А ГОЛОСОВИЙ СУПРОВІД — РОСІЙСЬКОЮ

Ігор САЄНКО,м. ЛуганськЯ неодноразово стикався з людьми, які спілкуються українською мовою лише з українськомовними співрозмовниками. Одні послуговуються нею у власній оселі, спілкуючись з однодумцями, переходячи на російську мову під час спілкування з рештою людей. Але існують й інші українські “патріоти”, у яких члени їхніх родин (дружини, чоловіки, діти) не спроможні вимовити українською мовою двох речень або й жодного слова. Неодноразово бачив таких українських “патріотів” на керівних посадах обласного та міського рівнів, в українських громадських організаціях і націонал-демократичних партіях. Траплялися навіть випадки, коли ці люди прилюдно начебто змагалися за українську мову, а дітей та онуків віддавали до школи навчатися російською мовою, хоч у Луганську є кілька українських шкіл і мережа українських класів у російських школах.Таких людей давно вже називаю “професійними патріотами”. Для них українська мова та український патріотизм — засіб заробляння грошей та здобуття посади. Та нещодавно я зрозумів, що таких “професійних патріотів” ніколи не бракувало ні в уряді, ні у Верховній Раді України. Що ж мене спонукало зробити такі висновки? Лише протягом кількох останніх років моя родина спромоглася придбати собі комп’ютер і сучасну побутову техніку. Купуючи ці речі, був приголомшений. Усі панелі управління, дисплеї та програмне забезпечення російськомовні або англійськомовні. Отже, український споживач цих товарів мусить послуговуватись іноземною мовою.Від початку 1990-х яких тільки українських “патріотів” — від націонал-демократів до націоналістів — ми не бачили обранцями у Верховній Раді України та на високих державних посадах! І невже вони не мали сучасних комп’ютерів, телевізорів, холодильників, радіотелефонів, фотоапаратів, відеокамер, автоматичних пральних машин, мікрохвильових печей та інших приладів у своїх оселях 10 або й 15 років тому? У це не повірю! А якщо мали, то чому не били на сполох, не намагалися змінити це ганебне становище? Чого тільки вони не вимагали за ці роки, за що чи кого не боролися, через що не сварилися, але жодного разу, від жодного з них не чув вимоги зробити українську мовою комп’ютерів і побутової техніки у житті українців.Та можна здибати й витонченішу облуду “професійних патріотів”, що перебувають на різноманітних державних посадах і дають найрізноманітніші дозволи та погодження. Понад місяць тому ми придбали радіотелефон. В інструкції з користування передбачено можливість вибору мови дисплея, що мене дуже втішило. Обрати можна було між англійською, російською та українською мовами. Але коли я зробив вибір на користь української мови, то побачив, що крім кількох українських слів на дисплеї у роботі радіотелефона нічого українського не з’явилося. Я не зміг записати українською мовою імен до телефонної книги, бо мова набору була російська. Крім цього, голосовий супровід у радіотелефоні лунав російською мовою. Я почав вивчати інструкцію докладніше. В одному з розділів записано: “голосовий супровід тільки російською мовою”, а в іншому — “телефонний номер буде оголошено тільки російською мовою”.Ось такий вибір мови. Прикро на душі!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment