ЗЕРНА ДОБРОТИ ПРОРОСТАЮТЬ

Надія КИР’ЯНУ переддень Міжнародного дня поезії відбувся дитячий поетичний конкурс “Зерна доброти”, який проходить на Київщині з ініціативи вчительки-просвітянки, поетеси, члена Національної спілки письменників України Тетяни Петровської. “П’ять років тому цей захід започаткувала невелика група ентузіастів, шанувальників рідного слова. Нині в ньому беруть участь сотні учнів із різних шкіл, а ця зала вже не вміщає фіналістів та їхніх прихильників”, — зазначив начальник Києво-Святошинського районного відділу освіти Микола Неруш. Заступники голови ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Василь Фольварочний та Микола Нестерчук передали вітання від голови Товариства Павла Мовчана та нагородили переможців конкурсу дисками з українськими піснями та літературними творами. “Хто живе зі своєю рідною мовою, у того і душа світла, і думки чисті”, — сказав Василь Фольварочний. Він розповів, що колись започаткував такий конкурс у Чернівцях, і мама привела до нього школярку Марію Матіос. Тепер вона — лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, письменниця, яку чи не найбільше читають в Україні.Звичайно, не всі учасники стануть письменниками. Але кожен, як сказав Микола Нестерчук, понесе у світ “зерна української доброти, покаже, чим багата Україна”. Член журі письменник Микола Герасименко відзначив високий рівень багатьох творів, а також закликав хлопців активніше долучитися до цього заходу. Саме хлопців серед переможців значно менше, ніж дівчат. Член журі, журналістка, редактор газети для саморозвитку дітей Тетяна Кондратенко побажала дітям, щоб не згасала поетична іскорка, якою наділив Бог. Голова секретаріату Української світової спілки професійних учителів, кандидат педагогічних наук Наталія Мацько передала вітання від голови Спілки Зіновія Квіта з Філадельфії. Він постійно читає вірші учасників конкурсу і не може відірватися від дитячих рядків. Вітання й подарунки дітям передали: від депутатів районної ради — Сергій Громовий, Тамара Бігун, Олена Бебешко; від Києво-Святошинської районної “Просвіти” — Валентина Донець; від громадської організації “Жінки “Батьківщини” — підприємець Людмила Єрьоменко. Усі діти отримали “Кобзар” Тараса Шевченка, інші українські книжки, диски, м’які іграшки тощо. Їхніх учителів нагородили грамотами. Прикрасили свято пісні на слова членів журі місцевих композиторів Тетяни Димань, Ганни Півньової, Антоніни Добрової у виконанні дитячого хору “Сходинки” Софіївсько-Борщагівської школи під керівництвом заслуженого працівника культури України Ірини Якубовської. Близько тридцяти фіналістів прочитали власні поезії, сповнені доброти і любові. Діти осмислюють українську історію, зокрема, її трагічні сторінки. Цьогорічні вірші виокремлюються глибоким психологізмом відображення життя, внутрішнього світу людини. Автори не лише описують картини буття, а й пропагують здоровий спосіб життя, їм подобається “сіяти зерна доброти”.Пропонуємо вам деякі з найкращих поезій. СТОРІНКИ ІСТОРІЇ СИВІ ГОРТАЮСторінки історії сиві гортаю.— Війну пам’ятаєте? — в бабці питаю.Непрошені сльози ураз покотились.До бабці з сестрою ми вдвох притулились.Забрала дитинство триклята війна,Усе найдорожче украла вона.Тата, військового, кулею вбило, Маму на розстріл до яру водили.Лише сам Господь врятував маму Олі,Ізмилосердилась матінка-доля!Маленьке дівчатко на землю упало,Залишити ненечку фріца благало.— Стріляйте мене, а матусю не треба!Худі рученятка звело в чорне небо…Очиці-терниці слізьми налилися,А пальчики-кліщі у чобіт вп’ялися…Розгублений німець не зна, що чинити,Не знає, що далі з сім’єю робити. Стоїть нерухомо, а потім поблід,На скронях в загарбника виступив піт.І руки тремтять, і сльоза покотилась…Чи правда це все, а чи, може, приснилось?Чужинець повільно відвів автомат,Поплентавсь селом поміж спалених хат…Олена ШОВКУН, 8 клас, Хотівська ЗОШСОНЕЧКО І СОНЕЧКАМилувалось сонечко —Ой яка в нас Сонечка!Золоті косички,Нові черевички, Вишита кофтинка,В намисті перлинка,Гарненька спідничка,У віночку стрічка.Усміхнулось сонечкоДо малої Сонечки.Катерина ПОПКО, Вишнівська ЗОШ, 6 класГОЛОДОМОРХлопчик маленький з торбинкою через плечеЗбирає колоски і гірко плаче,Матусі й тата давно вже нема,Зосталися вдвох він і маленька сестра.Сестричка голодна в холодній хатині лежить,Це ж він для неї зернятка принести спішить,А тут лиходій з нагайкою в руці.Хлопчик побачив, зблід, змінившись у лиці.Вирвав кат з рук і розкидав усе, що              в торбинці було,Бідолаха маленький кинувся бігти назад у село,Але страшні удари піднять йому не дали                 голови.Вже сердешний не плаче, не стогне, а квилить:“Прошу вас, прошу, відпустіть, зробіть милість.Сестричка у мене маленька, голодна, спасіть,Зернятка для неї збирав я, прошу, віднесіть…”Скривавлене тіло маленьке лежить серед поля,Тепер не голодно, не холодно, тепер йому воля.А поруч колоски й розірвана полотняна торбинка,В маленькій руці зосталась одненька зернинка.Катерина КОЧУР, Білогородська ЗОШ, 7 клас

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment