МИСТЕЦЬКЕ СВЯТО «ВЕЛИКОДНЯ ПИСАНКА»

Світлана БАДЕРАНапередодні найбільшого та найкращого свята — Світлого Воскресіння Христового в просвітянському клубі “Виховання духовності — вимога часу”, що при столичному Будинку вчителя, влаштували яскраве чарівне дійство — мистецьке свято “Великодня писанка”. Проводячи його у формі майстер-класів, організатори вправно підвели дітей та дорослих до життєдайних джерел українського духу та давніх національних традицій. У дитячих долоньках оживали всіма барвами веселки розписані малечею неповторні писанки. Навчали дітей писанкарства старші викладачі образотворчого мистецтва Київського міського педагогічного університету ім. Б. Грінченка Людмила Волкова, Віта Зінкевич, Зінаїда Сєрова (гурток “Писанка”, з ліцею “Голосіївський” № 241) та Світлана Козлова, керівниця студії “Розмай” ЦДЮТ Солом’янського району Києва, як це робили на Великдень усі покоління наших предків.Оживали з ниток плетені дітьми народні іграшки — коники і баранчики, чоловічки і пташечки — під уважним поглядом керівниці гуртка “Крій та пошиття одягу” ЦДЮТ Солом’янського району Олени Жир. Вправно чаклували в дитячих рученятах ножиці, вирізьблюючи з паперу пасхальні листівки. Навчала школярів цього мистецтва Лариса Мурга, викладач КМПУ ім. Б. Грінченка. А як робити казкове мереживо витинанок, показувала заступник директора ЦДЮТ Солом’янського району Наталія Ясеновська. Олена Погібіна, керівник студії декоративного мистецтва “Бісероплетіння” Київського вищого училища швейного та перукарського мистецтва, навчила всіх унікальної техніки обплітання яєць бісером.До свята долучилися вчителі народознавства, вихователі дитсадків, учні шкіл та їхні батьки, студенти — усі, хто любить українську культуру і хоче опанувати основи справжніх давніх ремесел. Усі, хто прийшов, дізналися про значення кожної деталі орнаменту, кожної виготовленої власноруч речі та історію виробів, що дійшли до нас із сивої давнини.Кожен, хто завітав на ці унікальні заняття, відчув себе справжнім українцем, що не лише спілкується українською, а й знає культуру і традиції свого народу. Всі охочі навчилися прикрашати житло символами й оберегами, притаманними тільки нашій нації, які дійшли до нас із давніх-давен. Виготовляючи власноруч ляльку-мотанку чи вкладаючи віковічні вірування у фантастично прекрасні візерунки, кожен з яких має символічний зміст, учасники свята відчули у своєму серці бажання високого, по-справжньому рідного, що ще дрімає у сховках душі, але готове спалахнути в нашому єстві Великодньою свічкою любові до рідного краю та національної культури, незнищенною в кожній людині.Для всіх співав і дідусь-кобзар, і юні сопілкарики з ансамблю “Дударик” (керівник — Катерина Чаплик) зі  школи № 327 про давні звичаї, про прихід весни, про те, як люди раділи першим квітам та пробудженню землі від зимової сплячки. Бабуні переповідали: коли з’являлись у гаю перші квіти, трава, люди виходили за село до гаю, на луки, топтались по молодій зелені й промовляли:Топчу, топчу       ряст-ряст,Бог здоров’я     дасть-дасть.Іще буду топтати,Щоб на той рік            діждати.Колись-бо вважали, що розбуджена теплим сонечком земля пeредає свою силу квітам, траві, рослинам, а від них та сила переходить до людини.Велика вітальня Будинку вчителя була прикрашена вишитими рушниками з колекції “Шевченкіана” народної майстрині Любові Онопко.Ігумен Лонгин розповів про традиції святкування Великодня й побажав, щоб із Світлим Христовим Воскресінням до всіх домівок увійшли здоров’я, багатство, щастя і любов.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment