19 ЧЕРВНЯ ВІДБУДЕТЬСЯ  VIII ЧЕРГОВИЙ З’ЇЗД ВУТ “ПРОСВІТА”

15 квітня відбулася сесія Головної ради ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, яка на підставі ст. 5.2 Статуту Товариства ухвалила провести 19 червня в Києві VIII черговий з’їзд “Просвіти”. Встановили норму представництва: п’ять делегатів від кожного обласного об’єднання. Визначили керівні органи з’їзду, затвердили форму мандата, обговорили порядок денний: звітна доповідь “Про роботу ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка за період з квітня 2005 р. до травня 2009 р.”; звіт Контрольно-ревізійної інспекції; Внесення змін та доповнень до Статуту Товариства; вибори Голови Товариства, членів Головної ради та Контрольно-ревізійної інспекції; прийняття ухвал, заяв, звернень про ставлення “Просвіти” до сучасних подій.Відкрив сесію Ради голова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Павло Мовчан, який окреслив завдання просвітян у підготовці до з’їзду. Члени Головної ради висловили свої думки, пропозиції, поділилися досвідом роботи, розповіли про проблеми. Відповідальний секретар “Просвіти” Микола Нестерчук повідомив про організаційні моменти, заступник голови Василь Фольварочний проаналізував роботу обласних звітно-виборних конференцій, на яких побував, відзначив роботу найкращих просвітянських осередків. Голови обласних об’єднань розповіли про особливості роботи в реґіонах. Друкуємо найцікавіше з виступів.

ВИБОРЮВАТИ ПРАВА УКРАЇНСТВА 

Павло МОВЧАН,голова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, народний депутат України:Нині складний час, і наше завдання — привести суспільство до спільного знаменника. Наше Товариство зробило чимало, всі ми були учасниками знакових подій, є свідками того, що постійно показують по телевізору. Інша держава нам нав’язала політтехнологію, в яку ми втягнені через “Свободу слова” на “Інтері”, “Свободу…” Шустера. Це все добре розроблено і зрежисовано, через наше недосконале законодавство запущено проекти, які можуть спричинитися до того, що Дніпро стане річкою роз’єднання. Пригадуєте, “Просвіта”, залучивши весь національно свідомий масив, ініціювала акцію “Дніпро — річка єднання”? Ця ріка була спільною артерією, яка живила націю тисячоліттями. Тепер бачимо, як від 2004 року і досі провели демаркаційні лінії. Ці політичні лінії дуже чіткі. Ними Україну поділено на прихильників євразійського вибору та європейського. На одному з наших фракційних зібрань почув, що ми знімаємо з порядку денного питання мови, культурно-національної ідентичності, європейської інтеграції. То яка тоді в нас перспектива? Я про це запитував і лідера, і Президента, бо є домовленість на всіх рівнях влади, що ці питання знімаємо. Процес розвитку не може бути природним, оскільки антиукраїнські сили проводять тотальну русифікацію, село нищать до пня. Природному процесові самоідентифікації ніщо не сприяє. Наша громадська організація — єдина, що залишається тим плацдармом, який тримає українство. Не можна знімати з порядку денного найпосутніші проблеми, які були гострими для нас не тільки 20 останніх років, а й упродовж усього визвольного періоду. За сучасних технологій через інформаційну сферу викривляється все, що є в Україні.Отже, ми бачимо, в який скрутний період проводитимемо наш з’їзд. Не спостерігаю загального консолідативного процесу. Кожна партія йде сама по собі або шукає місця під крилом кандидата в президенти, якому довірятиме. Це тривога для нас, просвітян, які перейняті не політичними амбіціями, а загальнонаціональними проблемами. Як ми даватимемо оцінки? Як мусимо працювати? Незважаючи на обставини, робитимемо своє. Віднедавна ми перебували в інерційному періоді, сподіваючись, що український Президент і парламентська більшість проведе дійсні зміни державних механізмів, ухвалить ті законопроекти, до яких причетний особисто я, присутній тут Іван Пилипович Ющук, група незалежних експертів. Той законопроект, мені здається, відповідає вимогам сучасності. Але експертна група у Верховній Раді, очолювана Адамом Мартинюком, дала вкрай негативні висновки, гірші, ніж за радянської доби — звинуватила авторів у націоналізмі, зашореності. Я також подав концепцію розвитку і функціонування української мови, точніше, концепцію мовної політики в Україні. До цього документа причетні багато просвітян. Його обговорювали в областях, висловлювали пропозиції, побажання, виступали на шпальтах “Слова Просвіти”. Ми зробили узагальнений документ спільно з групою правників, очолюваних Сергієм Головатим і Володимиром Василенком, відомим міжнародником. Порадились і в Секретаріаті Президента, і на Правлінні “Просвіти”, вирішили подавати його як законопроект, щоб мати хоч би засади мовної політики. Оцінка експертної групи у Верховній Раді гірша, ніж у 80-х роках радянської доби. Війна, яку оголосили і Президенту, і фактично всім українцям, найсерйозніша й найглибша, такої досі не було.За Статутом, з’їзд потрібно провести 22 квітня. Але ми не мали коштів. Зараз нарешті відкривають фінансування. Поки що все робимо в борг, якось виборсуємося. Економічні проблеми також накладаються на ситуацію. На осінь переносити з’їзд не можна — не знаємо, що на нас чекає. Якщо об’єднаються дві найбільші фракції в парламенті, щоб змінити Конституцію, мовне питання з порядку денного буде знято на десятки років. Проект об’єднання двох політичних сил розрахований на те, щоб контролювати Україну, поділивши Правий і Лівий береги, бути при національних ресурсах. Якби таке сталося, ми увійшли б у фазу довгої й напруженої боротьби за українську національну справу.Я достатньо мотивував, чому нам треба активізувати роботу. Не тільки тому, що проводимо обласні конференції, готуємося до з’їзду. У модельованій політичній ситуації всі розбіжаться по партійних нішах. “Просвіта” залишиться єдина, щоб виборювати права українства, апелювати до влади, до інших органів, до прокуратури, робити все, що потрібно. Нині членам правління треба їздити Україною, долучатися до обласних конференцій, щоб виявити і подати на обговорення на з’їзді головні проблеми, відповісти на запити реґіонів. Адже одна справа — захищати українство у Львові, Києві, а інша — в Донецьку, Луганську, Криму. Ми говоритимемо, як нам інтенсивно задіяти весь масив, щоб висвітлити досвід найкращих просвітянських організацій. Величезні обсяги роботи зроблено в Маріуполі, на Снятинщині, в Стрию, Коломиї… “Просвіта” — це не тільки обласні штаби. У кожній області можемо знайти кілька потужних осередків. На з’їзді треба окреслити наші напрями роботи, узагальнити найвагоміше. Варто торкнутися теми майнових прав. Ми повернули частину з того, що належало “Просвіті”. З допомогою Президента, міжвідомчої комісії можемо розв’язати багато проблем. Ми повинні думати, як через представників у Верховній Раді змінювати локальний клімат на нашу користь. Не слід забувати, що в кожній області є управління освіти й культури, серед голів адміністрацій є й наші симпатики. Це треба використовувати. Ось позитивні приклади: Олексій Шевченко у Сумах відвоював приміщення для обласної “Просвіти”, бо не давав спокійно жити місцевій владі. Процес повернення природного середовища мусить бути дуже інтенсивним. Треба долати інерцію. Можна звертатися до місцевої влади, щоб вона замовляла наші книжки, пресу, україністику на електронних носіях тощо.Запрошую вас до розмови, щоб визначилися з темами, які ми висвітлимо, напрямами нашої діяльності. 

МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В ДЕРЖАВІ НЕМАЄ

Іван ЮЩУК, член редколегії газети “Слово Просвіти”, професор:На жаль, ніякої мовної політики в державі немає. Чиновників мова абсолютно не обходить, бо вони — переважно колишні колонізатори. Немає жодної підтримки держави. Навіть за часів президента Кучми було гасло “Передамо мову у спадок нащадкам”, щось робилося. Зараз і цього немає. Отже, ми повинні діяти активніше.Наша газета “Слово Просвіти” видається на високому рівні. Але її передплата належно не організована. В Україні тільки вчителів української мови й літератури — близько 50 000. Коли зустрічаюся з освітянами, завжди веду розмову про наш тижневик. Через школи, вищі навчальні заклади можна поширити газету, значно збільшити наклад.Подивіться, як діють антиукраїнські сили: нам просто пхають, нав’язують антиукраїнську пресу, навіть безплатно. А ми своєї не можемо поширити. Є українці у владних структурах, треба за них боротися, щоб нам допомагали. Дуже важливий напрям роботи — молодіжний. Треба організувати навчання молоді. 

ДЕРЖАВНІ СЛУЖБОВЦІ — ПОЗА ЗАКОНОМ?

Олексій ШЕВЧЕНКО, голова Сумського обласного об’єднання “Просвіти”:Ми через комісію з дотримання мовного законодавства перевіряли, як послуговуються державною мовою державні службовці. Перевіряли податкову інспекцію, міліцію, казначейство, пенсійний фонд. Висновки такі: всі держслужбовці мовою володіють, але не послуговуються. Чим молодші чиновники, які нещодавно закінчили навчальні заклади, — Банківську академію у Сумах, Аграрний університет, тим неохочіше розмовляють державною мовою. Вони закінчили українські школи, українські ВНЗ (майже всі навчальні заклади в нас українськомовні). І діти на українську також не перейшли, між собою спілкуються російською. Якщо в кількох поколіннях закріплюється певний стереотип поведінки, надалі він працює автоматично. І ніхто чомусь українську мову не ототожнює з українськими національними інтересами. Тож “Просвіта” намагається достукатися до кожного. Ми єдина українська організація, яка вижила й відстояла своє приміщення. Працюємо з усіма підприємцями, вишукуємо й цінуємо кожну людину, яка може нам допомогти.

ЗА УКРАЇНСЬКУ МОВУ ЗВІЛЬНЯЮТЬ ДИРЕКТОРІВ ШКІЛ

Марія ОЛІЙНИК, заступник голови ВУТ “Просвіта”, м. Донецьк:Хоч немає закону, щоб за впровадження української мови, ідеї звільняти директорів, у нас такі випадки поширені. Патріотів звільняють, чіпляючись до стану санітарної, пожежної безпеки тощо. У школі № 5, яку оформляла Алла Горська і де збереглося дев’ять її мозаїк, є музей художниці та її побратимів Віктора Зарецького, Григорія Синиці. Там створили меморіальну кімнату, відкрили меморіальну дошку, хотіли назвати школу іменем Горської. Одразу після цього звільнили директора школи, а навчальний заклад назвали іменем Героя Великої вітчизняної війни. Колишній директор рік без роботи тільки через те, що почала з нами співпрацювати. Я не змогла її захистити. Зверталася й до Президента, й до прем’єр-міністра — ніхто не допоміг. Зараз нам потрібно зосередитися на сході й півдні України і мовних перекосах. Тільки-но почнемо це зрушувати, повірте, не буде двох Україн. І  там є потенціал, який міг би з нами працювати, однак треба цим займатися. Ще приклад. У  школу № 12 Донецька постійно направляють грізні комісії, хоч це найкраща, справді українська школа. Там є осередок “Просвіти”, майже 1000 учнів. Серед учителів — доктор історичних наук, 12 кандидатів. Усі випускники вступають до вищих навчальних закладів. Учні виконують українські роботи, перемагають на конкурсах, у школі є гурток стусівців. У Донецьку 169 шкіл, а з українською мовою навчання — 6. Але і в них українською навчається приблизно 30 відсотків учнів. На вулиці української мови не почуєш. Засоби масової інформації всі російські. Лише одна українська газета — “Донеччина”, і виходить вона невеликим накладом. А ось газети міської державної адміністрації, газети рад, які повинні виходити державною мовою, — всі російськомовні. Усі трансляції — також. Так керує міська влада, в якій з 81 депутата 13 — від партії Вітренко, решта — від Партії реґіонів під проводом сумнозвісного Ніколая Лєвченка, який заявляє, що “українского язика нє било і бить нє может, он годітся для фольклора”. Наша міська рада скасовує накази Міністерства освіти, і цим ніхто не переймається.

МИ СТАЛИ ЗАРУЧНИКАМИ ПОЛІТТЕХНОЛОГІЙ

Володимир СЕМИСТЯГА, голова Луганського обласного об’єднання “Просвіти”: Зросійщення в Луганській області проводилося кілька разів за часів Хрущова, Брєжнєва, і все це призвело до того, що щезало село й українська мова. Коли Україна здобула незалежність, заговорили українською. Потім знову повернулися в минуле, адже при владі — колишні комсомольці, комуністи, за етнічним походженням — росіяни. А український етнос у Донбасі винищували голодоморами, переселеннями, ударними кампаніями з побудови промислових гігантів. Молодь у гонитві за довгим карбованцем приїздила  з Татарстану, російської глибинки тощо. Тому Донбас — реґіон інтернаціональний, і мова тут вкоренилася російська. Сьогодні місцеві олігархи використовують вихідців із переселенців як чиновників певного ґатунку. Це греки, мегрели, вірмени. Внаслідок такої політики в Луганську збираються відкрити пам’ятник Катерині ІІ, жертвам ОУН тощо. Замість того, щоб допомогти утвердженню української державності, чиновники відверто заявляють, що вони росіяни. Луганська область віддана на відкуп реґіоналам, ми стали заручниками нерозумної кадрової політики, політтехнологій. ЗМІ щодня поливають брудом українського Президента. І це на 18 році незалежності України!

ТРИВАЄ ОКУПАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

Анатолій МОКРЕНКО,професор, народний артист України:Наша влада не допомагає “Просвіті” в роботі, а часто заважає.Коли бував у Японії, звернув увагу, що там у шкільних розкладах написано: англійська мова, французька мова, державна мова. Отже, це світова практика. Це дуже важливо, такий підхід свідчить про повагу до мови держави. На жаль, у нас цього немає.Нерідко влада різних рівнів — народні депутати України, чиновники виставляють напоказ антиукраїнську позицію: володіють українською мовою, але принципово не послуговуються нею. Це ганебне явище.Триває окупація ЗМІ. Мене дуже непокоїть присутність в українському телепросторі Шустера й Кисельова. Коли вони починають вести передачу російською мовою, мені здається, що це московська передача.А мер Києва Леонід Черновецький — вважаю, це проблема столиці.Або хто придумав назвати в Києві “Український дім”? Які ж тоді всі інші? Це нонсенс!

“ПРОСВІТІ” — МОЛОДІЖНУ РАДУ 

 

Євген БУКЕТ, член Головної ради, почесний голова Київського обласного товариства “Молода Просвіта”:На моє переконання, вже рік-півтора в Україні немає жодної політичної ідеології. І громадян України в таких умовах можна поділити на тих, хто хоче жити і працювати в Україні, вкладати в цю землю енергію, виховувати дітей і онуків на українських традиціях українською мовою, та тих, хто прагне жити деінде, а цю країну сприймає лише як прикре тимчасове перебування. Тому в просвітянській роботі слід спиратися на патріотів України, хоч би до якої політичної сили вони належали. Адже партійність у наш час — це лише спосіб дотягтися до важелів впливу. “Просвіта” в майбутньому мусить стати над партіями, мати представників у кожній політичній силі й виконувати роль еталона засад державності. Тут особливу вагу матиме кожна особистість, і якщо її громадянська позиція буде послідовною, з нею рахуватиметься будь-хто. Тож вкрай важливо постійно працювати над тим, щоб передати 140-літні традиції Товариства “Просвіта” молоді, а точніше національно свідомій українській молоді, об’єднаній у численні молодіжні організації. Не варто обмежуватися “Молодою Просвітою”, потрібно долучати до роботи інші громадські об’єднання, такі як “Пласт”, СУМ, МНК, Національний Альянс тощо. До 19 червня слід розробити положення про “Молодіжну раду “Просвіти” — дорадчий орган при кожному просвітянському об’єднанні, яке затвердити на з’їзді. Це дасть змогу налагодити діалог між старшим і молодшим поколіннями українських патріотів, ефективніше працювати на спільну справу. Крім того, організація “Молодіжної ради “Просвіти” допоможе відновити роботу із залучення молоді до лав Товариства, бо саме через участь у спільних заходах до “Просвіти” прийде нове покоління. Також це позбавить багатьох зайвих клопотів — не потрібно буде весь час щось реєструвати чи перереєстровувати. Адже для всіх нас головне — результат, а досягти його можна лише великим гуртом. ПідготувалаНадія КИР’ЯН

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment