ЛИЦАР УКРАЇНИ

25 березня 1999 року загинув В’ячеслав Чорновіл. Попри офіційний вердикт слідства, що це була звичайна аварія, громадськість не полишає думка про сплановане політичне вбивство. Та й розслідування резонансної справи неодноразово то припинялося, то відновлювалося. Сподіваємося, що правду нарешті буде встановлено. Смерть Чорновола трагічно збіглася з розколом Народного руху України, найпотужнішої громадсько-політичної організації, що виборювала незалежність Української держави. На жаль, розкол партії, як показали наступні 10 років, практично відсунув колись потужний Рух на узбіччя української політики. Однак це тема окремої розмови, яку ініціювала наша газета, започаткувавши дискусію про єдність національно-демократичних державницьких сил. Зараз ми хочемо вшанувати пам’ять видатного патріота України.Наша газета звернулася до соратників Чорновола, людей, які його знали, молодої генерації політиків. Ми попросили розказати про роль В’ячеслава Чорновола в новітній українській історії, про те, чому саме нині гостро відчуваємо відсутність такого політика в суспільному житті.

На ці запитання відповідають: один із фундаторів Народного руху, академік НАНУ Віталій Дончик, депутати Верховної Ради України нинішнього скликання.

Віталій ДОНЧИК:“ВІН “ЛУПАВ СКАЛУ”Сьогодні чую багато розчарувань не просто у помаранчевих, бо це сила різнорідна, а загалом у політиці. Тому зараз багато згадують тих лідерів демократичних рухів, які починали, були в ореолі народної шани і любові, починаючи від Лук’яненка, Гориня, Бадзя, тих, хто повернувся з ув’язнення, і до письменників, які ставали супроти тоталітарного режиму. Сьогодні запитують: де наші моральні авторитети в політиці? Чому їх не можна порівняти з Чорноволом у послідовності боротьби за Україну? Він, звичайно, міг і помилятися, але не допускав компромісів ні тимчасових, ні тривалих. Він “лупав скалу”. Не знаю, що могло б істотно змінити його як борця. Здавалося б, ось постала незалежна Україна, коли можна вже просто “політикувати” в політиці. Але виявляється, і надалі тут треба залишатися борцем. Звичайно, нам не вистачає Чорновола. Це була людина пристрасті. Той образ незалежної вільної України, який він виніс крізь випробування, вистраждав, був ключовим. У нього не було втоми. Він, може, й знав, як і кожна людина, хвилини розпачу, зневіри, але не поступався психологічно, емоційно. Тому й був великим організатором. А це дуже непросто, адже важко було створити таку велику першу в Україні справжню ідеологічну партію на базі Руху. Олена БОНДАРЕНКО: “ПРИКЛАД БЕЗКОМПРОМІСНОСТІ”Переконана, що В’ячеслав Чорновіл був визначною постаттю в сучасній історії України — історії змагань за незалежність, за права людини, права нації. Це величезний приклад для його ровесників, сучасників, нині сущих і наступних поколінь. Його позиція стосовно національної ідеї, демократії, свободи була настільки чесною і відвертою, що її не могли розхитати жодні чинники. Це була людина надзвичайної порядності, непідкупності й безкомпромісності, адже йшлося про засадничі ідейні національні цінності. Мені випало величезне щастя і відповідальність тривалий час бути пліч-о-пліч із В’ячеславом Максимовичем: кілька років працювала заступником голови Народного руху. Можу сказати з усією відвертістю, що це була видатна людина у спілкуванні з колегами, соратниками, однодумцями, партійцями, людина величезної доброти, розуміння. Він знав на ім’я всіх працівників апарату Руху, дуже багатьох рухівців, був у курсі подій їхнього особистого життя. Міг піднести настрій, дух людини, запитати: “Як Ваш син? Як здоров’я Вашої мами?”, називаючи сина чи маму на ім’я та по батькові.Він був моїм учителем не лише у політичному становленні, а й в життєвих ситуаціях. Я приїхала до столиці з Луганська 1993 року, мене запросили на роботу до Народного руху. На відміну від багатьох наших демократів, політичного досвіду бракувало. Все, що я вмію, навчилася у В’ячеслава Чорновола. Він був не лише прикладом борця за національну ідею, а й людини, яка вірила в Бога, в Україну, в найкращі якості людини. Іноді помилявся, довіряючи людям, але вважав, що це краще, ніж недовіра. Тепер нам дуже бракує Чорновола як людини, що завжди була надзвичайно порядною. Бо є люди, які втілюють непорядні речі, забуваючи, що Україна у нас єдина. Арсеній ЯЦЕНЮК:“НОСІЙ УКРАЇНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ”Я, на превеликий жаль, не був знайомий з Чорноволом, бо тоді ще політикою не займався. Але дуже багато людей мені про нього розповідали, чимало й читав. Тому б назвав його справжнім українцем, носієм українських цінностей. Нам бракує зараз таких справедливих українців, бракує чесних людей. І біда в тому, що рік у рік їх меншає. Але боротимемося! Лілія ГРИГОРОВИЧ: “ЙОГО ОБРАЗ ПРАЦЮЄ НА УКРАЇНУ”Звичайно, нам бракує Чорновола. Якби він був живий, в Україні політика у верхньому ешелоні була б справді чесною. Адже він був знаковою постаттю: як казав, так і жив. Сьогодні у нас, на жаль, все настільки загрузло в брудних технологіях епохи первинного накопичення капіталу, що такого орієнтира, такого символу, світоча ми просто не маємо. Абсолютність Тараса Шевченка полягає в тому, що він сформував світоглядні позиції нації. Універсалізм Чорновола в тому, що він сформував чесну європейську політику за національні інтереси. Сьогодні у нас є політика за ту чи іншу персону, власні приватні, корпоративні, часом кримінальні інтереси. Політики ж за національні інтереси немає. Вочевидь, це тому, що немає Чорновола. Без нього Україна значно довше борсатиметься на шляху, який колись поет назвав “на ясні води, на тихі зорі”. Але все одно ми прийдемо до цього, бо був такий син українського народу як В’ячеслав Чорновіл, і його образ, його жертва працюють на Україну. Владислав КАСЬКІВ: “АКАДЕМІЯ ПОЛІТИКИ”Чорновіл для мене — це академік від політики. Він належить, безперечно, до категорії великих людей України. У чому його багатство для нас, молодого покоління? Я був студентом, коли Чорновіл досяг зеніту політичної слави, коли став уособленням наших визвольних змагань. Це як в університеті: є професор, який у тебе викладає, ти його поважаєш, любиш за професіоналізм. А є світило в науці. Саме таким був для мене Чорновіл. Якщо оцінювати з погляду політичної історії України, то Чорновіл — один з небагатьох, хто не просто політик, а державний діяч. Він бачив Україну не лише у даний конкретний момент, а й у перспективі й ретроспективі як самодостатню державу. Сьогодні, на жаль, дуже мало таких політиків. У Народному русі як широкому громадському об’єднанні я перебував зі школи. А ось про перипетії в партійному середовищі мені судити важче. Але те, що розкол у партії стався внаслідок цілеспрямованої провокаційної роботи, очевидно. Думаю, плеяда романтиків, які формували Народний рух, не мала “імунітету” до цинічних дій наших ворогів чи опонентів. Але правда перемагає. Справа Народного руху живе, і хоч би як називали нині будь-який політичний драйв, назавжди залишиться в історії те, що Українська держава постала з Народного руху.Спілкувався Петро АНТОНЕНКО 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment