КОЛОМИЯ ТЕАТРАЛЬНА

Найдавнішому театрові Галичини — 160 років

Олексій РОВЕНКО,с. Горохолина Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.“Весна народів” 1848 р., пробуджена австрійською революцією, сприяла національному відродженню українського духу. Як зазначає професор Ростислав Пилипчук, “на хвилі австрійської революції, що дала поштовх українському національному рухові, виник український театр. У Львові на той час не було ще українських мистецьких сил, які узяли б на себе ініціативу створення театру не те що професійного, як це було в деяких підлеглих Австрії слов’янських і неслов’янських країнах, а й аматорського ”.Оскільки орган українського самоврядування — Головна Руська рада, центр якої був у Львові, мала серед окружних філій найміцнішу в Коломиї, то саме Коломийська рада взяла на себе ініціативу створення українського театру.

Місцевий священик Іван Озаркевич був натхненником цієї справи. Ім’я Івана Озаркевича (1795—1854 р.) недаремно вписано до енциклопедичних видань і монографій дослідників театру. Адже саме він був батьком відомого в Галичині посла Івана Озаркевича і дідом талановитої письменниці Наталі Кобринської.“Сей Озаркевич, — писав І.Франко, — був чоловік надзвичайний, натура артистична, повна енергії і неясних поривів до чогось вищого, кращого, ніж те тісне та сіре, яким жило руське духовенство за часів панщини. Рік 1848 оживив його надзвичайно”.Скориставшись із того, що в Коломиї було надруковано тексти п’єс Івана Котляревського “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник”, Озаркевич адаптував їх до умов Галичини — з-під його пера з’явились нові версії “Дівка на виданню, або На милованнє нема силовання” і “Жовнір-чарівник”. Крім змін у назвах п’єс відчуваються зміни і в діях творів. Зокрема, у п’єсі “Наталка Полтавка” місце дії переноситься з широких полтавських степів на Покуття. Зазнають замін пісні й імена. Так, головна героїня Наталка стає Анничкою, упущено ознаки Полтавщини, зокрема згадку про шведів. Незначні зміни було зроблено в піснях “Ой під вишнею”, “Ой мати, мати”, “Чого вода каламутна”, “Чи я тобі, дочко, не добра желаю”. Замість популярної пісні “Ой я дівчина полтавка” Анничка співає “Хоть я дівчина бідненька”. Ось так звучала переробка “Видно шляхи полтавські”:Видно шляхи коломийські, славну околицю,Пошануйте сироточку, бідную дівицю.Хоч убога і простачка, а чесного родуНе стид мені шити, прясти і носити воду…Ви в жупанах і письменні, тож рівні з панами,І як же вам рівнятися з простими дівками?21 травня 1848 року в Коломиї було здійснено постановку вистави “Дівка на виданню”, що викликало нечуваний ентузіазм не лише серед українського населення, а й серед загальноміської публіки, а це німецькомовні австрійці, чехи, євреї, а також поляки, хоч поляки постійно перешкоджали наступним українським виставам. “Публіка була тою виставою так прямо очарована, що з великими оваціями приймала аматорів на спеціально влаштованому комерсі, і те так заохотило коломийських міщан, що виїхали з тою виставою до Львова і Перемишля”, — пише галицька преса 20-х років. Важливу роль у створенні аматорського театру, крім І. Озаркевича, відіграли бургомістр Сильвестр Дрималик, директор Коломийської гімназії Микола Верещинський, австрійський офіцер Алоїз Ляйтнер — мистецький керівник і режисер цієї й наступних вистав. Перша вистава в Коломиї мала величезний успіх і розголос по всій Галичині. Навколо театру згуртувались активісти українського національно-визвольного руху. Коломийські аматори, окрилені високою оцінкою глядачів, вирішили давати вистави щочетверга. Але на перешкоді стали польсько-шляхетські елементи. Друга вистава “Дівки на виданню” відбулася приблизно у вересні 1848 року, бо, як писав письменник Григорій Боднар, “підплатили були актора 200 ринських сріблом”, і той зірвав виставу. 12 жовтня 1848 року було показано третю виставу, на цей раз прем’єру “Жовніра-чарівника”.Маючи успіх у шанувальників мистецтва, на прохання делегатів “собору руських учених” коломийська група, залучивши львів’ян, зіграла виставу “Дівка на виданню”, чим започатковано український театральний рух у Львові. Відбулося це 19 жовтня 1848 року. Звідси театр поширився до Перемишля і Тернополя.Була спроба перетворення аматорського театру на професійну українську трупу, але з цього нічого не вийшло, оскільки після 1848 року настали часи реакції, апатії серед української інтелігенції, ідейного розбрату, москвофільства, привезеного російськими емісарами в обозі царської армії, що йшла на Угорщину для придушення революції.Перший етап історії Коломийського театру обмежується трьома роками: 1848—1850. Але це був могутній поштовх до визрівання української національної культури в умовах окупації. Театр відродився в Галичині аж 1864 року. 1879-го в Коломиї було створено перше літературно-драматичне товариство імені Григорія Квітки-Основ’яненка, статут якого передбачав постановку однієї вистави на місяць. 1911 року в місті зареєстровано аматорський театр імені Івана Котляревського. Його першою виставою традиційно стала “Наталка Полтавка”. Під час Першої світової війни діяльність театру припинилася. 1916 року було створено театр імені Тобілевича, а 1920—30 роки позначені діяльністю на коломийській сцені Олекси Скалозуба та Дмитра Николишина, які гуртували навколо себе талановиту молодь.У роки німецької окупації театр не припиняв діяльності. Під орудою талановитого режисера Івана Когутяка він був єдиним, що мав у репертуарі твори, заборонені німецькими окупантами. У роки Другої світової війни на сцені йшли історична драма Л. Старицької-Черняхівської “Гетьман Дорошенко”, “Тріумф прокурора Дальського”  К. Гупала.З 1939 до 1962 року театр у Коломиї діє як професійний. Він знаменитий такими творчими особистостями як актор і режисер Василь Симчич та заслужена артистка України Оксана Затварська. Василеві Симчичу належить близько 30 режисерських робіт та майже 20 ролей. Саме в театрі формувався талант Василя Симчича як актора сцени і кіно.1962 року радянська влада закриває театр. Він втрачає статус державного, але творчої діяльності не припиняє, продовжуючи працювати як самодіяльний, згодом стає народним. У грудні 1989 року за рішенням громади, за ініціативи Дмитра Чиборака та тодішнього завідувача міського відділу культури Сергія Козлова, міська рада, головою якої був Михайло Юзюк, приймає ухвалу щодо надання театру статусу державного, щоб продовжити славну театральну традицію Коломиї й Галичини, несучи високий дух сценічного мистецтва. За роки незалежності України Коломийський драматичний театр став важливим культурно-мистецьким центром Прикарпаття. Творчий доробок колективу — понад 50 вистав. Серед них сценічні першопрочитання на українській сцені: “Гуцульський рік” Гната Хоткевича, “Камінний хрест” Василя Стефаника, “Іродова морока” Пантелеймона Куліша, “Гроші” Івана Карпенка-Карого, “Земля” Ольги Кобилянської, “Боа констріктор” Івана Франка.Вистава “Боа констріктор” стала основним елементом Всеукраїнських мистецьких заходів з нагоди 150-річчя Великого Каменаря і науково-практичної конференції “Мистецька Україна Івана Франка”, що відбулась у Коломийському драматичному театрі під егідою Академії мистецтв України та ювілейного франкознавчого конґресу “Іван Франко: дух, наука, думка, воля” організованого Міністерством освіти і науки України та Львівським національним університетом ім. Івана Франка.За найкраще режисерське вирішення виставу відзначено дипломом Восьмого міжнародного театрального фестивалю “Мельпомена Таврії”  у Херсоні.Високий дух попередників вміло передає творчому колективу відродженого театру його головний режисер і художній керівник заслужений артист України Дмитро Чиборак. У його творчому осмисленні — нові небуденні спектаклі: “Дон Жуан з Коломиї” Леопольда фон Захер-Мазоха, “Горгон” Гната Хоткевича та “Дівка на виданню” Івана Озаркевича — вистава, з якої розпочав свій творчий літопис Коломийський театр.Історія становлення Коломийського театру — це наполегливе виборювання права на існування, самобутнього шляху розвитку, власного оригінального художньо-естетичного обличчя. З Коломиєю пов’язали долю найкращі актори свого часу, патріоти українського театру: Микола Бенцаль, Володимир Блаватський, Іванна та Іван Біберовичі та інші.Оригінальною програмою, насиченою мистецькими несподіванками, готується подивувати своїх шанувальників Коломийський драматичний театр у майбутньому. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment