У ПОЛІ МОГИЛА…

Олександр ФИСУННа землях українських видніються незчисленні кургани, могили. Великі. Маленькі. Багато з них нині розриті. Розкопані. Понівечені. З часів дуже давніх постали вони, як документи нашої трагічної історії й забутої, як сліди колишніх звитяг, не відомих сучасному мешканцеві нашої країни. “Німі пам’ятники слави і неслави” (Тарас Шевченко).Свідомість українця від народження пройнята видивом образів могил, курганів, горбів, сповнених загадкового змісту.Археологи, дослідники надбань культури вже завважили, що на цій планеті саме українська земля таїть найбільше спресованих шарів духовних набутків попередніх тисячоліть. Від епохи палеоліту, неоліту, трипільської, сколотської (скіфської), антської, княжої доби по землі нашій — могили. А найбільше їх насипано в часи козацькі (“Од козацтва, од гетьманства — високі могили”, — писав наш поет і знавець старовини Тарас Шевченко).

Найавторитетніші вчені підкреслюють, що українські землі — колиска європейської цивілізації, епіцентр давньої протокультури. Англійські історики Кларк і Пігот зазначали: “Між Карпатами й Кавказом — місце індоєвропейської групи народів. Вони — предки кіммерійців, скіфів (сколотів). Середній Схід, Індія, Пакистан, Месопотамія, Близький Схід колонізовані людьми з території України”.У пам’яті народній дійшли до наших днів назви могил: Кам’яна, Сувора, Товста, Висока, Гостра, Стрімка, Страшна, Чорна, Лита, Зольна, Гайманова, Хомина, Нечаєва, Сахнова, Чечелина, Драна Кохта, Реп’яхувата, Огуз, Олександрополь, Гарман, Семибратня, Лугова, Смоловська, Вербівська, Чортомлик, Савур, Солоха, Вибла, Переп’ятиха… І ще більше — безіменні. “За могилою могила, а там тілько мріє…” А скільки їх у млі тисячоліть заховалось од ока людського?.. І хто їх насипав? За чиїм наказом?..

В епоху палеоліту житло людське було сферичне, як півземля, півсонце, півнебо високе. І могили в Україні за формою — не гостроверхі піраміди, а сферичні.Могили мають в основі круг — духовний код чисел, що бере початок з містичної настанови рухатися до вищого — тобто до об’єднання із Творцем. Святилища дохристиянських вірувань нашого народу закладали в основі Кругом і Хрестом всередині (ще й досі збереглося капище Перуна в Києві такої структури), що символізували Світло Небесне і Світ Правічний, неосяжний.За магічними віданнями давніх предків, могила — впорядкований і замкнений духовний світ, у якому домінує прагнення єднатися з першопочатковим позачасовим та позапросторовим “центром”, з енергією Вічного. Зовнішнє коло основи могили як сила всемогутності й незборимості виконує функцію збирання докупи, а водночас і священну недоторканність. Гоголівський Хома Брут із “Вія” окреслював коло, де став у центрі, щоб уберегтися од Злої Сили. І в традиційній символіці писанки з часів найдавніших майстринею проведене коло посередині яйця, в його діаметрі, означає вбереженість Сонячної Сили як втілення Всесвіту.Основи давніх міст (протоміста попередніх цивілізацій, зокрема Трипільської), святилищ, доісторичних храмів, а також єгипетських пірамід мали образ Космосу. Трипільці забудовували свої міста еліпсоподібно, майже кругами.ОБРАЗИ МОГИЛПрийдешні покоління у насипаних могилах попередників бачили могутній образ таїни життя, модель незвіданого великого світу, що уособлював Космічний Лад. Тож мешканець Землі міг охопити його душею, з’єднатися єством своїм і вивищитися духовно.В українській загадці “Синій шатер увесь світ накрив” так називається бездонне Небо і Вищі Сили в ньому. Слово “шатер” тут мислиться як житло Небес. І водночас “шатер” — це одіж Духу предківського, знак його, і як зримі виміри “тіла слави” Творця. Давньоіндійське “хшатр” (шатро) означає бог небесного склепіння й небесного воїнства. Здавен жерці, які зналися на таємницях Космосу, ховали Потугу Божественну від недостойного ока, від захланної сили й енергії потопту, щоб не поруйнований був світ Високого Розуму. На Кам’яній Могилі доби палеоліту входи до печер з малюнками-образами сакрального змісту були багато століть засипані піском від проникнення прибулих чужинців. У печерах та на горі Могили відбувалися священнодійства, відправлялися ритуали, моління. І не було жодних слідів побутового проживання.Найвища гора була храмом, де людина підносилася душею, очищалася од буденного, а на степових просторах могили віками слугували місцем таємних одкровень, релігійних прозрінь і духовного натхнення втаємничених мужів у пророчу або подвижницьку дію.Духовним зором нашого найбільшого Поета вловлено імпульси таємничого змісту давніх могил. У “Перебенді” — “Добре, єси мій кобзарю, Добре, батьку, робиш, Що співати, розмовляти на могилу ходиш… Старий заховавсь В степу на могилі, щоб ніхто не бачив…” На могилах у самоті месії Волі й Добра осягали закони Вічності, усвідомлювали себе пророками-благовістителями і закладали програму дій для прийдешніх поколінь. Там вони долучали свою душу до соборуваного Духу предків і найбільших подвижників нації минулих часів, шляхетно вигранювали ідеали свої й життєву долю. У високостях Неба вони бачать заховане від людського ока. ТАЇНА МОГИЛНа могилу Тараса Шевченка на Чернечій Горі у Каневі вже понад сотню літ з усього світу приїздять українці й іноземці, піднімаються східцями, щоб на власні очі побачити горбик землі, закутої у гранітні плити, і відчути таїну величі українського генія. Ідуть, як прочани у храм Божий. Звідти незримо витікають потоки Безсмертного Духу нації. Четверо студентів Київського університету з гуртка “свідомих українців” — Віталій Боровик, Іван Липа, Микола Байздренко, Михайло Базькевич — улітку 1891 року поїхали у Канів на могилу Шевченка. Там читали його поезії. “Кожне слово Кобзаря… викликало звідтам могутню силу духа, ніби нас пекло огненне слово живого пророка… Велика і незабутня могила генія міцно і чарівно з’єднала нас любов’ю. Дух же Тарасів був між нами німим і невидимим свідком нашої присяги”, — написав один із них, Іван Липа. Пробувши там день і наснажившись новою силою, вони утворили Братство Тарасівців. Саме там почалася Українська національна революція. Їхня присяга вибороти самостійність Україні, згодом була присягою Січових Стрільців, а потім і вояків УПА.Самотня і неписьменна Катерина Білокур, виснажена боріннями і сумнівами: не в Київ учитися у професорів секретів ремесла художника — їде у Канів на могилу Шевченка. Припавши до землі, ревно молиться до його Духу. Плаче гірко. Просить його благословення, поради, як стати художницею. І після цих відвідин згодом людський загал зачудований, споглядаючи картини-дива — істинні мистецькі шедеври, не годен осягнути таємницю її таланту. В 1950-ті Павло Тичина потайки відвідував могилу Панька Куліша — для сповіді душевної, очищення, снаги, бо дух наших предків животворить. Жінки Переяславщини несли новонароджених на Виблу Могилу, щоб ствердити полеглим предкам: “Знайте, ми тут є, ми — незнищенні”. А молодиці, які довго були не в змозі завагітніти (народні перекази зберегли ці факти), ходили до високих могил, лягали на їхніх вершинах… і — відбувалося диво зачаття. За арійськими віруваннями, душа людини після смерті відділяється від тіла. Тіло опиняється в землі або спалюється, а душа йде до світу Батьків (предків — до Нави) і богів, творячи у Небі сторожу Сонця. Після деякого перебування в Країні предків душа повертається на землю і втілюється в нове життя. Справді, а за чиєю волею з’являються нові герої нашої історії — Байда, Остряниця, Підкова, Наливайко, Павлюк, Хмельницький, Богун, Ґонта, Залізняк, Довбуш, Кармелюк, Міхновський, Коновалець, Ольжич, Теліга, Шухевич, Стус і багато інших? Із могил народяться лицарі “живого духу”, “живої правди” — од світла запалиться нове світло — й постануть нові герої Берестечка, Кодні, Крут, Базару, Холодного Яру… “Де могили героїв, там воскресіння”, — стверджував Ф. Ніцше. Через могили (і з могил!) тривають безупинні еманації животворного Духу українського. Великий Кобзар заповідав сучасникам: “Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…” Могили героїв — увесь Всесвіт, а не мавзолей, обтяжений пишними написами, означував античний філософ Перікл.СВЯТІСТЬ РІДНОЇ ЗЕМЛІПро святість укрів-русичів-українців до землі своєї (а могили — священне втілення Духу землі рідної, Прабатьківщини) вирізьблено на дощечках Велесової книги: “Сядемо на землю, візьмемо її до рани своєї і натовчемо землю до неї. Русич і залишиться ним, бо взяв землю до рани своєї і несе її до Нави”, тобто у Світ предків. Українські козаки посипали землею рани і лягали в землю, стаючи її органічною складовою — духовною сутністю Землі. Русичі, вирушаючи у похід, брали з собою землю. За радянських часів літні односельці вручали новобранцеві грудочку землі, з якою він ішов до війська. Відчуття рідної землі, як пуповини Буття.Звичай у Провідну неділю йти на кладовище — щорічне священне таїнство єднання з душами предків. І досі в поховальному обряді нашого народу — класти у домовину покійникові рушник (ним обгортають, перепоясують тіло або стелять під голову), а також писанку з орнаментом космологічного змісту. Запалювати свічку означає осявати світлом вічну темряву. Могила — то вічний дім, де має бути ясно і велично завжди. Наші предки вважали, що у Потойбічному (підземному) світі з людиною перебуває цілий Всесвіт і виявляє магічні дії. “Ідемо на смерть, як на свято”, — заповідає Велесова книга таїну безсмертя Духу предків.Душа людини відчуває наближення смерті й просить покласти тіло на землю — “хочу додому” (пристановище покійного). Уві сні до людини, коли вона ще при силі, приходять душі предків (мати, батько чи хтось із покійних родичів) і кличуть іти за ними. Згодом людина помирає. Існує нерозривний зв’язок світу предків із земним буттям мовою душ у снах — покійні кличуть живих, застерігають від небезпеки. Стан переходу людського тіла у потойбічний світ чумацька пісня “Було літо, було літо” вістить ритуалом: “Скинув чумак сіру шапку, скинув і кожух, // а сам припав к сирій землі, гей, гей, дав Богові дух”.Цілющий ефект єгипетських пірамід: вони нейтралізують негативний вплив патогенних зон, знімають геомагнітне випромінювання, очищують воду, вбивають мікробів, лікують хворих, корегують енергетичний каркас людини — і водночас вони таять нерозгадані закляття. “Смерть швидкими кроками дожене того, хто порушить спокій фараона”, — напис у піраміді в Гізі. Невидима сила охороняє таємниці пірамід. Трагічні випадки траплялися з тими, хто самовільно потрапляв туди: зненацька помирав, підкошений таємничою недугою. Таке сталося з ученими-шукачами старовини. Імовірно, на думку науковців, закляття — це згустки психоенергії, зусиллями волі жерців послані у священні предмети — терафіми.Як відомо, Тарас Шевченко працював на розкопках могили Переп’ятихи на Київщині, дослухався до мови могил і відчував у них нуртування неземного буття. У народних піснях, думах, легендах, переказах часто оповідається про них, а Шевченко в поезіях їх згадує 252 рази — від першого до останнього твору. Могили в нього “сумують”, “виростають”, “чорніють” — як субстанція давнини, що постала з імли тисячоліть, як вічна душа народу. Очима національного пророка Поет бачить одуховлену землю предків (у посвяті А. О. Козачковському). Степи: “Зеленії, мережані нивами, ланами, високими могилами, темними лугами”. А в степах за Уралом, куди російські сатрапи загнали його, він бачить не те: “І хоч би де на сміх могила о давнім давні говорила. Неначе люде не жили од споконвіку і донині”. Мимоволі він торкається і пірамід єгипетських й означує їх так: “на голому піску стоять по шнуру піраміди в ряд, мов фараонова сторожа…”Ще в кінці XIX століття археологи зауважили, що могили з висоти пташиного польоту нагадували дивних істот, схожих на жабу, черепаху, змію, павука, бичачі голови, сонце і місяць, орнаментальні символи найдавніших вишивок. У побудові могил відображено зміст міфів про Світобуття. Насипи, кургани, могили в степах — не лише поховальні, а й обрядово-релігійні. Це святилища-обсерваторії календарного призначення з підвищеною геомагнітною активністю. Від них одержували підживлення біополя дороги. Могили Зольна, Смоловська, Вербівська служили обсерваторіями. На їхніх майданах (ямах у центрі), як зазначає археолог Ю. Шилов, зокрема Могили Цвітної, відтворено у плані подобу павука або хрещатої квітки. Їхні деталі були спрямовані у сторони світу й показували захід-схід у дні літнього сонцестояння. Найскладніший відросток павука показував захід сонця в ніч на Купала. Такі насипи-обсерваторії діяли в поселеннях трипільців VI—V тисячоліть до Р. Х. Безкрайні степи півдня України були лоном для входження вищої енергії Божественного Розуму нашої Галактики. Місця для них обирали на виходах енергетичних полів. На жаль, багато з них тепер знищені безвідповідальними діями господарів колгоспних полів та й новітніми орендарями. Проте така могила збереглася поблизу Києва у Козаровичах.Вербівська Могила (поблизу Чигирина) оточена брилами, на них висічено особливі знаки — хрести, ромби, трикутники, смуги (символіка трипільських розписів) — мали ту саму таємну магічну дію, що і в орнаментах українських вишивок, писанок, килимів, мальованої кераміки. Брили — стінки домівки за життя покійного. Усе символізувало потойбічне життя. Авторитетний дослідник могил і курганів І. Черняков, обстежуючи Усатівський могильник, вказує, що кам’яні конструкції “нагадували частини людської фігури — голову, плечові виступи”. Обряди і речі заховано у могилах.Отже, була культура побудови курганів. Їх добудовували, досипали, до прикладу, Високу Могилу — аж 10 разів, перекривши 18 поховань. Підмогильні календарі й астрономічні засади археологічного датування вичерпно дослідив М. Чмихов. Вони давніші за релігійно-календарний комплекс Стоунхендж у Великобританії. Перші поховання трипільців науці відомі у вигляді жертвувань у житлах. Останки дітей, дорослих закопували біля вогнищ.Варто звернути увагу на свідчення чеського дослідника Крживськи, який біля пірамід у Татрах спостерігав уранці верхню частину сонця, що сходило над обрієм, набираючи подобу східчастої піраміди. Тобто піраміди виникли як дивні символи сонця. Тож наші могили — унікальні символи Сонця — наймилішого, найдорожчого з усіх благодатей, яке щоранку постає з-за обрію. Поховання в кургані, як і в піраміді, надає можливість досягти блаженства, злившись із верховним божеством — Сонцем.Культ пошани Духу предків, вічна сила Народного Безсмертя і жертовні камені-стели по степах покладено в основу найдавнішої релігії українців ще задовго до християнства.“Могила — модель осягненого оком Всесвіту, обмеженого колом кругозору”, — зазначав Б. Рибаков.Особливий інтерес у дослідників старовини викликають могили сколотів (скіфів) та їхніх царів. Міфологічно-релігійна свідомість сколотів будову Всесвіту бачила у трьох сферах, кожна з них мала потрійну структуру. Такій системі відповідав розгалужений пантеон божеств, який співвідносився з ієрархією грецьких імен їхньої міфології. Були три суспільні стани, три царства. Духовний світ сколотів — вірування, мистецтво, образну символіку і високу культуру знарядь праці, успадкованих від трипільців, ховають їхні могили. “Жодна душа не дізнається, навіщо вони стоять і яку степову таємницю ховають під собою”, — запевняв А. Чехов. Однак могили “заговорили” після “контактів” з археологами у XX ст. Відкриття зробив археолог і поет Борис Мозолевський, розкопавши Товсту Могилу: знайшов золоту пектораль сколотського царя й обґрунтував світогляд скіфів: “Скіфські могили — своєрідні книги, безписемні листи у вічність”.Могили мали семантику символів і захищали землю від поглинання завойовниками. Ось тому їхню таїну оберігали нащадки, зокрема сколоти. Перський цар Дарій I Гістап, знаючи про великі золоті скарби сколотів, іде з 700-тисячним військом (514 року до Р. Х.), щоб пограбувати могили їхніх батьків. Щоб оборонитися від персів, сколотські вожді посилають гінця з листом до Дарія: “Коли ви бажаєте стятися з нами, то ось є у нас батьківські могили. Знайдіть їх і спробуйте зруйнувати, тоді дізнаєтеся, станемо ми битися за ці могили чи ні”. Вирішальна битва не відбулася. Історикам відомо, що сколотський цар Іданфірс послав Дарієві дари — птаха, мишу, жабу і п’ять стріл. Ці загадкові дари перський завойовник зрозумів як попередження про його розгром, і вночі залишив землі сколотів. Проте ні Дарій, ні кілька поколінь археологів досі не в змозі відшукати батьківські могили сколотів. Як стверджують археологи, нижче Дніпровських порогів засіяно їхніми могилами — десятки, тисячі, а, може, й сотні тисяч, бо не віднайдені й дотепер. Найдавніші могили з’явилися в добу бронзи (2774—1178 рр. до Р. Х.), за М. Чмиховим. Курганні пам’ятки багатофункціональні. Роль ритуальних центрів мали святилища, розташовані біля Каланчака, Тимофіївки та деякі з Усатівського могильного комплексу. Кам’яна Могила неподалік Мелітополя вже була у палеоліті (понад 20 тис. років тому). Вона містить символіко-образну мову тієї доби й часів пізніших — неоліту, енеоліту, бронзи, залізного віку. І все ж не знаємо достеменно, скільки курганів і могил на нашій землі, — цього незміряного багатства духовної спадщини. Більшість курганів і могил, що простояли віки й тисячоліття, вже у кінці XIX ст. зникли безслідно — їх розорали, а в наш час потужна техніка доруйновує остаточно.Щоб знищити сліди нашої старовини, комуністично-радянська система за допомогою колгоспної підпряжки дощенту розорала високі могили в українських степах, прикриваючись мотиваціями, що земля має давати врожаї, а на тих могилах лише розплоджуються бур’яни.НАША СЛАВАНасипані тисячоліття тому могили таять сліди нашої давньої глибокої історії й великої правди. “Щоб розкрились високі могили перед вашими очима …” — Кобзар викладав для прийдешніх свою настанову.У селі Квітки на Черкащині в лютому 1944 року, під час Корсунь-Шевченківської битви, на заклик односельця-військовика І. П. Паливоди, коли лінія фронту наближалася до села, жителі його — понад 600 жінок і підлітків — вийшли копати окопи, а 500 юнаків і чоловіків старшого віку п’ять днів одбивали атаки німецьких фашистів. 200 захисників полягли у нерівному бою, їх поховали в селі у великій братській могилі. Правдиві лицарі XX віку, оборонці святої Волі.Героїку Січових Стрільців увічнили могили, оспівані в рядках пісні: “Б’ються стрільці на Маківці — аж ся світ дивує… Осталися, зосталися могили по полю… Іде братчик з України… дочитався, що в могилі братчик спочиває”.За звичаєм народним, хто гинув далеко від рідних місць, тим насипали могили на його батьківщині. Відомі могили на честь києворуських дружинників. Знаний етнограф В. Мицик досліджував на Черкащині вояцькі могили в Мохначі, Стебному, Почапинцях на пошану односельців, які полягли в чужих краях у Другій світовій, і не відомо, де лежать їхні останки. Вже у незалежній Україні, 1993-го, під Лубнами до 60-річчя Голодомору насипано могилу високу як знак пам’яті українського етноциду. Для прийдешніх поколінь.Руйнування могил предків наших тривало століттями (“і могили мої милі москаль розриває…”) — гетьманів Богдана Хмельницького і сина його Тимоша, Петра Конашевича-Сагайдачного, Івана Мазепи, Кирила Розумовського, кошового Івана Сірка (вже в радянські часи — 1968 року), правозахисників Стуса, Литвина, Тихого — це нищення нескореного Духу українців. У могилу В’ячеслава Чорновола на Байковім його земляки насипали землі від його рідної хати, а на домовину Івана Світличного було посипано землю з могили Степана Бандери у Мюнхені. З болем зізнавався наш Поет на засланні: Або хоч крихотку земліІз-за Дніпра мого святогоСвятії вітри принесли…Крізь тисячоліття воєн, погромів, пожарищ, руїни, потоптів, наруги, катувань, гнаний у рабство ордами завойовників, колонізаторів, гнобителів, що звідусіль налітали хижими зграями, наш народ убережений морально, духовно оновлюваний, господарний, вдатний до всякого ремесла і розумової праці як ідентичність неповторна. Землю свою тисячоліттями він охороняв ревно, плекав дбайливо. І нині вона — оаза на цій надміру войовничо-невгнузданій планеті. Нас берегли, тримали і повсякчас висвітлювали єство предківські могили від Первовіку і досі. Бо могили вміщують понадлюдські всесвітні засади вивищення Вічності Буття і людського Духу. Звідти, з неосяжних глибин могил, міфо-поетична свідомість предків наших була животворним Духом, що формував у прийдешніх поколіннях етнічну нашу сутність.ВІДПЛАТА ЗА ПОРУЙНОВАНІ МОГИЛИЧи з високостей неба дано кому право розривати могили і свавільно вторгатися у потаємний світ пращурів, навіть із добрими намірами, щоб пізнати їхнє світорозуміння? Чимало прикладів дають підстави стверджувати, що за порушення спокою й аури могил (їхнього Духу) Небо жорстоко карає. Дехто з українських археологів за знайдені у сколотських могилах скарби, одержавши за те славу навсемир людський, поплатився життям — у розквіті сил пішов за межу. Повторювалося те, що сталося з шукачами розкриття таємниць єгипетських пірамід. Розкопувати могили (бодай і сколотських царів) задля ретельного й достеменного вивчення історії минулих епох, пізнання світогляду попередників наших — це руїна всеукраїнського Духу, його захисної планетарної оболонки, тобто енергетичного каркаса планети (“Зруйнували Запорожжя — колись буде треба”, — пророче вістив Т. Шевченко), що потім обертається для прийдешніх поколінь екологічними і космічними катастрофами, духовним занепадом, а то й цілковитою загибеллю цивілізації.Конфігурації могил — це досконало витворені образи Неба, всього Всесвіту, адже саме могили — найдавніші храми генетичної пам’яті українців. Із глибини тисячоліть цій планеті вони заповідані Божим Провидінням як втілення морально-духовного призначення нашого народу і місця його під Сонцем. Могили предківські — не тільки давня історія, героїчне минуле народу, його ідеали і слава, а ще, за відчуттями втаємничених, там уміщено незміряної сили скарб, який плекає буття наступних поколінь. Протягом тисячоліть вороги-колонізатори неспроможні знайти і вийняти цей скарб.Могили соборували Дух незнищимості народу і кликали до себе особливою тугою за рідним краєм тих, хто силоміць чи з власної волі полишив святу землю праотців своїх, опинившись далеко від неї — за морями й океанами. І найбільше від усіх народів українці чують поклик батьківських могил. Саме таким мав бути і є насправді цей давній народ-хлібороб Космічної потуги і Світотворчої місії. У могилах-курганах захований світ предків задля вбереження нашої національної сутності. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment