СЛОВО ВСЬОМУ ГОЛОВА

Сьогоднішнє число “Слова Просвіти” — п’ятисоте. Започаткувавшись як щомісячний вісник Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, наша газета переформатувалася в тижневик, визначилася з колом тем і читачів, твердо позиціонувала себе як всеукраїнський культурологічний тижневик. Просвітянське видання зорієнтоване на тих, хто працює для національної культури і мови, хто переконаний: українське суспільство тоді здійснить свої політичні, соціальні, економічні й суспільні програми, коли національна культура й державна мова посядуть свої чільні місця в Україні.

Любов ГОЛОТАЯким мало бути 500-те число “Слова Просвіти”? Можливо, нам варто було зробити своєрідний дискурс і нагадати нашим читачам про ті акції, що їх здійснив колектив редакції разом із Центральним правлінням, після яких в життя України прийшли День писемності, День Героїв Крут, екологічно-просвітянські акції “Всеукраїнська Толока”, “Рідні криниці”. Безперечно, нашим читачам разом із нами було б цікаво згадати блискучі публікації Юрія Бадзя, Євгена Сверстюка, Оксани Пахльовської, Джеймса Мейса, Миколи Шудрі, Дмитра Степовика, Анатолія Погрібного, Івана Ющука, Олександра Пономаріва, Софії Майданської, Юрія Іллєнка, Володимира Войтенка та інших відомих в Україні авторитетних письменників, так само як і героїв наших інтерв’ю — Павла Загребельного, Ліну Костенко, Богдана Ступку, Романа Іваничука, Дмитра Павличка, Романа Лубківського, Феодосія Гуменюка, Анатолія Гайдамаку, Валерія Франчука, Івана Драча, Євгена Станковича, Миколу Жулинського, Василя Нечепу, інших особистостей, хто, без перебільшення, тримає духовний материк національної культури.

Цілком вмотивована наша подяка просвітянам, які є нашими авторами і пропагандистами “Слова Просвіти” зі Львова, Луганська, Івано-Франківська, Луцька, Рівного, Тернополя, Донецька, Києва — читачі чекають на їхні публікації й добре пам’ятають імена: Василь Лизанчук, Ірина Магрицька, Володимир Ференц, Петро Боярчук, Євген Цимбалюк, Олексій Неживий, Юрій Мицик…Безперечно, ми могли б похвалитися тим, що нині до творення “Слова Просвіти” долучилася молодь, бо наш тижневик хоче бути сучасним і стильним — в оформленні й у яскравих стильових особливостях авторських публікацій…Шевченкіана в матеріалах, дослідженнях, пошукові й Шевченкіана як громадська акція — теж постійна робота редакції. Практично лише “Слово Просвіти” є джерелом інформації про всеукраїнську акцію “Збудуймо Тарасову церкву!”, яка нині вийшла на завершальний етап, і в найближчому часі Ви, шановні читачі, зможете побачити на наших шпальтах ескізний проект надбрамної Тарасової церкви, яку буде збудовано на початку комплексу сходів до могили Т. Г. Шевченка на Чернечій горі в Каневі. Саме завдяки цій ініціативі ми побачили, який живий, світлопіднесений, відкритий для добра український народ. Старі й малі, діячі культури і мистецтва, працівники освіти, вчителі й учні з усіх областей України здійснили добродійні внески на церкву, яка буде даниною любові й поваги Кобзареві, тим самим підтвердивши, що нема поміж нами роз’єднання. Ми зібрали десятину від вартості проекту, і ця десятина — від щирого серця і з добрими надіями. 500-те число “Слова Просвіти” виходить у світ саме сьогодні, коли в Україні неймовірно загострилася мовно-культурна ситуація, бо її повністю перенесено в політичну площину. Політики різних мастей і калібрів, заслані й доморощені козачки, кирпогнучкошиєнки і ті, хто висипався з рукава басаврюкової свитки, топчуть усе питомо українське, національне, закликають порвати Україну на реґіони, готові позбавити український народ наймення титульної нації, бо їхнє сподівання — мати Україну не для українців, а без українців. Їм усе ще здається, що вони зможуть аморалізувати народ, розбестити його, посіяти взаємоненависництво, перетворити нас на слухняну біомасу, якій національну гордість можна замінити слухняним споживацтвом черствих крихт зі столу їхнього ідеолога Дмитра Табачника та йому подібних… Наша газета завжди дотримувалася чітких національних орієнтирів — за будь-якої політичної погоди. Ми пам’ятаємо слова Ліни Костенко: “Журналісти — очі суспільства, яке спить, слух суспільства, яке не чує… Працюйте, зберігаючи гідність своєї професії, й тоді ви дуже багато чого врятуєте”.Саме рятувати, а не доруйновувати покликане “Слово Просвіти”. Наші сторінки відкриті до діалогу, до взаєморозуміння, до спілкування.Слово всьому голова. І не випадково на нашій першій шпальті — наше кредо: “Без мови немає нації”. І мова, і нація переживають випробування, коли молодь не з ними. Ось чому 500-те число “Слова Просвіти” присвячене українській мові. Тільки їй ми служимо, над  її джерелами схиляємося. І раді бачити в її дзеркалах молоді обличчя. У день виходу нашої газети в Національному академічному драматичному театрі ім. І. Франка відбудеться нагородження переможців IХ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, який розпочався 9 листопада 2008 року в День української писемності та мови в школах та вищих навчальних закладах України. У центрі столиці зберуться ті юні українці, які підтримали ініціативи Ліги меценатів своїми знаннями й серцями. Завдяки цьому конкурсу вони широко відчинили двері в світ прекрасний і безкраїй — світ рідної мови. Їм ми й присвячуємо наше 500-те число, їх просимо до кола наших читачів та авторів, закликаючи “Будьмо разом!”А вам, наші постійні читачі, автори, симпатики, бажаємо сил і здоров’я. Працюймо для України, для української нації! Читацьке віче у “Слові Просвіти” триває щодня і завжди —  до повної перемоги!  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment