«ДЕРЖАВУ —  В ЗАСТАВУ»

Петро АНТОНЕНКОЗдавалося б, нас уже важко чимось здивувати. Однак дійсність весь час підкидає дивовижу. Приклад, як і годиться, подає столиця. Днями Київрада з подачі керівництва міста ухвалила рішення, яке важко сприймати всерйоз, але так само не варто до нього ставитися, як до жарту. Міська рада як господар комунальної власності міста вирішила передати у заставу банкам під їхні кредити дещо з цієї власності. Спершу про кредити загалом. Виявляється, столиця, яка стягла до себе чи не половину ресурсів держави, вкрай збідніла. Чи то загальноукраїнська влада в особі уряду оббирає бідний бюджет бідної столиці, як заявляє мерія, чи міська влада довела столицю до зубожіння, як твердить уряд, — не порпатимемося зараз у цій колотнечі. Невідомо, чи справді потрібні столиці ці “вливання”, чи ні, але факт, що міська влада заволала про кредити, які банки “за так” не видають, а лише під заставу. Тож у столиці надумалися “поставити на кін”, цебто в заставу не просто міську нерухомість, а видатні пам’ятки історії та культури, архітектурні шедеври, зокрема Національну оперу України. Оцінили її в 36 мільйонів гривень (понад 4 млн доларів). Та у столиці деякі квартири олігархів коштують майже стільки, а їхні заміські вілли — вже точно. Навіть безглуздя слід розумно мотивувати. Один із заступників міського голови спокійно заявив, що така застава — символічний акт, і що насправді ніколи, тобто навіть за умови неповернення банкові кредиту “заставлені” об’єкти у міста не заберуть. Не треба бути юристом, щоб зрозуміти: все далеко не так просто, як твердить чиновник. На нас може очікувати судова баталія між банком і міськрадою за театр чи музей. І цьому ніхто не здивується.Ще далі пішов інший заступник мера — той, що секретар Київради. Після деяких заяв цього юного чиновника мимоволі згадуєш прислів’я “Хоч стій, хоч плач”. Той заявив, що у пропонованому фокусі із заставами не просто нема нічого страшного, а це навіть благо — для міста і всієї України. Мовляв, Київ, таким дивовижним чином намалювавши гроші з нічого, виручить всю державу в скрутну годину кризи.Не вдаватимемося у полеміку стосовно того, що такі гроші “з нічого” обертаються шаленою інфляцією. Говорити треба про інше: що ще готові заставити деякі представники влади? Національні святині, на їхню думку, можна, попри те, що пам’ятки історії та культури перебувають під охороною держави, що закон забороняє їх приватизацію і продаж. Що ще доведеться заставляти після театрів і музеїв? Приміщення Верховної Ради, уряду, Секретаріату Президента? Саму Київраду? А, може, Лавру і Софію? Врешті-решт, здоровий глузд в суспільстві ще залишився, і депутати міськради вилучили зі списку об’єктів, які планують здати під заставу, будинок Національної опери, інші історико-культурні пам’ятки. Але чимало об’єктів таки потрапили “в кандидати” на заставу і можуть піти “з молотка”. І хтозна, що вчинять з ними нові господарі. За вакханалії руйнації й забудов у столиці можна чекати всього — такого, що мимоволі здивуєшся.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment