ЯК «ЛІТАКЦЕНТ» ВІДСВЯТКУВАВ ДЕНЬ КНИГИ

Традиція святкування Дня книги зародилася у Каталонії, де на День святого Юрія традиційно дарували троянду за кожну куплену книжку. 23 квітня — знаковий день для світової літератури: народилися Моріс Дрюон, Володимир Набоков, Андрій Курков, Григір Тютюнник. І саме цього дня 1616 року померли Сервантес, Шекспір і Лопе де Вега. Беручи до уваги цей факт, Генеральна конференція ЮНЕСКО 1995 року вирішила заснувати Всесвітній день книги й авторського права. Нині його святкують у 190 країнах світу, серед яких і Україна.

Євген БУКЕТЗ нагоди Всесвітнього дня книги 22 квітня в “Укрінформі” Інтернет-видання “ЛітАкцент”, що називає себе провідником у світі сучасного письменства, провело прес-конференцію “Книга і віртуальний простір”. У ній взяли участь Володимир Панченко, професор НаУКМА, головний редактор видання, і письменники “нової генерації” Іван Андрусяк і Артем Захарченко.

Учасники зібрання обговорювали, як нині співіснують друкований та віртуальний літературні світи. Володимир Панченко у вступному слові зазначив: “Свого часу поява кіно спричинилася до песимістичних прогнозів щодо перспектив театру. Проте театр не перестав існувати. Подібна ситуація складається тепер із книгою: поява Інтернету не означає кінця “Гуттенбергової ери”. Можна прогнозувати їх “мирне співіснування”, хоч позиції книги на певних напрямах можуть бути потіснені. Передусім це стосується поетичних видань, художньої літератури загалом. Натомість віднедавна виник феномен так званої мережевої літератури”. Як приклад він навів “ЛітАкцент”, дві версії якого — віртуальна та книжкова (другу частину друкованого альманаху презентовано нещодавно) — лише доповнюють одна одну.Іван Андрусяк найбільше потерпає за поезію та високу літературу, яку, як він стверджує, “неможливо читати з екрана”. До того ж, поява Інтернету дасть, як він вважає, змогу вивільнити книжкову сферу від “попси”, яка мирно перетече у віртуальний простір.Артем Захарченко розповів про нові форми мережевої літератури, а саме: гіпертекстову, де завдяки гіперлінкам існує цілий лабіринт сюжетів; блогівську — віртуальні щоденники вигаданих користувачів; сайти-провокації — віртуальні організації, що висміюють політичних фанатиків.Заснований 2007 року “ЛітАкцент”, за твердженням його авторів, — це спроба дієвого заперечення того, що в Україні начебто немає літературної критики. Але, як зізналися самі учасники прес-конференції, критикують молоді автори лише своїх однолітків. Для цього навіть створили книжковий рейтинг “ЛітАкцент року”, де відзначають найкращі роботи в номінаціях “Художня література” та “Літературознавство”, а також визначають книжку-невдаху — володаря “Золотої бульки”.На жаль, не вистачає сайту серйозної оцінки творів визнаних класиків української літератури. “Молоде покоління” літераторів називає їх “античними” українськими письменниками. Проте все пізнається в порівнянні. Мені досить прочитати кілька рядків з будь-якого твору Олеся Гончара, щоб зрозуміти, що насправді переважна більшість авторів “укрсучліту” з їхніми переповненими нецензурною лексикою творами, як зазначив у своєму коментарі на сайті “ЛітАкценту” один із відвідувачів, просто “пластикові одноразові хлопчики й дівчатка”… 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment