НАЗВАНА МАТИ — НІНА БАЙКО

1969 року тріо сестер Байко удостоїли звання заслужених артистів України, 1976 — лауреатів Державної премії ім. Тараса Шевченка, а 1979 — звання народних артистів України. Сестри були прекрасними педагогами, готували собі гідну зміну. Про характерний епізод з життя Ніни Байко — викладання у Стрітівській школі кобзарського мистецтва (1991—1996) — згадує наш читач, письменник, просвітянин. 

Павло МАЛЄЄВ,член НСПУСестри Ніна, Марія, Даниїла Байко. Кому в Україні, та й не тільки в Україні, не знайоме це тріо?! Родом сестри із села Яблуниці, що в передгір’ї Карпат. Шкільну науку пройшли в Бузьці на Львівщині. Та найбільшу, пісенну, науку дала їм мати. То була пісенна душа, глибинна скарбниця фольклору. Сотні чи й тисячі мелодій перелила-переспівала, передала у спадок донькам, визначивши їхнє життєве кредо. Тож після закінчення середньої школи дівчата стали студентками Львівської консерваторії імені М. Лисенка. Доцент Одарка Кирилівна Бондарівська подбала про вдосконалення природного таланту сестер, шліфування, зміцнення голосів, розвиток їхньої гнучкості, віднайдення нових тембрових фарб, зростання ансамблевої майстерності.

Тріо стало відоме як пропагандист української пісенної культури. Артисток щиро вітали слухачі Львова, Києва, Москви, столиць і поселень республік колишнього Союзу, а також Бельгії, Німеччини, Канади, Польщі, США, Чехословаччини. Народне визнання високого мистецтва сестер увінчує їхню неперевершену майстерність.Все це згадалося, коли тупцював коридором Стрітівської школи, чекаючи на артистку.— Я чув відгуки ваших учнів, майбутніх кобзарів. Вони вдячні, що саме Ви їх навчаєте.— Навчаєте… А знаєте, в яких умовах тут живу? Ходімо, подивитесь… Кімнатка у гуртожитку — невеличка, але чепурна. Нічого зайвого. Фортепіано, стіл, кілька стільців, ліжко, шафочка, книжки, клавіри.— Вибачте, що не запрошую сідати: стільці холодні. Звичайно, це тимчасово, але інструмент псується. Та й не спиться ночами. Жила б собі в Києві, у теплі. Та ні — дістаюсь сюди по морозі. Романтика? В мої роки? — Місцевому колгоспу і райвно важко опікувати школу. Держава за цієї скрути теж не поспішає брати її на утримання, — кажу, аби не мовчати від незручності перед цією знаною у світі одержимою жінкою, її прямою і суттєвою правдою. — Не подумайте, я не вередлива, але нормальних умов для життя і праці маю право вимагати. І не лише для себе, а і для мовчазних колег, для учнів. Тому для декого я незручна… Розповіла про родину, сестер, про драматизм акторської долі. Зауважила, що за сталінських часів сестри не те що в консерваторію не мали б права вступити, а, найвірогідніше, їх заслали б до Сибіру. Причина? Тато певний час перебував у загонах УПА. Врятувало родину те, що тато передчасно померли. Отже, реалізувати свій талант дівчатам вдалося за трагічних обставин і родинної й національної звитяги, яку після здобуття незалежності сприймають героїчною.Хто по-справжньому може оцінити акторську працю? Здається, що робота на сцені — це оплески і квіти, вітання і шанування. А хто знає, що це важка, копітка, наполеглива праця?! Наприклад, для збереження голосу мусиш постійно відмовлятися від смачної їжі. А сімейні стосунки… Буває, мусиш робити вибір: сім’я або сцена. Чимало гіркоти випало і на долю учасниць тріо, яке залишилося в історії українського вокалу.Після розпаду колективу Ніні Яківні довелося працювати в різних закладах культури. За відвертість часто натикалася на рогатки номенклатурників. Проте завжди залишалася і залишається собою.Коли дізналася про кобзарську школу, зрозуміла, що як досвідчений фахівець мусить саме там передати учням творчі надбання. Без перебільшення, це творчий подвиг Ніни Байко. Пригадались розповіді стрітівців про імпровізовані музичні вечори. На колодках, під зорями, сідали вечорами, як у Степана Васильченка, ходила молодь “на гулі”… По кілька десятків пісень переспівували. І линули мелодії під зорями аж до світанку…Ніна Байко підтримувала студентів матеріально, шукала меценатів, схильних пожертвувати на навчання. Привозила хлопцям одяг, харчі, книжки. Чи вона те усвідомлює, чи ні, але для багатьох “кобзарят” стала названою матір’ю. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment