ДО ЧОГО ПРИЗВЕЛА ПОЛТАВСЬКА БИТВА?

Вадим ДЖУВАГА, історик, м. Полтава Зараз три країни Європи морочаться, як відзначати 300-річчя Полтавської битви: святкувати чи зовсім не помічати? Ювілей цієї події вже викликав масу публікацій в українській, російській і шведській пресі.Публікації в Росії не відкривають нічого нового. Історикам і журналістам нема потреби струшувати пил з архівних справ, лише переписати газетні публікації до 200-, 250-літнього ювілею “побєди руского оружія”. Ставлення Росії до події, яка звела три народи у смертельному двобої біля українського міста Полтави, за 300 років не змінилося.Проте росіянам слід інакше поглянути на власну історію, якщо їм не байдуже, яка думка у світі склалася про Росію. Судячи об’єктивно, всі перемоги Росії (й СРСР) на полі битви, розрекламовані російською імперською пропагандою, оберталися важкою поразкою у внутрішньому і зовнішньому житті.Наприклад, переможна війна з Наполеоном призвела до консервації феодалізму, якого Росія позбулася лише тоді, коли європейські країни вже півстоліття впевнено почувалися у комфортніших ринкових умовах. Перемога у Другій світовій війні означала для Росії та інших підрадянських республік півсторічне панування тоталітаризму на теренах не лише СРСР, але й країн Центральної Європи. Наслідки тоталітарного минулого пострадянські країни досі відчувають.Навпаки, важка поразка Російської імперії в Кримській війні (1853—1856 рр.) зумовила падіння середньовічного ладу і стрімкий розвиток суспільства завдяки ліберальним реформам. Безславна військова операція в Афганістані сприяла розпаду зовні могутньої радянської імперії на незалежні держави, деякі з них вже стали повноправними членами європейської спільноти.Так само із широко “розпіареною” придворними імперськими трубадурами перемогою “руского оружія” під Полтавою. Для Росії це означало становлення абсолютної царської влади і зміцнення феодальної системи господарства, що зрештою призвело до вкрай низького рівня суспільного життя, політичного й економічного відставання Російської імперії від провідних країн світу. Це відчувається і нині — тільки природні багатства Росії й величезна територія дають їй змогу бути серед світових лідерів.Для України перемога Московії в Полтавській битві була чужою.Починаючи з 1701 року, українці брали участь у всіх війнах Московії, аж до самого розпаду СРСР (наприклад, два останні в історії Герої Радянського Союзу (укази від 17.9.1991 р. і 25.12.1991 р.) Олег Бабак і Леонід Солодков були родом з Полтавщини й Луганщини).1713 рік — указом Петра І віковічну назву нашого східного сусіда Московія було змінено на грецьке написання віковічної назви України — Русь (грецьк. Росія), тобто сусіди вкрали у нас нашу ж назву. А Україну велено називати Малоросією.1720 рік — заборона Петра І друкувати будь-які книжки українською мовою, крім церковних (але й вони мали перед тим пройти московську цензуру).1722 рік — введення в Україні Малоросійської колегії замість гетьмана. Колегія керувалася росіянином і підпорядковувалася цареві. Тоді ж у Петербурзі ув’язнили козацьку старшину, яка протестувала проти введення колегії. 1764 рік — скасування Гетьманщини. Україну поділено на губернаторства, козаків переведено в кавалерійські та піхотні частини російської армії.1775 рік — знищення Запорозької Січі.1783 рік — повне закріпачення українських селян, вільних з часів Хмельниччини (з 1648 року).1849 рік — розгром Кирило-Мефодіївського братства, яке ставило за мету відновлення Української держави. Членів братства засуджено або відправлено у заслання. Зокрема, братчик Тарас Шевченко отримав 10 років солдатчини.1876 рік — указом Олександра II (Емський указ) заборонено українську мову і книгодрукування нею. Зрозуміло, в усіх навчальних закладах викладання провадилося російською мовою, тобто освіта була засобом зросійщення українців. Заборона діяла до 1905 року.1910 рік — заборона Столипіним національних товариств “інородцев”, до яких зараховували й українців.1914 рік — масові репресії царату проти українців, у результаті яких вислано до Сибіру велику кількість українських діячів, серед них — Михайла Грушевського й Андрея Шептицького.1917—1921 роки — збройна війна білої та червоної Росії проти незалежної Української Народної Республіки.1921—1922 роки — масовий голодомор в Україні, спричинений більшовицькою політикою воєнного комунізму.1919—1933 роки — збройна боротьба більшовиків проти українського повстанського руху.1932—1933 роки — другий, найжахливіший Голодомор в Україні.1941—1945 роки — масове винищення українців на фронтах Другої світової війни. Наприклад, 19—21 грудня 1941 року в бій проти танків під Москвою кинуто 1-й та 2-й кавалерійські корпуси з кубанських українців, у результаті чого вони були знищені. 1943—1962 роки — збройне придушення українського повстанського руху на ВСІЙ території України — від Карпат до Кубані. 1946—1947 роки — третій голодомор українців.Отака коротка історія віковічної українсько-російської “дружби”, започаткованої під Полтавою.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment