ПЕРЕСТОРОГА

Після публікації в газеті “Слово Просвіти” (ч. 15 2009 р.) статті Юрія Іллєнка “Сурми Кіндеревича” та програми на “Радіо “Культура” 28 квітня відбулася прес-конференція “Чорнобильська АЕС. Стан об’єкта “Укриття”: загрози і перспективи” за участю члена-кореспондента Міжнародної академії інформатизації, кандидата інформаційних наук Анатолія Кіндеревича, доктора фізико-математичних наук, директора Українського інституту екології людини, професора Михайла Курика, адвоката Миколи Кушніренка, кандидата технічних наук, генерального директора ТОВ “Спінор Інтернешнл” Анатолія Павленка.

Олег ДИКАНЬ,інженер, журналістПрес-конференцію відкрив професор Михайло Курик:Проблемою Чорнобиля як фізик займаюся з 1986 року, а  1992-го, очоливши Український інститут екології людини, досліджую вплив наслідків ядерної катастрофи на здоров’я людей, а особливо дітей. За 23 роки жоден уряд палець об палець не вдарив для очищення Зони. Віднедавна формується думка, що проблеми Чорнобиля  зовсім не існує. Мені доводилось перевіряти оригінальну методику дезактивації території Зони, запропоновану японцями. З ними була зустріч у НАНУ, ішлося до виділення території для випробування. На перешкоді стали керівники радіаційної зони з досить дивною логікою: “За зону нам платять. А як стане чисто, то за що будемо жити, адже працювати ніде…” І це тільки верхівка проблеми, хоч і типова своєю байдужістю.

Головне повідомлення зробив Анатолій Кіндеревич:Радіоактивні матеріали, що лишилися в четвертому енергоблоці після вибуху, розподілилися на його поверхах в такому порядку: на четвертому поверсі — 100 тонн, на третьому — 25, на другому — 10 і на першому — 3 тонни. У розплавленій масі відбувся перерозподіл хімічних елементів за їх питомою вагою: якщо середня питома вага складала 2,3 г/см3 , то плутонію — 24 г/см3. У результаті в розплаві нижче за всіх опинилися плутоній-239 і уран-235, а на четвертому поверсі найбільше цезію-137 і стронцію-90. Радіоактивність на поверхах становить: четвертий поверх — 1400 р/год, третій — 600 р/год, другий — 200 р/год і перший — 40 р/год. Застигла лава спочатку була щільною, як скло, так що шматочки від неї доводилось відстрілювати з автомата. Минув час, і моноліт почав тріскатися, потім перетворюватися на щебінь, згодом, здрібнюючись, перетворився на дрібнодисперсний пил, аж до субмікронного розміру. Це було несподіванкою для фізиків, адже в природі з урановою рудою нічого такого не відбувається. А сталося так тому, що в локальному середовищі утворилася зона з неврівноваженими атомними спінами, в якій фізичні процеси розвиваються інтенсивніше, ніж у природі, а поділ уранових ядер відбувається у 1500 разів швидше. Таке агресивне середовище і спричинило перетворення моноліту на дрібнодисперсний пил, над яким літає субмікронний пил з розміром часток до 10-8 м. Далі, й це принципово: субмікронний пил в замкненому просторі поводиться, як рідина, де важчі гарячі частинки (плутоній-239, 241, уран-235) осідають. Вище розташовуються легші частинки, далі — ще легші і т. ін. Саме тут і прихована небезпека. На першому, другому та третьому поверхах Саркофага можуть утворитися локальні скупчення ядерних подільних матеріалів, накопичення їх до критичної маси. Але самозапалювальна ланцюгова реакція може виникнути при 60 % і вище збагачення урану чи плутонію. Може статися вибух, який спричинить вибух усіх подільних елементів плутонію-239 (його в Саркофазі близько тонни) й урану-235 (близько двох тонн), що дорівнюватиме вибуху 110 критичних мас, тобто 110 Хіросімам. Утвориться вогненна світлова сфера діаметром понад 1 км, у зоні якої опиняться реактори першого, другого, третього нерозряджених реакторів ЧАЕС, а також сховище відпрацьованих ядерних матеріалів (ХОЯТ-1) з чотирма тоннами плутонію та басейн-відстійник — 1 тонна плутонію. Разом це може розвинути вибух 5—15 мегатонн. Ударна хвиля знищить усю цивілізацію в радіусі 200 км, а накопичений на ЧАЕС радіоактивний матеріал розкидає по всій планеті. Якщо, не дай Боже, таке станеться, то Київ і Україна перестануть існувати.Зауважимо, що  1986 року стався тепловий вибух з еквівалентною потужністю 50—60 тонн тринітротолуолу. А скільком людям він вкоротив життя і скільки лиха наробив! Тоді радіоактивна хмара двічі обігнула Землю, опадаючи життєзгубним пилом, і лише на третьому витку розсіялася. Треба усвідомити, що існуючий Саркофаг — не кладовище відходів, а ДІЮЧА МАШИНА, яка продукує субмікронний пил ядерних подільних матеріалів. Якщо  взяти 0,5 кг такого пилу і розчинити у 0,5 відра води, то створиться мінімальна критична маса і станеться вибух, еквівалентний 1000 тоннам тринітротолуолу. Страшно про це навіть писати, але прецедент був у Радянському Союзі 1957 року в Киштимі, відомому спеціалістам як Челябінськ-40. Тоді стався ядерний вибух у радіоактивних відходах. Лишилося вже мало свідків того лиха, а пам’ять людська  коротка. До того ж, тоталітарна система жодних дебатів на цю тему не допускала. Отже, від суспільства його приховали, що позбавило можливості аналізу причин Киштимського вибуху.Коли  2001 року за наполяганням народного депутата України світлої пам’яті академіка А. Павловського, Анатолій Кіндеревич виступив із півторагодинною доповіддю перед працівниками об’єкта “Укриття”, він наголосив на нагальній потребі аналізу пилу всередині об’єкта. Ці проби дослідили в Санкт-Петербурзькому інституті ім. Хлопіна, де й було встановлено наявність в аерозолях ядерно-подільних частинок. Ось витяг із документа Санкт-Петербурзького інституту фундаментальних досліджень “Справка о процессах, происходящих в зоне реактора 4-го энергетического блока Чернобыльской АЭС” за 10 серпня 2007 року: “Когда в центре подошвы “слоновьей ноги” или лучше и образней — в центре основания “груши” концентрация плутония-239 достигнет критической величины, произойдёт взрыв. А вся масса ячеистого урана с плутонием-239 резонансно отреагирует и многократно усилит силу взрыва”.До речі, самозапалювальна ланцюгова реакція (СЛР) вже неодноразово виникала, та її гасили в умовах четвертого поверху об’єкта “Укриття” за допомогою азотно- кислого гадолінію. Це повторюється час від часу. Рятує те, що персонал має справу з СЛР, які розвиваються мляво: потужність реакції подвоюється протягом 40 хвилин. Це відбувається тому, що на четвертому поверсі мало ядерно-подільних матеріалів. Коли ж СЛР виникне на нижніх поверхах Саркофага, то процес поділу ядер ітиме  за значно коротший час (секунди, мілісекунди, мікросекунди), людина не встигне зреагувати, а процес вийде з-під контролю.Є й інші сценарії розвитку подій — не настільки апокаліптичні, але не менш болісні. Наприклад, порушення конструкції Саркофага внаслідок різних причин: старіння, обвалу, землетрусу та ін. Ці варіанти так само згубні для людини, і, напевно, їх можна порівняти з Чорнобилем-1986, збільшеним у кілька разів, тобто радіоактивний пил пошириться значно більшою територією, ніж 23 роки тому. Розрахунки показують: якщо обвалиться тільки покрівля, то на висоту 330 метрів повітряним потоком буде виштовхнуто близько 10 тонн радіоактивного пилу загальною активністю 1016 Бк. Якщо ж завалиться весь об’єкт “Укриття”, то на висоту 500 метрів підніметься сорокатонна хмара радіоактивного пилу активністю 1017 Бк. За розрахунками, весь вміст Саркофага перетвориться на дрібнодисперсний субмікронний пил  2010 року. А це означає, що можуть початися тяжкі ядерні інциденти. Конфаймент — це залізобетонна конструкція у вигляді арки, яка має дно і фундамент, завтовшки 4 метри і заглибшки 14 метрів нижче рівня землі. Побудова конфаймента розв’язує лише одне питання: захист об’єкта “Укриття” від атмосферних опадів. Утворення субмікронного пилу, виникнення СЛР, створення критичної маси, а також обвалення конструкції Саркофага він не відверне. Навпаки, будівництво, двигтіння та дрижання землі лише прискорить процес концентрації плутонію. Конфаймент не передбачає засобів щодо вилучення ядерно-подільних матеріалів із завалів Саркофага. Більш того, ставлячи основний акцент на побудову конфаймента, аж до 2060 року віддаляються строки ліквідації завалів Саркофага. А хто подумав, які процеси в ньому стануться за 50 років? Що робити всім нам в умовах, що склалися?Ось що радить спеціаліст, який володіє ситуацією, — Анатолій Кіндеревич: “Група науковців, працюючи в галузі теоретичної фізики, під моїм керівництвом розробила теорію поля і видрукувала її у восьми книгах, що вийшли протягом 2000—2008 років. На основі нової теорії, виходячи з нового розуміння явищ, було розроблено пристрої, що дали змогу здійснити прискорену дезактивацію радіоактивних ізотопів. В усьому світі існує переконання, що на період напіврозпаду радіоактивних речовин і на їхню активність не можна вплинути жодним чином — ні хімічним, ні фізичним. У наших установках ми створили Козиревські потоки, подіяли ними на ізотопи, чим викликали збільшення ядер атомів, тобто посилили активацію процесів. У результаті такого втручання період напіврозпаду цезію-137, який складає 30 років, скорочено до 98 годин. Ми провели сотні експериментів, перш ніж самі переконалися, що цілеспрямовано володіємо процесами прискореної дезактивації. Пізніше було створено авторитетну міжнародну комісію спеціалістів, яка перевірила та підтвердила Актом від 25 жовтня 2005 року можливість впливу на активність радіоактивних речовин. В експерименті брали участь: знаменитий винахідник, академік Російської академії наук Б. Болотов, доктор фізико-математичних наук, начальник відділу РНЦ “Курчатовський інститут” Інституту загальної ядерної фізики В. Мартем’янов, доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник РНЦ “Курчатовський інститут” Інституту загальної ядерної фізики В. Циноєв, начальник конструкторського бюро Інституту автоматизованих систем Української академії наук (не плутати з НАНУ) А. Сапунков та інші. Всього 12 підписів та шість печаток”.25 жовтня 2005 року стався факт визнання важливого відкриття в науці. Коли влітку 2001 року в КПІ, моїй альма матер, я вперше почув про можливість зміни періоду напіврозпаду ізотопів, то був вражений. Адже з кількасеместрового інститутського курсу фізики засвоїв, що такі величини належать до непорушних констант. І раптом…Випадково зустрівшись із А. Кіндеревичем через вісім років, я поцікавився його успіхами щодо впливу на радіоактивність. Почувши про результати, зрозумів, що розмовляю з автором нового погляду на фізичні процеси у Всесвіті, з ряду тих, які радикально можуть змінити обличчя цивілізації. Відомо ж, що немає нічого практичнішого за теорію. Господи, дай розуму нашим державцям скористатися несподіваним шансом! Математик Анатолій Кіндеревич став придивлятись до класичної фізики, бо помітив там чимало суперечностей. Критичний розум шукав виходу. Недаремно ж існує думка, що справжній учений — це завжди дисидент. Ось цікавий епізод з розповіді дружини Анатолія Володимировича Людмили: коли  1998 року після успішного захисту кандидатської дисертації у Міжнародній академії інформатизації в Москві 50 академіків стали допитуватися, хто  науковий керівник молодого вченого, він не відповів нічого, адже науковим керівником був він сам. Словом, однодумців ще не було…Тож на основі Акта 25 жовтня 2005 року в червні 2008-го в Державному департаменті інтелектуальної власності (патент № 83129) запатентовано винахід “Спосіб прискореної дезактивації радіоактивних матеріалів і пристрій для його здійснення”. Згодом — ще один патент на дезактивацію тритію. Ще раніше,  2004 року, патент США такого самого змісту. Нині в Україні та в Російській Федерації на стадії затвердження перебуває ще десять патентів. Словом, науковий фундамент напрацьовано. Створено цілий арсенал технічних засобів для здійснення прискореної дезактивації. Вони є: й експериментального масштабу, і бойові, придатні для застосування в Зоні. Зараз як ніколи потрібна увага Української держави до винаходів науковця та його однодумців. І це в інтересах власного виживання. Подумайте над його словами: конфаймент принципово нічого не розв’язує, він лише захищає об’єкт “Укриття” від атмосферних опадів, а коштуватиме 800 млн доларів. Ми пропонуємо спеціальними пилососами вибрати радіоактивний пил із горішніх поверхів у контейнери і за 400 годин їх дезактивувати до фонового рівня. Так ми нейтралізуємо усі 50 тонн дуже небезпечного пилу, але почнемо роботу на об’єкті “Укриття” з долішніх поверхів, вибравши звідти найнебезпечніший у вибуховому сенсі плутоній та уран. Рівень радіоактивності там невисокий — близько 200 р/годину, а тому можна застосувати робототехніку. У місцях, де радіація перевищує 400 р/годину і робототехніка й електроніка відмовляє, застосуємо дистанційне гасіння радіоактивних матеріалів. За три роки дезактиваційних робіт Саркофаг стане безпечним, власне, він перестане існувати. Вартість таких робіт — орієнтовно 300 млн доларів. Під час вибору місця для Чорнобильської АЕС не було враховано пересторогу сейсмологів щодо тектонічного розлому саме в районі нинішньої ЧАЕС. Через те навіть землетрус із магнітудою 2 бали посилюється до 10 балів, у той час як інженерні споруди розраховано лише на 6 балів. Отже, помилку доведеться виправляти і вслід за Саркофагом ліквідувати перший, другий і третій блоки ЧАЕС з їхнім ядерним вмістом, а також ХОЯТ-1. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment