ПЕРЕЛЯК

Петро АНТОНЕНКОГазета “Новая”, частина вже доволі розгалуженого медіа-холдингу, до якого входять здебільшого російськомовні видання, надрукувала інтерв’ю відомого в журналістських і політичних колах Василя Базіва. Не аналізуватиму цього розлогого тексту, не вступатиму в дискусії, чи справді пан Базів був “у числі перших засновників Руху і перебував у першій шерензі революціонерів”, як подає газета. І чи справді редагована ним львівська газета “За вільну Україну” була “першою демократичною газетою СРСР”, як стверджує “Новая” і скромно підтверджує сам Базів. Бо можна згадати і газети Прибалтики, яка тоді вирувала, і самвидав українських дисидентів. У їхнє число пан Василь, звісно, не потрапив за віком. Бо коли в 70-ті роки Україною котилися хвилі арештів і судів над інакодумцями, дисидентами, Базів здобував перемоги в соціалістичному змаганні молодих журналістів УРСР, про що гордо повідомляє газета. Але варто відповісти бодай на одне твердження цього тексту, суміш самопіару і злостивості стосовно чинного Президента України. Говорячи про потребу повернення у велику політику досить відомого Медведчука, Базів зазначає: “Адже збулося те, про що він говорив, — Ющенко не став президентом. Його суд призначив. А він так і не став”. Ця теза, звісно, не нова. Її чути від кучмо-януковичів з перших днів після їхнього програшу на виборах. Але доведеться ще раз відповісти, і не лише панові Базіву: Віктор Ющенко став Президентом не за рішенням суду, а тому, що переміг у третьому турі голосування, юридичною мовою — у повторному голосуванні другого туру виборів. І потреба в цьому переголосуванні виникла саме тому, що Верховний Суд України скасував результати другого туру, встановивши численні фальсифікації, порушення виборчого законодавства. Прикро, що все тоді було “спущене на гальмах”. Численні доведені судами порушення законів здебільшого так і залишилися без покарання. Чи то нова помаранчева влада виявила м’якотілість, чи не так просто було зламати спротив старого режиму, але ті, хто топтався по законах, відбулися легким переляком. Варто назвати імена головних фальсифікаторів. Серед них, бодай у юридичному сенсі (бо є ще ті, чиї замовлення виконували), були тодішній голова Центральної виборчої комісії Сергій Ківалов і один з відомих реґіоналів Андрій Клюєв. Скажімо, Ківалова за його схильність рахувати голоси так, як замовлять, було “припечатано” прізвиськом “Серьожа-підрахуй”. Ну й що далі? Ківалов спокійно і вже відкрито прибився до Партії реґіонів і зараз не просто депутат парламенту від цієї партії, а й за її квотою голова парламентського Комітету з питань правосуддя. Не здивуємося, якщо в третьому уряді Януковича, якщо він буде, “Серьожу-підрахуя” призначать на посаду міністра юстиції. А, може, він замахнеться й на вищі посади?Не пропав і Клюєв. В уряді Януковича був віце-прем’єром. Нині народний депутат України, заступник голови фракції Партії реґіонів. Його прізвище “оберталося” в обоймі кандидатів на посаду заступника голови Верховної Ради України. …У людей, які наприкінці 2004-го стояли на тисячах майданів України, може бути чимало претензій до помаранчевої влади. Зокрема, і за те, чому бандити від політики так і не сіли в тюрми. Але ялозити подібні до базівської тези — це образа мільйонів людей, які вийшли тоді на майдани за нове життя. Втім, декого соромити — марна справа. Тим більш, цілком очевидне і підґрунтя таких публікацій, яких в наступні місяці з’являтиметься дедалі більше. В основі всього — переляк: а якщо на нових виборах люди підтвердять вибір, зроблений кілька років тому?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment