Гнат БІЖИК,
просвітянин, м. Нова
Каховка Херсонської області
Наш народ і досі потопає в мороці комуністичного мракобісся. Сатанинський серп безжально впродовж десятиріч стинав не колоски пшениці, а голови тих, хто повинен був їх вирощувати. Важкий молот сатани добивав тих, кого називали цвітом нації. Мільйонні жертви нашого народу зробили його слухняним знаряддям у руках комуністичних вождів і вождиків. Та не це викликає здивування. Заковують у кайдани нерідко й героїв і, затуливши їхні роти кляпами, змушують замовкнути й під дулом нагана іти в потрібному катам напрямку. Дивує, як вдалося тих, хто вижив у вирі пекельних подій, зазомбувати, що жили вони в раю. Отже, на комуністичних ідеологів і виконавців їхньої волі лягають два страшні злочини, які не прощають: знищення мільйонів українців і позбавлення багатьох із них найвищого дару Творця — вміти мислити й надавати об’єктивну оцінку подіям. Відповідальність за ті злочини повинні нести й сучасні спадкоємці комуністичної ідеології та її каральної машини, бо вони не зреклися спадкоємності попередників, не засудили їхніх злочинів, а навпаки, продовжують злочинну пропаганду, спрямовану на знищення українського народу як нації та його державності.
Та на цьому перелік злочинів комуністичної системи та її проповідників не закінчується. Постійне й поступове витоптування минулих основ і сьогочасних паростків української культури теж на совісті творців, керманичів і виконавців комуністичної системи. Адже ще за нашої пам’яті почала згасати українська пісня, стихати український гумор, замовкла колядка та дійства, пов’язані з нею. Їхнє місце займала нерідко низькопробна російська попса, яку супроводжував недолугий гумор, де висміювали українця, його мову й традиції. На превеликий жаль, україноненависники продовжують робити це і зараз.
Не менш трагічні наслідки має злочинний план витіснення з усіх сфер ужитку української мови, фактичне її знищення. Переведення більшості шкіл на російську мову, звільнення учнів від вивчення української було непоправним ударом по намаганнях українців зберегти національні святині. Жорстокий прес знищував українську науку не лише забороною захищати дисертації українською мовою й викладати предмети у ВНЗ рідною мовою українців, а й різними постановами, рішеннями, розпорядженнями.
А якого нищівного удару зазнала духовність українського народу! Дикунством і варварством упало на голови українства нищення шедеврів архітектури, якими були наші храми. У кінці 1920-х років було ліквідовано Українську Автокефальну Православну Церкву, знищено її духовенство, а 1946 року це повторилося і з Греко-Католицькою Церквою. Насильницьке насаджування безбожництва змінило національний характер українців. Нинішня жорстокість, лицемірство, брехня і вбивства — наслідок атеїстичного виховання.
А що зробив із нами той брудний потік, який почав вульгаризмами вливатися в чисту ріку нашої мови! У XVII ст. в нашій мові були чотири лайливі слова: “чорт”, “дідько”, “собака” й “свиня”, а в наш час їх разом із матюками налічується вже п’ять тисяч.
А велике переселення народів хіба не треба записати до злочинів комуністичної верхівки? Палали в пожежах цілі українські села в Західній Україні, а їхні мешканці або згорали в полум’ї, або їх переселяли у далекі краї. А скількох родин позбавлено національного коріння внаслідок зміни кордонів, скільки антиукраїнського елементу оселено в українські села на місце знищених голодом українців!
Усіх злочинів комуністичної партії перед українським народом не перелічити. Тому й дивуються інші народи, як ми й досі можемо терпіти всяких симоненків, морозів, вітренків, які проводять антиукраїнську діяльність. Тому завдання усіх українців та їхніх національно-патріотичних організацій — не тільки почати наступ на підрив нашої державності й самобутності, а й вимагати заборони злочинних партій і об’єднань.
Припускаємося помилки, не помічаючи антиукраїнські сили, а звинувачуючи в злочинах лише сталінський режим. Він був тільки новим витвором імперської політики Росії для захоплення нових земель і упокорення України. Адже це робила впродовж століть Росія безперервно. Тому не менш небезпечні для України партії, члени яких — агентурне втілення інтервентів. Більшість членів Партії реґіонів проводить таку антиукраїнську політику. Тому часто вони знаходять спільну мову з комуністами, бо творять одну чорну справу: знищення України як держави, знищення українського народу як нації.
Тож об’єднуймося для боротьби зі злочинними антиукраїнськими силами. Було б добре, якби “Просвіта” очолила цю боротьбу, а союзників знаходила серед тих партій і організацій, які ще не роз’їла шовіністично-імперська бацила.