СУРМИ КІНДЕРЕВИЧА

Юрій ІЛЛЄНКО, письменник, кінорежисер, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка Ні, я не помилився з назвою, хоч в Іоана Богослова сурмили янголи. Те, про що сурмили янголи в “Об’явленні Іоана”, здійснилося. Апокаліпсис здійснився в Чорнобилі, але… не до кінця. Саме про те, як уникнути кінця світу, й сурмить Кіндеревич. Варто всім прислухатися і почати діяти разом з ним. У мене є достатньо підстав вважати, що дезінформація, якщо по-народному — брехня супроводжує апокаліптичну катастрофу на ЧАЕС від самої ідеї розмістити атомну станцію в головах Києва й аж донині. Доля розпорядилася так, що в квітні 1986 р. на третій день по чорнобильській катастрофі в понеділок зранку я опинився в кабінеті другого секретаря ЦК КПУ Івашка. Там став мимовільним свідком закладення фундаменту цієї брехні. Об 11:00 подзвонив Щербицький до Івашка і спитав: “Що будемо давати в “Новинах” про події на ЧАЕС?” І сам відповів: “Повторимо те, що передасть з Москви програма “Врємя” о 21:00, слово в слово”. “Другий” (Івашко) погодився із вказівкою “Першого” (Щербицького) і сказав мені довірливо: “Вчора, тобто в неділю о 15:30, я (тобто Івашко) своїми власними ніжками стояв на кришці реактора четвертого блоку ЧАЕС. Нічого страшного там не відбулося…” Ті, хто не говорять нам правди про стан понівеченого вибухом четвертого реактора сьогодні, теж присягаються, що стояли або стоять власними ніжками на кришці реактора чи власним пальцем заміряють щоденно температуру в тому пеклі, й нічого, палець навіть не червоніє від брехні.Через 23 роки після катастрофи на ЧАЕС, у квітні 2009-го доля привела мене до Кіндеревича. Вчений, який розробив апаратуру, що унеможливить запрограмований законами фізики й атомною номенклатурою Кремля вибух силою 20 мегатонн на ЧАЕС, живе в старенькому батьківському будиночку в передмісті Києва біля Боярки. Дорога до нього побудована ще, без сумніву, Павкою Корчагіним, і зруйнована не гірше за четвертий реактор. Я ледве дістався до Кіндеревича на японському позашляховику. Не знають японські конструктори українського ринку, а то постачали б нам щось міцніше — на кшталт місяцеходів. До речі, апарат, який може дезактивувати радіацію “слонячої ноги” четвертого блоку, відпочиває у Кіндеревича в сарайчику в дворі, бо у вченого немає власної лабораторії. Це не той апарат, що працюватиме на ЧАЕС, а його прототип, на якому пройшли всі випробування. Патенти (американські й українські) на цей винахід науковець показав, пригощаючи нас смачним чаєм. Під час чайної церемонії було нам продемонстровано і висновок на відкриття вченого із сімома мокрими печатками і сімома підписами керівників найповажніших академічних профільних інститутів. Чаєм, власне, пригощала чарівна дружина Анатолія Володимировича, пані Людмила. Вона ж показала нам у комп’ютері креслення справжніх великих U-подібних апаратів, що зупинять останній акт запланованої апокаліпсисом катастрофи. Не вдаватимусь у наукові пояснення, бо все одно кваліфіковано зробити це не зможу, — занадто складна матерія. Процитую лише самого вченого: “Вже зроблено патентування способу пониження активності ядер у камерах пониження інтенсифікації фізичних процесів і спосіб пришвидшеної дезактивації радіоактивних відходів у камері підвищеної інтенсифікації фізичних процесів”. Сподіваюся, сам Анатолій Володимирович Кіндеревич на прес-конференціях розкриє всю проблематику і відповість на питання журналістів найближчим часом. Чому найближчим часом? Тому що “слоняча нога” таїть у собі 20-мегатонний вибух, і ще тому, що наближається 26 квітня — день, коли раз на рік усі політики говорять лише про чорнобильську катастрофу, але в плані самокрасування: які вони мудрі, людяні й незамінні, як різко зростають їхні рейтинги на тлі падіння радіаційних рейтингів об’єкта “Укриття” (ОУ). Проте спробую окреслити проблему і засоби її розв’язання на підставі того, що почув і побачив за три години гостювання у вченого і прочитання однієї з його книжок “Ще раз про “Саркофаг”. — К.: ВД “Екмо”, 2008. Цю книжку написано так, щоб її зміг зрозуміти кожен. Проте наклад мізерний — 500 примірників. Усього в Кіндеревича сім “повноформатних” монографій. Але то суто наукові тексти, які можуть зрозуміти лише вчені. Більшість академічних учених України в теорію Кіндеревича не вникають або не хочуть визнавати її з причин, дуже далеких від академічної науки і дуже близьких до корпоративних інтересів. Сотні мільйонів у валюті, які кружляють над об’єктом “Укриття”, диктують свої закони, сильніші за закони фізики. Проект Кіндеревича почався з відкриття професора Пулковської обсерваторії М. Козирєва. Професор М. Козирєв спрямував телескоп на точку дійсного перебування зірки, а не на ту, звідки надходив світловий сигнал, що летів до нас 217 років. Детектор астронома зареєстрував миттєвий сплеск напруги, хоч сигнал з тієї точки мав дістатися Землі лише через 217 років. Це довело, що існують потоки простору-часу, які випромінюють великі маси матерії. Вони створюють рівень ентропійного (розсіяного) часу, що визначає стан матерії у Всесвіті. Все поступово змінює свої розміри — від електрона до “чорної діри”. Цим було доведено, що швидкість світла не є константою, а залежить від рівня ентропійного простору-часу, який вимірюється спеціальною величиною — числом Хаббла. Цим обґрунтовувалось, що основним чинником спонтанного ділення ядер є постійне і неухильне зростання числа Хаббла. Далі все було, як кажуть, справою техніки, якщо техніка в руках генія. — Ми зробили, — без зайвого пафосу розповідає Анатолій Кіндеревич, — лінзи фокусування потоків простору-часу і камери підвищення і зниження інтенсивності фізичних процесів. За допомогою комп’ютера продемонстрували всі прилади в процесі їх дії, неабияк вразивши уяву тими процесами, що відбуваються в об’єкті “Укриття”.Зараз у “Саркофазі” близько 2000 кг урану-235 і 480 кг плутонію-239, що в сумі дорівнює 90 критичним масам, та ще близько 40 тонн інших радіоактивних елементів. Уся ця паливно спроможна маса (ПСМ) перетворюється на пил. Дисперсний пил субмікронного розміру поводить себе як рідина, через це створюється ефект етажерки “слонячої ноги”, де на нижчих рівнях в окремих сховках відкладатиметься плутоній-235, уран-238, уран-235, а на горішніх поверхах зосередиться легка субмікронна радіоактивна субстанція. 2009-й — рік остаточного перетворення всієї ПСМ на дисперсний пил. Це загрожує ядерними інцидентами. На думку Анатолія Кіндеревича, якщо не запобігати цим процесам, то 2013-й може стати роком ядерної катастрофи, яка зітре з лиця землі все, розташоване в радіусі 200 кілометрів від об’єкта “Укриття”. Після розмови з А. Кіндеревичем, членом-кореспондентом Міжнародної академії інформатизації, академіком Української академії оригінальних ідей, я зробив висновок, що є чотири гіпотетичні сценарії фільму жахів на об’єкті “Укриття” і лише єдиний сценарій — від Кіндеревича — з хеппі ендом, тобто щасливим розв’язанням проблеми.ТРЕБА ЗРОБИТИ ВСЕ МОЖЛИВЕ І НЕМОЖЛИВЕ, ЩОБ БУВ РЕАЛІЗОВАНИЙ СЦЕНАРІЙ ПОРЯТУНКУ ЗА КІНДЕРЕВИЧЕМОтже, об’єкт “Укриття”. Сценарії А, Б і В. Це сценарії “найгуманніші”: якщо впаде перекриття; зокрема, через деградаційні чинники конструкції (А), або через землетрус силою 3—3,5 бала (Б), або через стороннє втручання (В), то багатотонна покрівля, що посуне з висоти 59 метрів на горішній рівень зруйнованого реактора — “слонячої ноги” на позначці 48 метрів спрацює як велетенський поршень і викине зі швидкістю 75 метрів на секунду на висоту 500 метрів масу дрібнодисперсного радіоактивного пилу, якого вистачить на всю Європу й половину Азії. Якщо сприятиме вітер, то Північна і Південна Америка та й Австралія теж будуть уражені. Викид в атмосферу такої активності — це вже всесвітня катастрофа. Сценарій Г. Найнебезпечнішою за наслідками може стати самовільна ланцюгова реакція в надрах об’єкта “Укриття”, яка може закінчитися ядерним вибухом такої сили, що дорівнює вибуху бомби 20 мегатонн. Буде зруйновано всі будівлі у радіусі 200 кілометрів… Діюча модель апарата радіаційної дезактивації стоїть в Кіндеревича в сараї. Я сам бачив. Креслення U-подібної промислової установки бачив у його комп’ютері. Машина (велетенський військовий “Урал”) з генераторами і всіляким начинням для тієї U-подібної установки, виготовленої Кіндеревичем і його геніальними співробітниками власноруч, стоїть на території “Ленкузні” — я бачив фото. Кажуть, її хочуть продати… Треба зробити все, щоб проект Кіндеревича запрацював. Тут, в Україні.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment