На знак офіційного визнання актуальності проблем водокористування Генеральна Асамблея ООН проголосила період 2005—2015 міжнародним десятиліттям “Вода для життя”. Цього року в усьому світі особливої уваги надають воді, яка перетинає кордони. Тема Всесвітнього водного форуму, що проходив у Стамбулі, — “Усунення кордонів, що розділяють воду”.До Міжнародного дня води Національна спілка журналістів провела прес-конференцію, де йшлося насамперед про якість питної води в Україні. Із представниками засобів масової інформації спілкувалися науковці й експерти. Важливо, наголошували вони, привернути увагу громадськості до цієї проблеми, яка стає глобальною, адже йдеться про здоров’я всіх. Держава стоїть осторонь, розв’язуючи проблеми політики й економіки, але якщо не дбати про воду сьогодні, ризикуємо залишити нащадків без води.
Відкриваючи прес-конференцію, голова НСЖУ Ігор Лубченко сказав, що завдання журналістів — донести до людей правдиву інформацію про стан води, яку вони п’ють, а не новини про стан Світового океану. Є речі, без яких наше життя може просто зупинитися.
Науковий керівник Одеського відділення Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності, доктор медичних наук, професор Тетяна Стрікаленко висловила занепокоєння науковців станом транскордонних річок, адже великі водні артерії протікають через багато країн. Це річки Ніл, Рейн, Дунай, наш Дніпро. У межах “інтернаціональних” річок мешкає майже 40 % населення світу. Водоносні горизонти не визнають кордонів, і в того, хто живе поблизу витоків річки, більше шансів пити чисту воду, ніж у того, хто живе біля впадіння її в море. Тому дуже важливо дбати про чистоту річок.Усі добре знають про колообіг води в природі. Та вода, яка випарувалася сьогодні наприклад в Індії, можливо, за два тижні випаде дощем у нашому місті. Забруднення вододжерел фармакологічними препаратами і речовинами, які використовують як засоби гігієни (пральні порошки, шампуні тощо), — проблема нова. Результати досліджень, проведених у США, Індії, Японії, Голландії, змусили лікарів та екологів бити на сполох. Концентрація 21 препарата у вододжерелах Індії більш ніж у 150 разів перевищує концентрацію у вододжерелах США.Вважають, що літр стічних вод забруднює 8 літрів чистої води. За офіційною статистикою, у водойми, з яких питну воду отримують понад 70 % населення України, скидають майже 40 % неочищених господарсько-побутових і 42 % промислових стічних вод. На 70 % водозаборів нема санітарних охоронних зон, на майже 18 % — очисних споруд, на 22 % — устаткування для знезараження води. А вивчення екологічних і медичних проблем присутності фармакологічних препаратів у вододжерелах, у стічних водах, у питній воді, як і вивчення способів усунення таких речовин з води в Україні не проводять — на це, мовляв, нема грошей. Але у світі цьому приділяють величезної уваги ось уже 15 років. Тож мета Всесвітнього дня води — привернути увагу бізнес-кіл і політикуму до проблеми досліджень, запобігання забрудненню вододжерел, які протікають територіями кількох країн. Особливо важливо не допустити забруднення підземних джерел прісної води, які залишаються чистими. Стратегічна лінія ВООЗ — збільшення кількості бар’єрів на шляху стічних вод. Проблема чистої питної води — води для життя — має стати проблемою національної безпеки у кожній країні.Генерального директора Центру експертиз “Тест” Валентина Безрукого непокоїть байдужість державних органів до якості питної води. Між тим, ця проблема дуже пекуча. Змінити контроль за якістю води без державного сприяння неможливо. Криза — чудовий привід для того, щоб відмовити в коштах на соціальні проекти. Соціальні програми нібито не закривають, їх просто відкладають на невизначений термін. Але чи це змінює ситуацію? Це зручно тим, хто сидить “зверху”.Ми значно відстаємо від Європи і в моніторингу, і в якості питної води. Низька якість майже не залежить від реґіону. Найнебезпечніша для споживача бюветна вода, бо бювети нікому не належать, тож майже ніхто їх не контролює. У бюветах розвиваються шкідливі для організму бактерії, часто трапляються перевищення норми вмісту певних хімічних речовин. Дослідження експертів доводять, що найкраща для пиття вода бутильована. Однак потрібно звертати увагу на маркування: наприклад, не можна щодня всім вживати лікувально-столову воду. Трапляються й недобросовісні виробники, які не надають належної уваги тому, що пишуть на етикетках. Фальсифікату води боятися не варто, бо він економічно не вигідний, на відміну, наприклад, від підробок чаю чи кави. Інша річ — пластикові пляшки, які також забруднюють довкілля. Тому виробники планують перейти на скляну тару. Скільки коштуватиме вода у скляних пляшках для нас із вами — це вже інше питання. Оптимальний варіант для українського споживача, вважають експерти, — фільтрована водопровідна вода. Фільтраційні установки можна встановлювати на вході в будинки. Тут, звичайно, інтерес мала б виявити держава і підтримати бізнес, однак, імовірно, можновладцям не до цього. Тож доцільно фільтрувати воду і в окремій квартирі. Нефільтрована водопровідна вода менш небезпечна, ніж вода з бювета, бо її все-таки піддають очистці, однак некип’яченою її пити не варто. Воду з криниць, яку українці завжди цінували як особливо смачну й корисну, віднедавна такою не вважають. У ній можуть міститися хвороботворні бактерії й отруйні речовини, тому фахівці не радять її пити неочищеною.У сфері водоочищення український споживач абсолютно не захищений, бо державним структурам ніколи займатися такими “дрібницями”, як стан вододжерел. У нас не передбачено жодного покарання, наприклад, за неправдиву інформацію на етикетках, тому мусимо покладатися лише на чесність виробника і на власну пильність. А цього, погодьтеся, замало. Лише тоді, коли держава зверне увагу на якість води, надасть кошти на наукові дослідження у галузі екології й медицини, можна буде уникнути тисяч передчасних смертей. Тепер потрібні не популістські рішення і політичні сентенції “про воду”, а конкретні кроки у конкретній галузі.
