ВЕЛИКОДНІЙ ПРИВІТ

БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА, ВЕРХОВНОГО АРХІЄПИСКОПА КИЄВО-ГАЛИЦЬКОГО УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

Високопреосвященним та Преосвященним Владикам, всесвітлішим та високопреподобним священнослужителям, преподобним ченцям та черницям, дорогим у Христі сестрам і братам — мирянам Української Греко-Католицької Церкви та всім людям доброї волі.У Великодню неділю ми вітатимемо одне одного словами “Христос воскрес! Воістину воскрес!” Ці слова — не просто форма вітання, а визнання християнської віри. В них міститься підстава нашої віри, сама суть нашого ставлення до Господа Бога. Звертаючись до вас цим християнським привітом, хотів би зробити ці слова змістом свого сердечного побажання для вас із нагоди Великодня. Коли замислимося над сенсом слів “Христос воскрес!”, то зрозуміємо, що в них усе, що для нас є суттєвим. Те, що Христос зробив і робить для нас, — ось що я хотів би бачити змістом свого побажання, а все інше, що міг би сказати і побажати від себе, повинно цілковито поступитися місцем тому, що сам Бог для нас робить і бажає в цей святочний час. Дорогі в Христі, чи ж не палає наше серце, коли ми чуємо слова Великоднього вітання? Чи не бліднуть перед очима нашої душі всі земні блага, чи не втрачають сили всі земні примани? Зникає страх. Зникає тривога. Починаємо відчувати у своєму серці якусь надзвичайну силу. Господь Бог є з нами. Він воскрес. Подолав усе лихо, і немає сьогодні нічого, що могло б замінити Його, що могло б стати кращим, змістовнішим. У цей урочистий час затримаймося на мить, зупинімося у круговерті щоденного життя, застановімося над змістом християнського вітання, тієї основної правди нашого життя — і все, що ми знаємо і що відбувається всередині та довкола нас, набуде іншого вигляду. Там, де було сум’яття, настане мир, а де були брехня і кривда — запанує правда і справедливість. Там, де була смерть, здавалося б кінець усього, — буде життя. Дорогі в Христі, триває Страсний тиждень, найважливіший тиждень літургійного року. Згадуватимемо останні дні та години життя Ісуса Христа, а серед них найважливіші дві події: у Велику п’ятницю — смерть Ісуса Христа на хресті, у Великодню неділю — Його славне воскресіння. Перша подія, на перший погляд, — остаточна невдача, а, по суті, переможне цілковите віддання себе і всього світу в руки люблячого Небесного Отця. А друга — остаточна перемога над смертю і всім, що могло б відділити нас від Господа Бога. У ці великі святкові дні ми бачимо воплоченого Сина Божого Ісуса Христа, який вповні віддав себе Небесному Отцеві. Такими, дорогі в Христі, повинен світ бачити і нас, позначених безмежним довір’ям до Господа Бога. Він має побачити нас учасниками Христової перемоги. Бо ми є християнами, і наше завдання — продовжувати спасенне діло Ісуса Христа. Ми, як Христова Церква, покликані євангелізувати, тобто нести всьому світові Добру Новину про Христову перемогу над гріхом і смертю, якою Він звільнив нас від найбільших лих, не тільки говорити про те, що сталося, а й бути цього видимим знаком, живими свідками. Дорогі у Христі, Христос Воскрес! ЛЮБОМИРДано у Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового, у Квітну неділю, 5/12 квітня 2009 року 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment