ВОЛОДАР  ХУТОРА МАЗЕПИ В КАНАДІ

Василь ВАСИЛАШКО,м. КиївСім’я бізнесмена і громадського діяча з Оттави Анатолія Нікули знов у садибі, де все рідне. Над брамою великий напис: “Хутір Мазепа”, нижче — адаптований герб гетьмана України, далі полум’яніє стяг Мазепи. У вітальні — портрет Івана Мазепи. Канада війнула цвітом калини. Зазвучав “Запорізький марш”, яким господар Володимир Ониськів зустрічає гостей. Двір повниться співом птахів. Шумить розкішний парк. Весняною свіжістю дихає город. А тим часом пан Ониськів пригощає друзів запашним борщем, варениками з бринзою, смачною мамалигою. Гості — в українця, що зумів не просто вибитися в люди, а й у наукову та бізнесову еліту, побачив і зробив у житті за десятьох. Він має що розповісти. Не людина, а комп’ютер!Так, Ониськів цікавий гостям. І колишньому Послові України в Канаді, Герою України Левкові Лук’яненку, і молодому дипломату з України Тарасові Малишевському, і депутату парламенту Канади Алексу Кіндію, українського походження. Хазяїн тим цікавий, що вірить в Україну, рідну мову. Важливо, що таку віру він утверджує, апелюючи до історії. Згадує, що на Кубані, попри репресії Сталіна, Голодомор, закриття українських шкіл, мова вижила в сім’ях, піснях Кубанського хору. Славить галичан, які у відриві від Києва, під “чужою” Австро-Угорщиною, діючи під девізом “Свій до свого по своє”, зробили Львів українським П’ємонтом. Ониськіва захоплюють і дії вчителя з України Петра Карманського, який циклом фейлетонів “Мавпяче дзеркало”, наживши собі ворогів, буквально повстав проти галопу асиміляції частини українців у Канаді й позитивно вплинув на них перед Першою світовою (дисертація Мар’яни Нікули). Головне, Ониськів — свідомий, успішний українець! Але про все по порядку. Хто такий, звідки родом Володимир Ониськів? Той, хто не завдяки райським умовам, а всупереч труднощам став діяльним українським патріотом, діловою людиною Західного світу. Сам себе створив! Народившись 1914 року на Буковині, в Заставні, в сім’ї фінансового комісара Австро-Угорщини Олександра Ониськіва і Марти Костецької, з родини Кривоносів, він зрів як українець не лише у межиріччі Дністра і Прута, а й за межами України. Мав рік, як батько помер, 7 років — мати. Змалку гартуючи себе, скрізь був першим: біля жатки чи молотарки, у школі чи в Політехнічному інституті в румунських Яссах. Служив і в Королівській гвардії Румунії (1939—1940). Затим жив у Німеччині, Франції, Канаді. Фундамент національних, моральних почуттів сформувався у Володі змалку. Він встиг наснажитися духом батьків. Пам’ятав з уст мами пісню “Їхав козак за Дунай”, інші народні пісні, казки про Лисів, Котів, про Добро і Зло, легенди про Січ, про опришків. За головну ідею життя взяв батьківський заповіт “За волю і славу України!”, викарбуваний на іменній шаблі, що лишилася у спадок від батька. Ще запало в душу, що сусіди в Заставні знали румунську і німецьку мови, та спілкувалися між собою лише українською. Село піснями вінчало вечори. Тож і Ониськів завжди з родиною, з земляками чи наодинці залишався українськомовним.Знайомі Ониськіва часом гадають: чому б йому не залишитися жити в Україні, коли Північну Буковину приєднали 1940 року до СРСР? Тому, що не міг приховати і свого неприйняття злочинного сталінізму, і факту служіння в армії Румунії, за що міг “загриміти” в ГУЛАГ. Як згадує В. Ониськів, на зустрічі з Олександром Довженком у Чернівцях той підказав українцеві: “Діяти з користю для України можна і за кордоном. Якщо Україна є в серці, вона, в свою чергу, одухотворює, употужнює життя людини”. Для успіху, вже тоді вважав Ониськів, слід бути не лише національно свідомим, а й стати освіченим, заможним і впливовим. Вражають рядки з його біографії. 1941 рік, Берлін — Ониськів стає членом УНО. 1944 рік — політичний в’язень. 1947 рік, Париж, Ониськів — директор косметичної фірми, має зв’язки у вищих колах Франції. 1948 рік, Мюнхен — захищає ступінь доктора технічних наук в Українському Вільному Університеті. 1952 рік, Монреаль — як інженер-хімік, засновує першу косметичну фірму в Канаді “Лабораторія доктора Ониськіва”, патентує торговельний знак “Beaty Seal”. Невдовзі відкриває офіс на П’ятій авеню Манхеттена в Нью-Йорку, офіси в Техасі, різних провінціях Канади. У той час він творить революцію в косметології, вдається до новаторських підходів у маркетингу косметики. Першим застосовує стратегію безплатного тестування парфумних виробів для зірок кіно і театру, політичної еліти. Володимир Ониськів переконаний, що українцеві має бути доступне все. Він здійснює кругосвітні подорожі слідами Марко Поло, капітана Кука, Свена Гедіна. Одержимий ідеєю відкрити світові Україну, донести ідею, що одного дня вона стане незалежною, діє під іменем “Всесвітній посол майбутньої вільної України Володя Глоб Троттер”. Відвідує українські громади Південної Америки, Азії, Австралії, виступає з лекціями про Мазепу, дарує книжки про Україну і світове українство, зокрема “Ілюстровану історію України” Михайла Грушевського. Ониськів згадує зустрічі з українськими студентами в Мельбурні, риболовлю на Амазонці, де разом з українцями співав “Розпрягайте, хлопці, коней”. Доктор Ониськів, заробивши гроші, 1972 р. здійснює давно задуманий проект — уславити ім’я видатного гетьмана України, що об’єднав два береги Дніпра, добився розквіту їх по Руїні, та був зганьблений Москвою, її церквою. Ще замолоду він приносив квіти на місце ймовірної могили Мазепи в Галаці (Румунія). У Квебеку Ониськів придбав 120 гектарів землі, заснував Хутір Мазепа. Більш того, добився, щоб Хутір Мазепа занесли на карту Канади. Шевченків “Кобзар”, твори Пантелеймона Куліша, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Грушевського, Миколи Міхновського, бібліотечка книжок про Мазепу, збірки поезій Василя Стуса, картини українських митців, зразки посуду з України часів Трипілля, буковинські килими мають тут постійну прописку. Ониськіва цікавлять, зокрема, газети “Слово Просвіти”, ”Літературна Україна”, журнали “Вітчизна”, “Пам’ятки України”, “Україна”, українські телеканали. Я радий, що є у Володимира Ониськіва і моя книжка “Відроджуймось — не перероджуймось!” Садиба багата на яблунево-грушевий сад. Є ставок, в якому зблискує форель. Приваблює водяний млин. У кімнатах будинку — музей козацьких шабель, стрілецької зброї. Україна в мініатюрі! З 1984 року доктор Ониськів, уже маючи відоме ім’я, шукає зв’язків із громадянами України, дбає про визволення краю. Друком, по радіо він оприлюднює звернення до українців з викриттям Голодомору, репресій, русифікації в УРСР, закликає до Незалежності. Такі “листи Ониськіва”, доходячи до наших громадян, за умов неволі ставали ковтком свіжого повітря.З 1990 року Володимир Ониськів спілкується з громадськими діячами і політиками України. Були захоплення й розчарування. Так, він гаряче вітав 1991-го в Канаді Президента України Леоніда Кравчука, а вже 1994-го розчарувався його діями і відіслав йому одержану Грамоту. Відвідуючи Україну, Ониськів без угод, розписок, по-братньому спонсорував рухівців, різні партії, не чекаючи на подяку, але часом шкодував, що не завжди знав, як спрацювали кошти. Радували ділові взаємини, які склалися з Левком Лук’яненком, колишнім в’язнем ГУЛАГу, дипломатом, народним депутатом України. Як свято душі — їхні теплі зустрічі, листування, підтримка Ониськівим видання книжок Лук’яненка, зокрема “Маршал Жуков і українці в Другій світовій війні”. Ониськіву Лук’яненко писав, що він вручив чотирьом українським християнським церквам Звернення про анафему комунізму. “Надсилаю тобі копію цього Звернення, щоб ти бачив, як ми з тобою тут діємо” (23.02.03). Тобто Лук’яненко вважав, що він діяв в Україні разом з Ониськівим!З радістю скористався В. Ониськів можливістю відвідати Україну. 1990 року здійснив подорож слідами гетьмана Мазепи, відвідав Хортицю і поле битви під Полтавою. Брав участь у мітингах Руху в Києві. Носив жовто-синій стяг. 1991-го приїжджав для налагодження співпраці з демократами в Україні, сприяв визволенню з-під арешту Степана Хмари. Подорож 1993 року пов’язував із вивченням умов інвестування і налагодження косметологічної продукції в Україні. Та завадила криза. Вразили “кравчучки”. Яка іронія долі! Якщо іменем таких борців за волю України, як Мазепа, Петлюра, Бандера, з добром чи гнівом, та називали людей — мазепинці, петлюрівці, бандерівці, то від Кравчука і Кучми пішли назви тачок — “кравчучки” і “кучмовози”. На зловтіху ворогів. На сміх і сльози!Похилий вік, хвороби не дали змоги Ониськiву здійснити всі плани. Та він багато встиг, за це його шанують українці, дружбою з ним пишаються. Йому пишуть з Посольства України в Канаді, Світового Конґресу Українців, з Музею гетьманства в Києві, з Благодійного фонду “Україна 3000”, з Державної служби з питань національної культурної спадщини України. Особливо дорожить Ониськів листом від голови фракції “Наша Україна” у Верховній Раді України Віктора Ющенка від 16.09.2004, де йдеться: “Дякую Вам за небайдужість, підтримку та надіслані пропозиції”. Нині Володимиру Ониськіву 94 роки. Із ним пісні, що дихають Україною. Любить “Червону руту”, спів Дмитра Гнатюка. Жадібний до українських новин. Щиро радіє, що вже п’ять вулиць в Україні названі ім’ям Мазепи, що є вже у світі п’ять пам’ятників йому. Мріє покласти квіти до пам’ятника Мазепи, що, вірить, має постати в Києві. Ще 2004-го у вітальному листі до Президента України В. Ющенка Ониськів повідомляв, що він передає тисячу доларів на встановлення в Києві пам’ятника “великому Гетьманові Мазепі”. Ониськів досі запальний. Приємно вражений, що в Санкт-Петербурзі, де гетьманові лунали лише прокльони, совісна Тетяна Таїрова-Яковлева, доктор історичних наук, професор в серії “Жизнь замечательных людей”(!), книжкою “Мазепа” на основі відкритих нею архівних даних явила світу: Мазепа — не зрадник, а видатна особа в історії Європи! Ониськів обурюється бунтом “червоних яничарів” Полтави проти відкриття у місті пам’ятника Мазепі. Мріє дожити, коли знесуть пам’ятник Леніну в Києві. Хоче бачити Батурин, що відроджується, Мазепинці. Такий Володимир Ониськів, доктор технічних наук, славний українець. Він завжди жив і нині живе рідною Україною.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment