ПЕРЕДАЄМО СЛОВО, ЯК ВОГНИК У ЛАМПАДІ

Лариса КОПАНЬ80 років тому в Харкові за підписом наркома освіти УСРР Миколи Скрипника був запроваджений перший загальноукраїнський правопис, названий пізніше “скрипниківським”. За його нормами український мовознавець і лексикограф Григорій Голоскевич уклав “Правописний словник”. Недовго проіснував той Словник, недовго прожив і його автор — у серпні 1929 року Григорій Голоскевич був засуджений до 5 років ув’язнення і за нез’ясованих обставин загинув у тюрмі, а його Словник вилучили зі шкільних і громадських книгозбірень. Рятуючись від переслідувань та Голодомору, українство розбредалося по світах, зберігаючи, однак, рідне слово та пам’ять про батьківську землю. У діаспорі з’являються недільні школи для дітей, організовуються бібліотеки. Розвиток національної культури, призупинений на теренах України, набуває різних форм у багатьох країнах світу, де купно осіли українці, й потреба в Словнику, який сприяв би не стільки усталенню, а швидше збереженню мовних норм, стає природною. Заборонений в Радянській Україні, Словник Г. Голоскевича витримує дванадцять перевидань, з них 8—11 видання виходять у діаспорі. І лише 1994 року ця мовознавча перлина нарешті з’являється в Україні (львівське видання). Придбати книжку було майже неможливо. Тож 2006 року Університетське видавництво “Пульсари” наважується на тринадцяте видання Словника. На той час “Енциклопедія Сучасної України” вже підготувала до чергового тому довідку про реабілітованого науковця, і завдяки пошуковим зусиллям М. Желєзняка користувачі Словника вперше побачили фото Г. Голоскевича, дізналися про рік його народження з власноруч заповненої трудової анкети, віднайденої в архівах. Це видання Словника, представлене на книжковій виставці у Києві, привернуло увагу генерального секретаря Союзу Українців у Великій Британії (СУБ) Федора Курляка, який побував на книжковому святі. Свого часу СУБ теж видав у Лондоні Словник Голоскевича. Та відвідавши Україну й побачивши, як тяжко долає зросійщена держава мовну проблему, генеральний секретар СУБу вирішив частину накладу передати нащадкам Голоскевича, повернути “кесареві кесареве”.Дощової днини розвантажували ми книжки з Лондона. І думалось, як дивно складається доля нашого народу: розчавлені, принижені, гнані, в далеких світах, на чужині наші діди-прадіди намагалися зберегти рідне слово, щоб передати як найбільшу цінність дітям та онукам. Нині, уже й не зовсім “українські українці” повертають батьківщині “вогники в лампадках”, сподіваючись роздмухати, підтримати родинне вогнище нації, щоб жила її культура, розвивалася мова тут, на споконвічних українських землях. Так має бути. І так буде.Маленький крок до цього Університетське видавництво “Пульсари” разом з англійськими українцями робить сьогодні, передавши Лізі українських меценатів “Правописний словник” Г. Голоскевича, що його вручатимуть переможцям мовних конкурсів. Є надія, що одержать його і харків’яни…

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment