ЗАКОН ПРО МОВУ

Нещодавно на розгляд Верховної Ради України народний депутат Юрій Гнаткевич вніс проект закону про державну мову та мови національних меншин в Україні, який викликав значний резонанс, особливо у російськомовній пресі. “Слово Просвіти” звернулося до Юрія Васильовича з проханням прокоментувати окремі положення законопроекту, його бачення можливості прийняття такого закону в нинішніх умовах, адже відомо, що подані торік мовні законопроекти П. Мовчана і В. Яворівського Верховна Рада вперто не розглядає.— У попередніх скликаннях представники націонал-демократів не подавали подібних законопроектів і не реєстрували у Верховній Раді з огляду на те, що склад депутатського корпусу не вселяв надій, що ми його приймемо, а наші опоненти  скористаються цим, щоб додати рядки про державність чи реґіональність російської мови. В останньому скликанні було прийнято рішення такий законопроект підготувати. Торік у березні на розгляд Верховної Ради було подано законопроекти Мовчана—Яворівського “Закон про мови в Україні” та “Закон про державну мову в Україні”.Я паралельно працював над власним законопроектом, хотів зробити його таким, щоб там були нормативні позиції, які вказували б на те, що слід робити, якщо та чи інша норма не виконується. Якби наші люди були законослухняні, питання про мову було не настільки заполітизоване, ми могли б обходитися і 10 статтею Конституції разом з її тлумаченням Конституційного суду.За основу я взяв “Закон про мови в Українській РСР”. Усі положення про російську мову і мови меншин, які були в тому Законі, перелицював у нові реалії. Мені хотілося наголосити саме на державності української мови “на практиці” з одночасним введенням норм, які максимально надавали б можливість реалізації прав національних меншин. Ці позиції реалізувати в текстовому варіанті було непросто, адже коли йдеться про меншини, то маємо на увазі лише одну — російську, точніше, не етнічну російську, а ту частину населення України, яка не є росіянами, але не є вже й українцями.Наведу приклад. Усі ми знаємо реальну ситуацію в Збройних силах, де українська — лише мова команд. Офіцери спілкуються із солдатами російською. У проекті закону Мовчана—Яворівського записано, що мовою Збройних сил України є українська (тобто мова діловодства тощо). Я ж додаю, що “офіцери на службі повинні спілкуватися між собою та з підлеглими державною мовою”. Пишу: “В разі, якщо військовослужбовці вперто ігнорують державність української мови, командування зобов’язане вживати відповідних дисциплінарних заходів”.Найбурхливішу реакцію в російськомовній пресі викликала стаття “Мова засобів масової інформації”. Видавці навіть підрахували розміри своїх нібито збитків. Скажіть, що трапиться, якщо раптом газети “Сегодня”, “Обзор”, “Факты” та інші почнуть виходити українською мовою? Нічого! Революцій не буде! Хіба що громадяни України нарешті зрозуміють, у якій країні живуть. У проекті закону толерантно пишу: “У друкованих засобах масової інформації, що обслуговують потреби національних меншин, можуть використовуватися також мови національних меншин”. Розумію, що наступного дня після його ухвалення Ахметов піде до якогось російського культурного товариства і попросить виступити засновником газети “Сегодня”. Але в законі буде сказано: “Якщо наклад такого друкованого засобу масової інформації перевищує 50 тисяч примірників, не менше половини його накладу повинно друкуватися державною мовою”.Спілкувався Євген БУКЕТВід редакції. Згаданий законопроект та інші мовні проекти законів України можна завантажити для ознайомлення з Інтернет-сторінки Верховної Ради України за адресою http://portal.rada.gov.ua/rada/

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment