Євген БУКЕТ,лауреат українсько-німецької премії ім. О. Гончара 2008 рокуФото автораВислів видатного українського письменника Олеся Гончара “Бережіть собори душ своїх” став своєрідним заповітом, зверненням до всіх українців. І сьогодні він не втрачає актуальності. Адже на творах Олеся Терентійовича продовжують виховуватися нові покоління українців, формується їхня національна самосвідомість і життєва позиція.Уже традиційно 3 квітня, в день народження автора “Собору”, відбувається урочисте вручення “Гончарівських” премій. Голова журі з присудження державної літературної премії імені Олеся Гончара Петро Кононенко оголосив цьогорічних лауреатів. Ними стали завідувач кафедри журналістики і видавничої справи Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, професор Валентина Галич за дослідження “Олесь Гончар — журналіст, публіцист, редактор: еволюція творчої майстерності” та письменник з Білої Церкви Андрій Гудима — автор трилогії “Тече до Бога моя сльоза”.Міжнародну недержавну українсько-німецьку літературну премію ім. Олеся Гончара заснували 1997 року шанувальники творчості митця з Німеччини — письменниця, кінодраматург Тетяна Куштевська та підприємець, меценат, громадський діяч Дітер Карренберг на підтримку творчої молоді України та пошанування Олеся Гончара у світі. Ідея належить колишній жительці Донецької області Тетяні Куштевській, в інтерв’ю якій влітку 1995 року для газети “Нойес Дойчланд” Олесь Гончар з великою любов’ю і тривогою говорив про майбутнє української літератури і молодих авторів. Цього року пані Тетяна сама завітала на урочистості та з неприхованим задоволенням вручала премії лауреатам.У номінації “Проза” премію отримали Ірися Ликович з Ужгорода за роман “Твоя дитинка” і Віталій Меншиков (Ден Княжич) з Луганська за роман “Аня Дарк”. У номінації “Поезія” перемогу здобули Анна Малігон з Києва за поетичну книжку “Сценарій вічності” та Сергій Зубець з Миколаєва за збірку віршів “Під тим самим сонцем”. Абсолютним переможцем у номінації “Мала проза” стала Івано-Франківщина. Премію поділили Василь Карп’юк із с. Брустури Косівського району за збірку оповідань “Найближча зоря” та мешканка обласного центру Світлана Хопта за збірку оповідань “Мовою любові”.У номінації “Публіцистика” премії удостоєна Олеся Сандига з Броварів на Київщині за збірку літературно-критичних статей “Гармонія дисонансів” і публікації в пресі. Журі вразили дослідження, що перемогли в номінації “Літературознавство”. Це праця Катерини Галич з м. Мелітополя “Антивоєнний роман Еріха Марії Ремарка й Олеся Гончара: проблеми типології” й монографічне дослідження Інни Сироїд з Києва “Громадсько-політична діяльність Олеся Гончара”.Дипломантами українсько-німецької премії ім. Олеся Гончара стали Катерина Міщук із с. Требухова Київської області за збірку поезій “Сон годинника” та Оксана Радушинська з м. Старокостянтинова за збірку віршів і прозових мініатюр “Українські свята”.Фонд імені Олеся Гончара вирішив нагородити заохочувальною премією поетесу Тетяну Коноваленко з с. Котюжан Вінницької області за збірку поезій “Алея життя”. Загалом цього року на конкурс надійшло понад 40 книжок і рукописів. Тож обрати найдостойніших було не так просто.З нагоди десятої річниці відзнаки, завдяки панові Карренбергу і пані Куштевській, побачив світ збірник “Олесь Гончар: “Прагніть задумів глибоких”, до якого ввійшли найкращі твори лауреатів Гончарівської премії минулих років. За побажанням спонсорів, видання подарували бібліотекам України, а також книгозбірням провідних навчальних закладів світу задля уславлення імені Олеся Гончара та популяризації української літератури. За словами Тетяни Куштевської, нині цей збірник популярний серед німецьких студентів, які досліджують українську літературу. Це надихнуло спонсорів до 15-річчя премії видрукувати нове видання, до якого увійдуть найкращі твори нових лауреатів.Відомі майстри слова, творча молодь, представники громадськості, Валентина Данилівна Гончар та нащадки роду класика української літератури поклали квіти до могили Олеся Терентійовича на Байковому цвинтарі та до його пам’ятника поблизу вулиці Олеся Гончара.Було мовлено чимало добрих, щирих, високих слів про Олеся Гончара — письменника, воїна, патріота, оборонця мови і культури свого стражденного, але такого могутнього духом народу. Іван Драч, Василь Шкляр, Олег Чорногуз, Петро Перебийніс, Валентина Галич та інші письменники, науковці зокрема говорили про те, що Олесь Гончар був великим українцем — і в художніх творах, і в “Щоденниках” домінує дума про Україну, вболівання за її майбутнє.У роздумах про літературу “Оббиті пелюстки” Валерій Герасимчук написав: “Колись давно, ще на початку свого літературного шляху, у 1948 році, Олесь Гончар написав: “Їдемо по Дніпру… Весь Дніпро гойдається хвилями, як розплавлена густа маса. Вогні, вже запалені бакенщиками, ледве блимали в світлодайнім оранжевім просторі Дніпра. Бути б на світі бакенщиком”.Напевно, сам Всевишній прочитав і оцінив тоді ці слова, бо Олесь Гончар і справді став отим покликаним Богом духовним бакенщиком, який у своїх творах запалював вогні доброти, людяності і гідності, щоб читачі не збивалися з високого морально-етичного курсу…”Письменники, творча молодь, науковці наголошували на тому, що сьогодні, коли так важливо утверджувати державність української мови, дбати про високі моральні орієнтири нових поколінь, зміцнювати молоду Українську державу, єдність нашого суспільства, творча спадщина Олеся Гончара, його високий гуманізм і непохитність у відстоюванні національної ідеї, національного відродження особливо актуальні. А заклик “Прагніть задумів глибоких” — звернення не лише до митців слова, а й до кожного громадянина.
