ПЕРЕДАТИ, ЯК ЕСТАФЕТУ

Юрій МОНДА“Прагматичний підхід до мови є безглуздям або самовбивством, або вбивством нових поколінь, які перестають бути собою… Прагматичний підхід до української мови, точніше до нас, українців, спричинився до того, що нас обібрали до нитки, викравши національні багатства, владу, а тепер уже і національний простір, тобто землю… Фактично українська мова паралізована на всіх рівнях”.До цих гірких справедливих слів Павла Мовчана (“Слово Просвіти”, ч. 10) нічого додати: хочеться тільки сказати “за” стосовно ідеї запобіжного контрподатку, і поширити його на російську мову богослужінь у церквах України. Хоч як дивно, але, за деякими даними, зараз в Україні налічується близько 240 християнських і нехристиянських деномінацій, у яких понад 95 % церков використовують “общий язык” — мову Союзу. (Звичайно, такий податок не може стосуватися церков Росії, які офіційно зареєстровані в Україні). Союзу вже нема й не буде, але він діє, бо корінних українців через війни, голодомори, примусові переселення і партійне “перевиховування” в Україні залишилося мало. До того ж, більшість активних українців зараз перебувають на заробітках за кордоном, тому українську мову від посягань активізованих переселенців Союзу в Україну просто нікому захистити. До речі, наші заробітчани поводяться дуже делікатно, не вимагають там для себе другої державної мови. А деякі служителі церков, які приїхали з Африки, хваляться, що чудово володіють англійською, французькою, німецькою, і звичайно, російською мовами, але більш ніж за десятилітнє “служіння українському народові” навіть до ламаної української так і не встигли дійти. Зате володіють чималими рахунками в доларах, бо український народ звично вірить служителям церков, як Богу. Сприяла зросійщенню вірян ще й та обставина, що перед розвалом Союзу в Україну полився потік російськомовних Біблій. Є підстави думати, що це відбулося із благословення КДБ, бо там працювали завбачливі хлопці. Мова Біблії має глибинну суть, чітко формує мислення. Мене вразив такий факт: спілкуючись із родичами рідним закарпатським діалектом, зі здивуванням помітив, як вони автоматично переходили на російську мову, тільки-но тема стосувалася Бога. Це вже не жарт. Бо сам я, маючи деякий літературний досвід, на перехід з російської на українськомовну Біблію витратив майже два роки. І дуже задоволений, бо вважаю її точнішою.Але як бути священикам, що за ці роки звикли користуватися російськомовною Біблією, і наставляють нею парафіян? Як поведуться прочани? Вони можуть просто перейти до інших церков, а це велика втрата у доходах. Мудро й далекоглядно чинять деякі священики (їх одиниці), які поділили служіння на окремі для українськомовних і російськомовних парафіян: ходи куди хочеш. І сумління чисте, і примусу нема. Світова мовна арифметика проста: зникає мова — зникає й народ, носій цієї мови. Нині ми — живі свідки й учасники рідкісного феномену в історії людства: те, що вистояло у невимовно важкі часи, за що щедро заплачено кров’ю і смертю на палях, на шибеницях, скаліченими в катівнях та каторгах долями протягом тривалого часу, — у вільній державі, як непотріб, викидають на смітник. Бо ми не пам’ятаємо власних родових витоків: дідів, прадідів, і навіть страшно написати — прапрадідів. Усякі наші пошуки натикаються на дно, де кістки жертв революції, громадянських воєн, колективізації, індустріалізації, різних чисток… Доки ми, українці, не прокинемося від мовної сплячки, доти змін не буде. Нашу мову ми повинні передати з рук у руки як естафетну паличку на біговій доріжці нашого життя нащадкам. Згадаємо забуту істину: служити народу — це передусім служити його державі державною мовою.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment