ЖИВОТВОРЧІ ІМПУЛЬСИ

Василь ФОЛЬВАРОЧНИЙ,заступник голови Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв УкраїниЗвітно-виборну кампанію обласних об’єднань Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка розпочали Львівське та Чернівецьке, потім конференції відбулися у Рівному, Луцьку й Тернополі.Мені довелося побувати у буковинців, волинян й тернопільців, тому спробую проаналізувати тенденції, здобутки та прорахунки, властиві більшості обласних об’єднань.Нестерпним болем, важким каменем у серцях буковинців відгукнулися проблеми не лише краян, а й патріотичних українців із Донецького реґіону, чиї потуги в обороні рідної мови, материнського слова, увічнення пам’яті славетних патріотів таких як Василь Стус наштовхуються на стіну ворожості українофобів із депутатськими значками і місцевого, і всеукраїнського штибу. Водночас приємно зазначити, що на Буковині українська влада діє спільно з просвітянами, підтримує їхні ініціативи, що сприяло широкому відзначенню 140-річчя “Просвіти” не лише в обласному центрі, райцентрах, а майже у всіх селах області. На урочистостях у Чернівцях жоден активіст-просвітянин не залишився поза увагою. Активістів нагороджували Почесними грамотами й подарунками обласної державної адміністрації голова Володимир Куліш, голова обласної ради Іван Шелепницький, мер Чернівців Микола Федорук. У кожного з цих високопосадовців є власні партійні уподобання, але вони знаходять порозуміння з просвітянами насамперед на ґрунті відстоювання українських інтересів, відродження національної пам’яті, духовності, культури й не намагаються зробити їх підпертям своїх партій. У краї не відбулося жодного важливого, резонансного громадсько-політичного, культурного заходу без поєднання зусиль буковинської влади та просвітян. Голова Чернівецького обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Остап Савчук у звіті зробив перелік цих заходів: відзначення Дня Соборності, вшанування Героїв Крут, відзначення Дня української писемності та мови, проведення літературно-мистецьких вечорів, присвячених Т. Шевченкові, І. Франкові, Лесі Українці, Ю. Федьковичу, С. Воробкевичу. Тут відбулося вшанування до 100-річчя з дня народження Степана Бандери і Романа Шухевича, відзначили ювілей Івана Мазепи, готуються до вшанування Симона Петлюри.

Місцева влада підтримала ініціативу почесного голови обласного об’єднання просвітян письменника Віктора Косяченка, й на розі вулиць Лесі Українки та Івана Котляревського, неподалік вулиць Івана Франка та Ольги Кобилянської встановлено єдину в Україні пам’ятну стелу на честь подвижників української писемності й письменства. Поруч висаджено калинову алею, де щороку проводять урочистості до Дня української мови.До речі, з ініціативи просвітян за підтримки культурологічних товариств та органів влади у Чернівцях за роки незалежності встановлено пам’ятники велетам слова Тарасові Шевченку і Сидорові Воробкевичу, а також румунському поетові Міхаю Емінеску та класикові єврейської літератури Паулю Целану.Чернівецькі просвітяни ініціювали встановлення погрудь Шевченка і Кобилянської на території українських громад у сусідньому Сучавському повіті Румунії.Оскільки область прикордонна, на конференції порушували проблеми зв’язків з українцями в зарубіжжі. Їм дуже важко відстоювати українство, відроджувати мову й освіту. Адже в сусідній Румунії немає нині жодної української школи, зменшується кількість студентів, що навчаються на українському відділенні Сучавського університету. Лише одиниці приїздять навчатися в Чернівці. Із румунськомовних сіл Чернівецької області щороку виїжджають навчатися в сусідні держави сотні випускників шкіл, після здобуття освіти залишаються там. Тисячі північних буковинців, окрім українських, мають ще паспорти громадян Румунії. Тому на конференції наголошували, що одним із пріоритетів просвітян є робота серед населення етнічних меншин краю.Схожі проблеми є і в прикордонній Волинській області. Представники культурологічних товариств часто нехтують обов’язками громадянина держави, в якій живуть, а виступають передовсім захисниками інтересів сусідньої країни, загострюючи міжнаціональні конфлікти.Розмови на конференціях були відвертими подекуди гострими. Більшість промовців закликала пожвавити роботу серед молоді, домагаючись створення просвітянських осередків, щоб підняти градус українського патріотизму, національної гідності, осуду яничарства, особливо в період виборчих кампаній, коли марґінальні політики розпалюють ворожнечу на міжконфесійному ґрунті та довкола мовних проблем.Як не погодитися із зауваженням письменника Володимира Михайловського, що політичні сили, які мають колосальний фінансовий потенціал, правлять антиукраїнський бал на українській жертовності разом із чужинськими ЗМІ, які день у день ллють бруд на нашу незалежність, нашу історію та мову, на українських патріотів? Стає очевидною девальвація українського патріотизму й безпорадність влади, яка не протидіє загрозі національній безпеці.Це було в унісон моїм болісним роздумам, коли тільки впродовж останнього року ми провели до десятка “круглих столів”, прес-конференцій, передач у прямому ефірі, заявляючи про політичну й духовну кризу в Україні. У неодноразових зверненнях, заявах, адресованих Президенту, урядові, Верховній Раді наполягали на виробленні національної ідеології, повсякчасному дотриманні Основного Закону в усіх сферах суспільного життя, зокрема тих його положень, які стосуються всебічного розвитку і функціонування української мови, збереження й розвитку національного інформаційного простору, українського кінематографа, книгодрукування й книгорозповсюдження. Верховна Рада України, до якої ми неодноразово зверталися з вимогами прийняти пакет мовних законів, програму розвитку державної української мови, виявилася неспроможною виробити державне мовне законодавство, яке забезпечувало б повноцінне функціонування державної мови в освіті, ЗМІ, у книговиданні й стало б перепоною до тотального зросійщення України.Квітнева сесія Головної ради ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка від імені тисяч просвітян, усіх українців, які не можуть бути байдужими до тих процесів, які загрожують незалежності нашої держави, розхитують підвалини національного становлення, вкотре звернулася до Президента, Верховної Ради та уряду з вимогою припинити антиконституційну вакханалію, яку творять антидержавницькі політичні партії, приватні ЗМІ, вселяючи в суспільство антидержавні настрої зневіри та розчарування, неповаги до національних символів, до власної країни, до її поступу дорогою незалежності.Ці вимоги звучали й на звітно-виборних конференціях. Їх гостро порушив у новій книжці “Кому важка наука рідномовності” активіст волинських просвітян, письменник і громадський діяч із Луцька Василь Гей. Тривоги волинянина перегукуються зі стривоженістю буковинця Володимира Михайловського.Коріння національної хвороби — в діагнозі, встановленому академіком Іваном Дзюбою: “Протидія збагаченню і розвитку української мови, протидія інтеграції різних її допливів — це протидія інтеграції українства. Її режисери та діячі спираються на величезну дію мовного лінивства і мовної глухоти обивателя, на фундаментальні здобутки радянської практики “зближення української мови з братньою російською” та на могутню підтримку російського мовного гегемонізму”. Тому Гей і Михайловський, як і більшість просвітян, стривожені тим, що в Україні й досі немає нового мовного закону, спрямованого на утвердження й захист української мови як державної. Не виконують ухвалених законів: “Мова у сфері обслуговування”, “Мова виховання й одержання освіти”, “Мова засобів інформації”, “Мова інформатики”, “Мова оголошень і повідомлень”.На квітневій сесії Головної ради вкотре прозвучало звернення до Президента України видати указ “Про захист, розвиток і застосування державної української мови” та до уряду щодо прийняття урядової програми “Про збереження, розвиток і функціонування української державної мови та мов національних меншин в Україні”.На звітних конференціях буковинців, тернопільців і волинян відчувалася тривога, що нація опинилася перед новими викликами, відповідно настав час і докорінної перебудови роботи просвітян, відмови від стереотипів, пошуків нових форм і методів наступальності в державотворенні. Головне нині в роботі просвітян від сходу до заходу, півночі й півдня України — перейти від епізодичних заходів до системної роботи у відстоюванні українства в Україні, збереження українських святинь, національної пам’яті, відродження української культури і духовності, боротьби за створення єдиної Помісної української церкви, виховання в родині дітей, молоді на національних традиціях, відчуття господаря на рідній землі, позбування комплексів меншовартості, рабської залежності від ненаситного північного сусіда і власних перевертнів, що об’єдналися в олігархічні клани служителів золотому тільцю.Серцевиною щоденної роботи повинно стати примноження національних традицій виховання молодих патріотів на прикладі життя звитяжних борців за долю України Мазепи, Петлюри, Бандери, Шухевича, Героїв Крут. Водночас слід давати рішучу відсіч всіляким перевертням, переродженцям й наклепникам, носіям ворожих українству ідей, прислужникам п’ятої великоімперської колони. Треба повести рішучу боротьбу за ліквідацію символів тоталітарної системи минулого, бо й тепер навіть у Чернівцях, де значно вища національна свідомість, ніж у східних сусідів, уже понад десятиліття триває боротьба за перейменування вулиць Червоноармійської на Михайла Грушевського, Аркадія Гайдара на Романа Шухевича, Чапаєва на Пилипа Орлика, Маяковського, де жив Володимир Івасюк, на вулицю його імені.Як не пригадати сказаного Іваном Богуном Хмельницькому, коли той їхав до Переяслава для підписання актів приєднання України до Росії: “Богдане, наша жона — це воля. Поґвалтована московитом, вона вродить раба”.Пророчі слова Богуна письменник Василь Гей поставив епіграфом до нової книжки. Бо й досі ґвалтує духовно наших жінок й доньок п’ята колона слуг диявольських московитів, і народжуються покоління неорабів совківського розливу пострадянської доби.Тому зарано роззброюватися просвітянам, потрібно від оборони переходити в наступ на антиукраїнські сили, усвідомити, що ми — господарі власної долі на своїй землі й не потребуємо чужинських повелінь, хоч би звідки вони звучали.Конференції засвідчили, що є чимало зрушень. У Чернівцях просвітяни щороку проводять свята вулиць міста, що носять імена володарів слова. Буковину називають пісенною оазою України. З ініціативи просвітян широко проводять фестини, вшановують імена Володимира Івасюка, Назарія Яремчука та Івана Миколайчука. Тернопільці багато зробили для увічнення імен видатних земляків Соломії Крушельницької, родин Чайківських, Барвінських, Леся Курбаса, Іванни Блажкевич. Волиняни — для увічнення імені Лесі Українки, Липинського та інших славетних земляків.Варто підтримати й поширити досвід тернопільських просвітян, які взялися за написання несфальсифікованої минулим режимом історії міст і сіл, створення сільських і містечкових музеїв, упорядкування могил краян, пошуки імен загиблих земляків, що віддали життя за незалежність України — Січових Стрільців, воїнів Української Галицької Армії та ОУН-УПА, борців за незалежність, закатованих, репресованих сталінськими сатрапами. На цьому наголошували Почесний голова Лановецького районного об’єднання “Просвіти”, що на Тернопільщині, Ярослав Галяс, ініціатор недавно проведеної в районі урочистої академії до 120-річчя із дня народження генерала Павла Шандрука, що увінчалася відкриттям музейної кімнати та меморіальної дошки в селі Борсуки, де народився прославлений генерал. У селі в двадцяті роки працював патріарх Мстислав. Тож тут проводять патріотичні заходи для молоді. Чимало цікавих починань на просвітянській ниві в начальника управління архівами області, голови товариства “Меморіал” Богдана Хаварівського та краєзнавця й письменника Богдана Мельничука.Варто використати досвід буковинців та тернопільців у проведенні спільних заходів із товариствами “Меморіал”, краєзнавців з пошуково-видавничою агенцією “Книга Пам’яті України”, з ветеранськими організаціями воїнів ОУН-УПА і репресованих.Особливо багато зроблено під час підготовки й проведення важливих заходів до 70-річчя Голодомору, що увінчалися виданням книг нових свідчень очевидців геноциду. Цінне видання книжки тернопільців у видавництві “Джура” Миколи Лазаровича “І було пекло на землі…”, в якій згадано поіменно тих, хто в дитинстві пережив голод у Східній, Центральній, Північній та Південній Україні, що згодом переїхали на Тернопільщину. Ці спогади — живий докір політиканам, що штучно розколюють Україну, перекручують історичні факти, виправдовуючи комуністичний режим, списуючи все на недорід.Перечитуючи столичні газети, дивлячись різноманітні шоу псевдосвобод всіляких шустрячів, які піарять одних, ганьблять інших, бачачи носіїв влади, що дійшли всезагального сказу, впадаєш у відчай, песимізм, апатію, що ми над прірвою… Та після відвідин реґіонів, зустрічей із сотнями патріотів-просвітян заряджаєшся оптимізмом, утверджуєшся в думці, що нікому не вдасться поховати Україну, бо для її блага палають, а не жевріють вогнища просвітянства, вселяють світлі промені надії. Як 140 років тому, і нині невтомно трудяться будівничі України, її просвітителі й просвітяни. Найвища просвітянська нагорода “Будівничий України” прикрашала на звітних конференціях груди багатьох волинян, тернопільців та буковинців, вселяючи віру в майбутнє нашої держави.Хочеться висловити щиросердну вдячність за безкорисливе служіння справі розбудови молодої незалежної держави будівничим, поважним професорам і письменникам та журналістам чернівчанам Вікторові Косяченку, Надії Бабич, Володимирові Михайловському, Борисові Бунчуку, Богданові Мельничуку, Вірі Китайгородській, Василеві Селезінці, Іванові Токарю, Віталієві Колодію, Любомирі Паранюк, Марії Пелех, Георгієві Кожелянку, Тамарі Марусик, Володимирові Антофійчуку, Ігореві Буркуту, Володимирові Вознюку, Мирославові Лазаруку, Тамарі Мінченко, Василеві Васкану, заслуженим артистам України Іванові Дерді та Василеві Пиндику та незмінному чоловому вижницьких просвітян заступникові голови райдержадміністрації Дмитрові Никифораку, який домігся, щоб у кожній школі та культустанові району було передплачено газету “Слово Просвіти”.Якщо говорити про роботу волинян, то заслуговують подяки десятки будівничих. У звітний період здобутки обласного об’єднання набагато скромніші, ніж у сусідніх областях. На жаль, розгублено багато з набутого в попередні роки досвіду, зробленого Василем Геєм та Надією Гуменюк. Прикро, що втрачено просвітянське приміщення. Були намагання в обраної на звітний період заслуженої артистки України Галини Кажан пожвавити роботу, але не вистачило снаги та вміння. Чимало проведено просвітянських заходів, проте системної роботи, де відчувалася б керівна роль правління та ради обласного об’єднання, на жаль, не велося. Тому доручили надалі керувати Волинським обласним об’єднанням ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка авторитетному професорові Волинського національного університету імені Лесі Українки Миколі Кучерепі. До правління увійшли письменники Василь Гей, Надія Гуменюк, Ніна Горик і Галина Кажан, які, сподіваємось, відновлять втрачене й запрацюють на рівні нових вимог.Чимало критичних зауважень за організаційні недогляди звучало й на адресу Петра Шимкова, проте тернопільці й надалі просвітянське кермо довірили йому з побажаннями підібрати надійного помічника на посаду відповідального секретаря, вдосконалити структурованість первинних осередків, завершити переоблік, активізувати залучення нових індивідуальних і колективних членів, а також спонсорів і меценатів для проведення просвітянських заходів.Завершуючи роздуми, був під враженням розмови із головою Львівського обласного об’єднання Ярославом Пітком, де звітна конференція відбулася кілька місяців тому. Багато цікавого з досвіду роботи львів’ян можна винести на з’їздівську трибуну, а також на передз’їздівські розмови на сторінки “Слова Просвіти”, для використання в подальшій роботі.Доводилося вислуховувати прикрі зауваження в областях і на адресу Центрального правління, його секретаріату за слабкі зв’язки з обласними об’єднаннями, брак відлагодженої методичної допомоги у проведенні потрібних семінарів відповідно до реґіональної специфіки областей України.Звітні конференції, що відбуваються в областях, ще раз засвідчили, що Всеукраїнське товариство “Просвіта” і раніше, і тепер залишається найпотужнішою державотворчою організацією, що консолідує громадян України на розбудову громадянського суспільства, дає добрі животворчі імпульси для праці в ім’я незалежної держави. Не прогинається перед жодною із партій та їхніми лідерами. Єдине, перед ким, як перед батьком, готова стати на коліна, то це перед пророком України Шевченком, охрещена чиїм ім’ям для служіння своєму народові.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment