ЩОБ ДАЛІ ЙТИ ДОРОГОЮ ОДНОЮ

Ніна ГНАТЮК26 лютого до будинку на вулиці Л. Толстого, 25 зійшлися представники громадськості, щоб вклонитися пам’яті видатної української поетеси-патріотки. Саме в цьому будинку в центрі столиці у 1941—1942 рр. жили Олена і Михайло Теліги, звідси у лютому 1942 року вони пішли на зібрання, де були заарештовані ґестапо, і невдовзі розстріляні у Бабиному Яру. Їх попередили про можливість арешту, але патріоти не злякалися, не відступили і загинули як свідомі борці за незалежну Україну.На урочистому мітингу з нагоди відкриття меморіальної дошки виступили почесний голова Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги, народний депутат IV cкликання, член Центрального Проводу УРП “Собор” Ольга Кобець і голова Товариства Лариса Ляхоцька, лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги професор Надія Миронець, провідник Київської міської організації ОУН Богдан Червак, заступник Київського міського голови Сергій Рудик та інші добродії.Представник Секретаріату Президента Олександр Гончарук зачитав привітання від Президента України Віктора Ющенка.Герой України, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка Дмитро Павличко, розповідаючи про Олену Телігу, підкреслив, що вона народилася і виросла в російському середовищі, але стала українською поетесою і патріоткою, загинула за визволення України від окупантів і поневолювачів, не сприймаючи ні фашистського рабства, ні комуністичного гноблення.У творчому доробку Олени Теліги є стаття “Партачі життя”, яка і сьогодні залишається актуальною, бо присвячена проблемі цивільної відваги.Поетеса наводить рядки англійця Т. Карляйля про те, що “потрібний не лише герой, а й світ вартий його, який не виглядав би як одна суцільна маса лакеїв. У протилежному випадку, герої перейдуть для світу, а що найважливіше — і для нації — майже безслідно”.Розвиваючи цю думку, Олена Теліга пише не лише про героїв і подвижників української нації Т. Шевченка, Лесю Українку, І. Франка, героїв Базару, Крут, а й про їхнє оточення, сучасників, тих, хто не міг або не хотів позбутися лакейської психології.За О. Телігою, “партачі життя — це ті люди, що не мають звичайної, не геройської, а буденної цивільної відваги, без опертя якої найвищий героїзм зависає у повітрі, не пустивши коріння ані в землю, ані в маси. Це ті, “що все дивились, та мовчали, та мовчки чухали чуби”.Дмитро Павличко закликав не бути партачами життя, виявляти цивільну відвагу у відстоюванні національних інтересів, а представникам влади — порозумітися між собою, “щоб далі йти дорогою одною”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment