІз цього Поділля,То зіграємо тобі Гарненьке весілля.Аж три дні бандура грала,Як прийшла неділя,В молодого козаченькаРодом із Поділля.КОЗАК МОЛОДЕНЬКИЙ ЗІБРАВСЯ В ПОХІДПіднялося сонцеРаненько зі сходу,Козак молоденькийЗбиравсь до походу.Зібрав прості речі:Шаблюку та люльку,Пішов проганятиТатарина й турка.За вільну земельку,Яка життя дала,Дівчина козакуКисет дарувала.І мати старенькаІшла проводжати.Дівчина сказала:“Я буду чекати”.Чекала два літаІ зимоньку-другу,Душа відчувала То радість, то тугу.І якось під осінь,Ще зовсім раненько,Вернувся з походуКозак молоденький.ДВІ МОЛОДІ ДОЛІКоло річки, під горою,Зупинились чумаки,Розпрягли волів попастиЩе й напитися води.Ой широка луговина,В річці чистая вода,Там дівчина воду брала,Чорнобрива, молода.Молодий чумак із валки,Що Остапом звався,Як угледів ту дівчину,Так і  закохався.“Ти, дівчино чорнобрива,Напевне, тутешня,В тебе стан гнучкий дівочий,Сама, як черешня”.А дівчина, СоломіяЯку було звати,Вирішила в чумаківСолі поміняти.Так окраєць хлібаІ кусочок соліОб’єднав навікиДві молоді долі.ОЙ ТА НА ІВАНАОй та на Івана,Ой та на КупалаНа березі на ставочкуДівчина стояла.— Чом стоїш, дівчино,Про що ти думаєш,Чом коси не чешеш,Чом не заплітаєш?— Стою, ноги миюЙ косу заплітаю,Та й свого милогоІванка чекаю.А вода в ставочкуТа й тиха стояла,А це ж на ІванаТа й ще на Купала.— Ой прийди, Іванку,Прийди на Купала,Мої очі плачуть — Я тебе чекала.Ой ніч така гарна,Зоряна та ясна,Чом дівоча доляТа така нещасна?РОЗСТЕЛИВСЯ ТУМАНРозстелився туманТа й на всю долину,Зупинились чумаки,Ідучи до Криму.— Рідні мої чумаченьки,Рідні мої браття!Шукай вовну та кресало —Розпалим багаття.Розгорілось те багаття, Освіща долину, — Чумаки пісень співають,Згадують родину.Згадують родину,Дівчину, дружину, —Ідучи у край далекийАж по сіль до Криму.Ой раненько чумаченьки,Розправивши плечі,Напоїли волів сірихІз річки Нетечі.Із долини той туманІще не піднявся,А чумацький караванУже в Крим подався.Біля річки Нетечі,Де росла калина,Ще жива, іще не вмерлаЧумацька родина.Надіслав до редакціїСергій ПІДДУБНИЙ,с-ще ГолованівськКіровоградської обл.ГРАЙ, БАНДУРОГрай, бандуро, грай, бандуро,В чумака така натура — Увесь день попрацювати,А вечором ще й гуляти.Погуляти чумак любитьЗ вечора до рання,Ну а рано на роботуНайнятись до пана.Найнятись до пана, Щоб косити жито —Скажи, чумак, скільки роківТобою прожито?“Скільки років, скільки років?” —Зозуля кувала.“А ще моя сіра свитаТа й дірок не мала”.Ой як пахне спіле житоВечором на полі,Сумно грає та бандураПро чумацькі долі.Бандуристе, не грай сумно, —Грай, щоб веселитись.Пішов чумак до кринички,Щоб води напитись.А напившись, ліг спочитиНа свою свитину, Згадав батька, згадав матірЙ всю свою родину.ЧУМАК ТАРАС Чумак Тарас цілу нічку воли пас.Як день розпочався,Набрав мірку солі з воза,До корчми подався.Ой корчмарю, старий друже,Болить мені душа дуже —Як згадаю долю гірку,Сіль міняю на горілку.Дві неділі вже в дорозі,А душа моя в тривозі.Не радує сіль біленька —Як родина, як там ненька?Випив чумак чарку,Потім іще й другу,Потім пісню заспівав —Заспокоїв тугу.Поклонився корчмарю,Подякував Богу,Запріг воли свої сірі,Вирушив в дорогу.Як вернувсь додому, До рідної хати,А на згарищі сидитьЙого рідна мати.Посідали з матір’ю,Проклинають долю —Його діток та дружину Забрали в неволю.НАЛЕТІЛА ЧОРНА ХМАРАНалетіла чорна хмара —Сонця не видати,Ішов козак молоденькийЗ турком воювати.Ішов воювати,Щоб здобути волю,Але сил було замало,Та й попав в неволю.Рідна моя сторононька,Рідна моя мати,Так ідуть літа в неволі,Й добра не видатиСонце сходить і заходитьДесь у ріднім краї,А душа моя та серцеТакож там витають.Сумно мені, сумноВ турецькій неволі — Ось таке життя козацьке,Підкоряюсь долі.Повій, вітре, повій, вітре,По всій Україні,Передай низький уклінВсій моїй родині.Підготував Сергій ПІДДУБНИЙНа знімку: К. І. Іскрук в день сторіччя 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment