ВОНИ І МИ

Марія ЛЮДКЕВИЧ,м. ЛьвівУ Львівській письменницькій організації відбулася презентація книжки “Вони” Ярослави Людкевич-Сітко. Авторка, на жаль, уже відійшла в інший світ, але залишила болючі оповідання, спираючись на реальні факти визвольних змагань.Ярослава походила з інтелігентної родини, батько її був Січовим Стрільцем, а вона, навчаючись в університеті, не могла разом з друзями не боротися проти радянських окупантів. Тож неспокійного 1947 року стала членом ОУН. Їй доручали розповсюджувати антибільшовицькі листівки, давали інші завдання. Невдовзі Ярославу підступно схопили і засудили на 25 років концтаборів і вивезли в Інту Комі АРСР, де вона й відбувала покарання.Переживши всі страхіття поневолення, Ярослава написала оповідання-спогади. Її записи зібрала і впорядкувала донька Лариса.Книжка цікава тим, що тут вміщено документальні матеріали, фотографії з краю вічної мерзлоти, де перебували українські патріоти. “Чічка”, “Малий”, “Янгол”, “Варка”, “Вони”. Не один політв’язень впізнає в героях цих творів і свою долю.Любомир Полюга, один з охоронців головного командира УПА Романа Шухевича, пише у вступному слові до книжки: “Ці оповідання про УПА взяті з самого життя. Це художньо опрацьовані конкретні події, факти, вибрані нею як зразки народного патріотизму та самопожертви. Будучи знайомою з багатьма повстанцями, маючи власний досвід роботи в ОУН, жінка напрочуд реалістично і до деталей точно зображає складне повстанське життя, побут повстанців, їхню боротьбу. Поєднавши талановите художнє слово з жорстокою правдою, творить Ярослава вражаючі замальовки”.Нині вже рідшають ряди друзів-політв’язнів, які разом карались по таборах, тим потрібніші й дорожчі спогади очевидців тих далеких подій, щоб нинішня молодь розуміла, що українські патріоти платили кров’ю, здоров’ям, життям за переконання. Недаремно упорядник книжки Майя Білан зазначила, що це літературне явище, адже маємо документ, де й автор, і герої творів боролися, виживали, допомагали одне одному, подаючи приклад високої моралі, гуманізму і твердості духу.На вечорі союзянка, рідношкільниця Софія Перетятко-Ривак талановито прочитала оповідання “Ганнусине Різдво”. Звучали пісні, які виконали поетеса, доктор медичних наук Рогніда Сендецька, союзянка Любомира Токарівська, заслужена артистка України Марія Галій. Музичні твори присутнім подарував викладач Дрогобицького музичного училища скрипаль Іриней Турканик.Болючими стали спогади подруг Ярослави Людкевич-Сітко. Свої молоді роки вони теж провели в концтаборах Інти та на засланні. Дарія Полюга розповіла про один день у зоні, коли ув’язнені виконували норму на земельних роботах, будували дороги й залізницю. А це були величезні зусилля, бо ж киркою мох здирали із замерзлої землі, а з річки Інти діставали гравій. Знесилених, їх годували пісною баландою. Але були молоді, сильні духом, і все витримали.Політв’язень Слава Гасюк згадувала, якою оптимістичною, товариською була Ярослава. У таборі вони дружили, допомагали одна одній, усі разом готували літературні вечори, читали вірші, відзначали релігійні свята. А 1955—56-го, вийшовши з концтаборів, залишившися в Інті на спецпоселенні, часто відвідували видатного перекладача-літератора, поета, критика Григорія Кочура. Там читали поезії, обговорювали новини, події культурного й політичного життя. Панував дух літератури, мрія повернутися на рідну землю. Своїми роздумами також поділилися політв’язні Орися Матешук, Мирослава Зваричевська, почесний громадянин Коломиї о. Зиновій Карась, учасник Норильського повстання Василь Безпалько, а також Тереня і Ярослава Мельничук-Полюга.Поет Ігор Калинець, який з 1972 до 1984 року перебував в ув’язненні на Уралі та на засланні в Забайкаллі, зазначив, що в таких спогадах політв’язнів бачимо долю української жінки, борця за свободу України. Так, з уст Мирослави Пелех Богдан Когут написав книжку про Колиму. Недавно відбувся вечір пам’яті поета Бориса Павловського, який відбував покарання на Колимі. Його теж вражала мужність, сила дружби і дотримання традицій жінками-політв’язнями.Ігор Калинець закликав присутніх писати спогади про ті страшні часи. Героїчна болюча тема українських визвольних змагань має бути чесною і правдивою в нашій українській літературі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment