Володимир СЄДОВ, депутат Ананьївської районної ради, член Національної спілки журналістів України, Одеська обл. У селі Шимковому проживає 675 громадян (нещодавно було понад 800). У школі навчається 56 учнів. Із тих, хто закінчив школу з 2003 до 2008 року, в селі залишилося троє. На території сільради 380 дворів, у 142 із них ніхто не живе. Із 675 жителів 159 пенсіонерів, які існують на мізерну пенсію й за рахунок підсобного господарства. Працюють кілька десятків осіб, здебільшого у бюджетній сфері — вчителі, працівники сільської ради, ФАПу. У місцевих фермерів працюють 26 селян, але жоден з них не оформлений відповідно до чинного законодавства.У селі майже немає доріг. Є сільський клуб, але жоден гурток художньої самодіяльності не працює. До речі, в Ананьївському районі, попри запевнення влади, що “все під контролем і все опалюється”, жодного сільського клубу чи будинку культури в зимовий період не опалювали.Більшість приміщень тваринницької ферми зруйнована, дитячий садок — руїни. У будинку, де розташовані ФАП і сільська бібліотека, теж незатишно. У Шимковому проживають люди (зокрема діти), не прописані, без жодних документів. Тому деякі випускники, що закінчили школу 2008 року, не можуть отримати атестату про середню освіту. Так і живуть — без документів, можливості працевлаштування й надії на те, що їхні проблеми хтось хоч колись допоможе розв’язати.Можна і далі вести перелік того, що відбувається на території середньостатистичної сільської ради, але хочеться нагадати владі району й області про закони України і громадянські права: стаття 27 Конституції України стверджує, що кожна людина має невід’ємне право на життя. Хіба те, що відбувається в селі Шимкове, можна назвати життям? У статті 28 Конституції записано, що кожен має право на повагу до його гідності. Про яку повагу до гідності громадян села може йтися?P. S. Коли я від’їжджав із Шимкового, хтось підпалив очерет у долині. Вогонь розгорявся дуже швидко, і гасити його ніхто не збирався. Село неначе вимерло…
