УКРАЇНСЬКИЙ РОДОВІД МИКОЛИ ГОГОЛЯ

Микола Васильович Гоголь завжди пишався своїм українським родоводом. Він неодноразово з великим пієтетом говорив, що належить до “старих національних” або ж “малоросійських старовинних і корінних фамілій”. Як зазначав сучасний гоголезнавець Юрій Барабаш, родовий патріотизм не тільки пробудив генеалогічну пам’ять письменника, а й став прологом до становлення історичної та національної пам’яті, які й визначили виразно його українську свідомість.

Тарас ЧУХЛІБ,доктор історичних наук НАКАЗНИЙ ГЕТЬМАН ЄВСТАФІЙ ГОГОЛЬМикола Гоголь походив із старовинного шляхетсько-козацького роду, що з давніх часів проживав в Україні. Одним з яскравих його представників був Євстафій (Остап) Гоголь, який входив до козацької старшини Війська Запорозького за гетьманування Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері, Петра Дорошенка, а також сам перебував на посаді наказного гетьмана Правобережної України у 1675—1678 роках. Його довголітня державна, політична та військова діяльність розпочалася з вибухом національно-визвольної війни українського народу в середині XVII століття й була насичена подіями різного характеру. 

Соратника Богдана Хмельницького, який протягом 27 років був полковником Війська Запорозького й останні п’ять років свого життя очолював козаків Правобережної України, було поховано в Межигірському монастирі. Багато років по тому тут зберігалися два Євангелія (одне львівського видання 1644 року в срібно-золотому обрамленні), подаровані Євстафієм Гоголем монастирю разом із срібними келихом, хрестом, кадильницею й чаркою. На обкладинці львівського Євангелія зроблено напис, що 3 квітня 1661 року полковник подільський Остап Гоголь купив цю книгу разом із дружиною Іриною, синами Прокопом та Іллею й дочкою Настасією і “придав [її] на вічні часи до храму”. Вже після смерті Є. Гоголя на Євангелії з’явився ще один напис: “Літа 1679 місяця Генваря дня 3 погребен е[сть] в монастиры общежителном Межигорском Киевском, в церкві Гня Преображенія, в склепі благочестивій православний раб Божий Еустафій Гоголь, Гетман войска его Корол. М. Запорож.” Сьогодні це дорогоцінне українське Євангеліє зберігається в Краснодарській крайовій науковій бібліотеці Російської Федерації.На відпущення своїх гріхів наказний гетьман також подарував на монастирські потреби коштовні церковні ризи, єпитрахиль, аєр, гаптовані нарукавники та образ Богородиці в окладі з перлами. Окрім того, певний час тут перебували і його гетьманські клейноди — срібна булава, бунчук, корогва, а також шабля та військовий одяг. Символічно те, що у Святодухівській церкві Спасо-Преображенського Межигірського монастиря портрет Євстафія Гоголя “в чорних з червоними травами рамах” розташовувався поруч із зображенням Богдана Хмельницького.До кінця XVIII століття тут також зберігався поминальний синодик родини Гоголів, складений, вочевидь, уже після смерті гетьмана. До нього було внесено такі імена: Тимофій, Ганна, Матвій, Іван, Гафія, Мотрона, Осип, Лук’ян, Саватій, Авраамій, Марія, Ірина, Даміан, Марія, Іван, Павло, Євстафій, Ірина, Віра, Настасія, Ілля, Мартин, Прокіп, Марія, Євстафій, Григорій, Васа, Василиса, Василь, Гафія, Феодосія, Василь. Згідно з основними принципами складання таких синодиків, він починав запис з основоположників роду — тут Тимофій і Ганна. А далі поминали їхніх дітей, дітей їхніх дітей і т. д. Тут згадувалися сам Євстафій Гоголь, його дружина Ірина, сини Прокіп та Ілля, а також донька Настасія. По-різному можна оцінювати діяльність Євстафія Гоголя на посаді наказного гетьмана від імені польського короля. Однак не підлягає сумніву, що він за допомогою прийняття різноманітних іноземних протекцій робив усе можливе для того, щоб не дати загинути козацькому державному устроєві на Правобережній Україні. Вочевидь розуміння політичних прагнень гетьмана Івана Самойловича до об’єднання України під єдиним управлінням спричинило до визнання войовничим предком Миколи Гоголя політичної влади єдиного володаря гетьманської булави.НАЩАДОК ПОЛКОВОДЦІВ ЛИЗОГУБІВПрадідом Миколи Гоголя по матері Марії Іванівні (у дівоцтві Косяровській) був Семен (Симон) Семенович Лизогуб, який народився на переломі 1708—1709 років. Він був сином соратника гетьмана Данила Апостола бунчукового товариша Семена Юхимовича Лизогуба. Прадід Гоголя у 1720-х роках навчався у Києво-Могилянській академії й був високоосвіченою та дуже релігійною людиною. Сучасники зазначали, що він добре знав Святе Письмо, але був схильним до містицизму. Значну частину статків віддавав на благодійництво, зокрема, підтримував навчання дітей із бідних родин.Через родину Лизогубів Микола Гоголь і був нащадком українського гетьмана Івана Скоропадського. Адже Семен Семенович Лизогуб був рідним внуком цього володаря булави. Окрім того, він був одружений з Ганною Танською — єдиною донькою переяславського полковника Василя Танського. Семен Лизогуб і Ганна Танська мали доньку Тетяну, яка одружилася з Опанасом Гоголем-Яновським, і сина Василя — батька Миколи Гоголя.Прапрадід по матері письменника — батько Семена Лизогуба Семен Юхимович. Він народився 1689 року на Чернігівщині у сім’ї чернігівського полковника Юхима Лизогуба та Любові Дорошенко — доньки гетьмана Петра Дорошенка. Отже, через родину Лизогубів Микола Гоголь був нащадком славетного українського гетьмана Дорошенка. Відомо, що 1686 року разом з батьком, матір’ю, братами й сестрами Семен Юхимович Лизогуб їздив до Москви провідати рідного діда й опального козацького правителя Петра Дорошенка, який з 1676 року перебував там у почесному засланні.Семен Юхимович також навчався у Києво-Могилянській академії й служив на Чернігівщині протягом 1715—1734 років бунчуковим товаришем. Був одружений з Іриною Скоропадською, донькою лівобережного гетьмана Івана Скоропадського від його першої дружини. Вона походила з родини чернігівського полкового обозного Никифора Калиниченка. Тож Микола Гоголь був і нащадком гетьмана Скоропадського.1725 року брав участь у Гілянському поході, а 1727-го був серед козацьких депутатів, посланих до Москви для відновлення гетьманату в Україні. 1734 року в складі козацького корпусу свого дядька Якова Лизогуба брав участь у поході на Польщу, пов’язаному із втручанням Російської імперії в боротьбу за престол Речі Посполитої на боці Августа ІІІ. Під час цього походу він і загинув. Предка Гоголя поховали з військовими почестями у монастирі св. Василія під Гродно. В Україні Семен Юхимович Лизогуб володів великими маєтностями, які налічували близько 600 дворів. Мав трьох синів: Семена, Івана та Василя. Останній був одружений з Мартою Василівною Кочубей, донькою полтавського полковника.Рідним братом прапрадіда по матері Миколи Гоголя Семена Юхимовича був Яків Юхимович Лизогуб. Протягом останніх десятиліть XVII—початку XVIII століть обіймав посади генерального хорунжого, генерального обозного, наказного гетьмана та чернігівського полковника. Він народився близько 1677 року на Чернігівщині. Був одружений з донькою переяславського полковника Івана Мировича Федорою. Брав участь у Великій Північній війні 1700—1721 років. Під час російсько-турецької війни 1710—1711 років Яків Лизогуб очолював українське військо, яке розбило на південно-східних землях України татарську орду й визволило з полону близько трьох тисяч українців.Далі буде.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment