Володимир ЛИТОВЧАК,с. Малютянка, Київська обл.У Верховній Раді України відбулися парламентські слухання з нагоди 23-ої річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Серед багатьох промовців не забарився вставити слово “вождь” комуністів із критикою на адресу українського уряду за його бездіяльність у захисті ліквідаторів аварії. Цей політик, на мою думку, не мав на це права, адже завдяки недолугій політиці комуністичного уряду Чорнобильську АЕС побудували неподалік столиці України і через недогляд цього уряду там відбулася аварія. Тоді про катастрофу інформацію в газетах, на радіо та на телебаченні подавали скупими “дозами”, замовчували її причину.Однак мені, вчителеві фізики, вдалося зафіксувати викид радіації на відстані приблизно 300 км від Чорнобиля, в Рівному.У той час я працював у Рівненській школі-інтернаті. Згідно з навчальним планом, в 10 класі в квітні проводили лабораторні роботи. Одна з них називалась “Спостереження природного радіаційного фону”. Під природним радіаційним фоном розуміють потік заряджених елементарних частинок від далеких космічних об’єктів. На лабораторній роботі ці частинки фіксували за допомогою приладу — лічильника Гейгера. До аварії лічильник фіксував у середньому 20 частинок за хвилину. 26—28 квітня 1986 року лічильник показав приблизно 60, тобто втричі більше. Я не міг збагнути, чому збільшилися показники приладу. Про аварію на ЧАЕС навіть ніхто не міг подумати.Радіоактивна хмара досягла територій деяких західноєвропейських країн. Тільки після цього, 3 травня 1986 року, радянський уряд з Москви повідомив про катастрофу.Потому стало зрозуміло, звідки з’явилися оті додаткові частинки, які фіксував лічильник під час лабораторної роботи. Я поділився спостереженнями з директором школи. Вона сказала: “Мовчи, щоб не від нас пішов розголос”.Шкодую, що не зберіг учнівського звіту про лабораторну роботу. Він міг би стати експонатом у музеї Чорнобиля.
