Ніна ГНАТЮКТворчий вечір видатного українського письменника Юрія Мушкетика з нагоди 80-річчя з дня народження у столичному Будинку вчителя проходив у родинному творчому колі. У вступному слові голова Київської організації НСПУ Віктор Баранов зазначив, що ювіляр міг стати прекрасним поетом, але віддав перевагу прозі. І створив унікальну бібліотеку історичних романів, повістей, оповідань, у яких прагнув показати філософські глибини українського буття, народну душу, причини наших багатьох поразок і перемог. Без його громадянської позиції, пронизливо-болісного слова до сучасника, без його тривожного голосу на захист національних пріоритетів і святинь і Україна, і всі ми були б не такі. Нам потрібен цей мудрий, чесний і правдивий голос. І треба, щоб його почуло якомога більше людей. Про Мушкетика як талановитого читця, неперевершеного оповідача і людину постійного болю, “дивовижного пекла душі”, яка вболіває за Україну, пристрасно говорив Іван Драч. Своїм учителем назвав Мушкетика Борис Олійник. А Дмитро Павличко прагнув спроектувати історичні твори ювіляра на нашу сучасність.Вітаючи майстра прози з ювілеєм та присвоєнням високого звання Героя України, Микола Жулинський, Володимир Базилевський, Петро Осадчук, Микола Луків, професори Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка Людмила Грицик, Михайло Наєнко, заступник міністра культури України Ольга Бенч та інші діячі літератури і мистецтва говорили не лише про високу майстерність літописця української історії, а й про його плідну працю і на редакторській ниві, й біля керма Спілки письменників України.Ювіляра тепло вітали земляки — народний хор “Родина” з Ніжинського району, актив Чернігівського земляцтва, квартет “Явір”.Дякуючи всім, хто привітав з поважним рубежем життя, роздумуючи про прожите і написане, Юрій Михайлович пригадав слова І. Канта: “Що є найважливіше в світі? Це зоряне небо над головою і моральні закони всередині нас”. Тож хай ще довго буде негаснучою висока зоря Мушкетикового слова, серця, духу, а його книжки допомагають усім нам зберегти у душах ті моральні чесноти, ту кореневу систему українського роду, без яких нам не бути повноправними господарями у вистражданій і омріяній багатьма поколіннями українській Україні.
