ПАМ’ЯТЬ ВОДИ

Борис ОлІйникО, Пам’яте Води!    Прости і одведи: Ми стільки переписували рід свій, Що вже й не знаєм:    звідки ми й куди, Заплутавшись у хащах     лицедійства.Гей, Водо із глибин,    коли рождався світ, Ти Пам’ять бережеш     со днів світотворіння! То вглянься ж чесно     у життєпис свій, Народе,    не минувши світла й тіні!Хай не ляка тебе безодня глибини. Ти зри, Народе, і не бійся правди, Що корінь твій — з тієї давнини, Де не було ще Риму і Еллади!Ти — нелинь — дуб,    що неба дотика. Твоє насіння — у вселенськім русі. Твій образ виден в рисах козака, І в профілі смаглявого індуса.Ти дістаєш чолом     Чумацький Шлях, Ти мав би йти     не метушливо й мудро, З Карпат по Гімалаї звівши стяг, Омитий водами     Дніпра і Брамапутри.Чого ж спинивсь     з півкроку до мети В найкращу пору золотої волі?! Пильніш пригляньсь     до Пам’яті Води: Тобі ж давно всміхнулась горда Доля!Гряди! Уже Геракл,    вчинивши здвиг, Розсунув скелі, як врата до саду. І Гера стелить степ тобі до ніг, І сурми славу     провістять з Багдаду.Облиш плачі!    Рамена розгорни Від Ґанґу по святі Дніпрові води. Світ зачекавсь на празнику весни, Який без тебе    розпочать не годен!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment