ЧИ ЗВУЧИТЬ НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗИЧНИЙ ПРОДУКТ У ВІТЧИЗНЯНОМУ РАДІОЕФІРІ?

Юлія ОВЧИННИКОВАПриводом для роздумів про вітчизняний радіоефір, точніше, його вітчизняну сутність, стали дані, наведені на нещодавньому брифінгу новообраного першого заступника голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Андрія Мирошніченка. Він коментував успіхи цієї установи за той час, коли її очолював Віталій Шевченко: “За час його роботи позитивно змінилися найголовніші показники вітчизняного телерадіоефіру. До прикладу, 2004 року частка української мови в ефірі телеканалів становила 60 %, радіоканалів — 26 %, 2008-го ці показники змінилися: телебачення — 89 %, радіомовлення — 85 %. Частка національного аудіовізуального продукту 2004-го в ефірі телеканалів — 41 %, радіоканалів — 28,5 %, 2008 року в ефірі телеканалів — 81 %, радіоканалів — 55 %. Частка творів вітчизняних авторів, виконавців: 2006 року становила 10,3 %, 2007 — 30 %, 2008 — 55 %. Національна рада й надалі працюватиме над тим, щоб український телерадіоефір залишався українським”. Успіхів Національної ради в царині поширення української мови в ефірі не заперечуватиму. Вона справді зазвучала на радіо за останні роки. Хоч нещодавні звернення деяких телерадіоорганізацій щодо зменшення в їхніх ліцензіях частки української мови з 90—100 % до 75 % трохи нівелювали попередні зусилля Національної ради щодо її впровадження, проте ці зміни в ліцензіях не суперечать чинному законодавству. Хоч і є беззаперечним кроком назад від тих зобов’язань, бравши які, ці мовці перемагали на конкурсі.А ось щодо національного аудіовізуального продукту та творів вітчизняних авторів і виконавців реальна картина далеко не така благополучна. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” чітко визначає норми для телерадіоорганізацій України стосовно частки національного аудіовізуального продукту. Стаття 9 “Захист інтересів держави та національного телерадіовиробництва” (п. 1), зокрема, містить таку вимогу: “У загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 відсотків має становити національний аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців”. Цей Закон потрактовує і саме поняття національного аудіовізуального продукту як “програми, фільми, аудіовізуальні твори, вироблені фізичними або юридичними особами України”. З цього я й виходила, ретельно прослухавши днями деякі вітчизняні радіостанції, фіксуючи ті музичні твори, які лунали в їхньому ефірі. До національних, звісно, зараховувала пісні не лише українською, а й російською чи іншими мовами у виконанні вітчизняних артистів чи створені українськими авторами. Проаналізувати вирішила тільки мережеві радіостанції, оскільки вони ведуть мовлення не в одному, а в багатьох реґіонах України. А деякі з них, як, скажімо, “Радіо-5”, “Радіокомпанія “Гала”, “Радіо ONE” чи “ТРК “Класик Радіо” брали на себе зобов’язання транслювати не 50, згідно із законом, а 100 % національного аудіовізуального продукту.ЗВЕЧОРА ДО РАНКУ — РОСІЙСЬКА ШАРМАНКАДо беззаперечних лідерів трансляції вітчизняних аудіовізуальних творів спершу хотіла зарахувати “L’Радіо” (ТОВ “ТРК “Радіо Кохання”). В його ефірі, приміром, в перші дні травня звучало справді багато українських і навіть українськомовних виконавців. Але… тільки в будні. У вихідні ця “ідилія” чомусь зникала.Тому пальму першості вирішила віддати “Нашому радіо” (ЗАТ “Наше Радіо”), в ефірі якого — майже кожна друга пісня створена в Україні. Наприклад, з 17 до 18 години 7 травня з-поміж інших тут звучали композиції у виконанні Н. Могилевської, Лами, Ані Лорак, Віри Брежнєвої, гуртів “Авіатор” та “ВІА Гра”. Шість із 12 пісень принаймні створено чи записано в Україні. Тут і надалі вважатиму питомо українськими навіть таких виконавців як Віра Брежнєва, Б’янка, гурт “ВІА Гра” чи Валерій Меладзе, хоч стовідсотково українськими назвати їх можна дуже умовно. Але без них результати моїх подальших досліджень були б ще жалюгіднішими.Чимало українських артистів можна почути і на хвилях “Гала-радіо” (ЗАТ “РК “ГАЛА”). Скажімо, 7 травня з 16.00 до 17.00 тут заспівали Міка Ньютон, Віталій Козловський, Валерій Меладзе, гурти “Пара нормальних” та “Gouache”. Це лише п’ять пісень із 16, які пролунали в цю музичну годину, що становить, за нескладними підрахунками, близько 31 %. Заради справедливості зазначу, що у пізні вечірні та нічні години на “Нашому радіо” та “Гала” звучить майже всуціль — не просто український, а навіть українськомовний музичний продукт, що, з одного боку, приємно, з іншого — певне знущання з українців. Адже щоб задовольнити свої музичні потреби, їм доведеться не спати. Але не цей факт — верх блюзнірства щодо корінної нації, а те, про що йтиметься далі. Спершу я поцікавилась у батьків, кого з виконавців їхньої юності вони залюбки слухали б по радіо. Виявилося, що в молодості вони слухали не лише московський “Маяк”, а й київський “Промінь”, ходили на концерти не лише Алли Пугачової, Михайла Боярського, “Самоцветов”, а й Назарія Яремчука, Василя Зінкевича, Павла Дворського, Левка Дутківського, Лілії Сандулеси, Алли Кудлай, Надії Шестак, тріо Мареничів, дуету Анісімових, Оксани Білозір, Віталія Білоножка, Ольги Макаренко, Олега Кулика, Анатолія Матвійчука, Олександра Тищенка, В’ячеслава Хурсенка, ВІА “Смерічка”, “Світязь”, “Кобза”, “Червона рута”, “Ватра”,“Черемош”, “Водограй”, “Краяни”, “Ореол”, “Жайвір”, “Фата Моргана”, “Анна—Марія”, “Високий замок”, “Заграва” тощо. Погодьтесь, не часто їх почуєш нині.Абсолютні лідери зневаги до творів вітчизняних авторів і виконавців, як виявилося, — радіостанції “Українського Медіа Холдингу”. А з-поміж них — “Радіо 5-Ретро-FM” (ТОВ “ТРК “НБМ-Радіо”), слухаючи яке упродовж дня, зауважуєш, що український ретро-виконавець там звучить лише ОДИН раз — після прогнозу погоди. Але трапляється так, що в певні дні чи години музичний ефір цієї радіостанції враз стає не просто українським, а й українськомовним. Певно, керівництво “УМХ” добре поінформоване про те, коли саме їхні радіостанції перевіряє Національна рада. Між тим, в ліцензії “ТРК “НБМ-радіо” читаємо: “Програмна концепція мовлення ТОВ “ТРК “НБМ-Радіо”, м. Київ: мінімальна частка національного аудіовізуального продукту (в тому числі власного виробництва): 24 години на добу, 100 %”. Те саме записано і в оновлених ліцензіях ТОВ “Фірми “Волинь” та інших радіостанцій, які раніше транслювали на своїх хвилях проект “Радіо ONE”, а тепер виходять з позивними “Радіо Алла”: “Мінімальна частка національного аудіовізуального продукту (в тому числі власного виробництва): 24 години на добу, 100 %”. Проте 7 травня з 14.00 до 15.00 чуємо тут пісні у виконанні А. Пугачової (дві), Ж. Фріске, Л. Агутіна, С. Міхайлова, Т. Овсієнко, В. Салтикова, Д. Білана, Ф. Кіркорова, К. Орбакайте, лунає кілька західних треків і тільки ОДНА пісня — у виконанні нашої Ані Лорак. Із 13 творів, що прозвучали впродовж години, це становить близько 7,5 % національного продукту. Повторюємо експеримент з “Радіо Алла” вже 8 травня з 17.00 до 18.00. Тут кращий результат: вже дві пісні з 14 були від українських виконавців — Євгенії Власової та Аріни Домскі. Але це ще не найгірший показник з радіостанцій “Українського Медіа Холдингу”. Наприклад, на “Європі плюс” 3 травня з 11.00 до 12.00 прозвучала тільки одна пісня українського походження — від Гайтани. А 8 травня з 15.00 до 16.00 — жодного вітчизняного твору. У документах читаємо: “Програмна концепція мовлення ТОВ “ТРК “Європа Плюс Київ”, м. Київ: мінімальна частка національного аудіовізуального продукту (в тому числі власного виробництва): 19 годин на добу, 79,17 %”. І де вони? Схожа картина і на “Авторадіо” (ДП “ТРО “Довіра”). 2 травня з 13.00 до 14.00 дві пісні з 13 належали українським виконавцям — Лілу та гурту “Авіатор” (15 %). А 8 травня з 13.00 до 14.00 на цьому самому радіо — повний “вітчизняний нуль”, адже спробуйте зарахувати до когорти вітчизняних М. Шуфутинського, А. Свірідову, О. Буйнова, О. Терлєєву, А. Пугачову, М. Боярського, гурти “Любе”, “Рок-острова” та кілька англійськомовних треків. Між тим, в ліцензії ДП “Телерадіоорганізація “Довіра”, м.Київ (“Авторадіо”) мінімальна частка національного аудіовізуального продукту (зокрема власного виробництва) — 15 годин на добу, 62,5 %.Столичне “Радіо Шарманка” (ПП “Компанія “Нова хвиля”, ТОВ “Радіо Шарманка”) належить до іншої медіа-структури, проте у своїй нелюбові до вітчизняної музики близька до колег. У її програмній концепції читаємо: “Мінімальна частка національного аудіовізуального продукту (в тому числі власного виробництва): 22 години на добу, 92 %”. Але 2 травня з 10.00 до 11.00 в її плей-листі з 13 композицій тільки дві виконали наші артисти — L. Кравчук та Б’янка. Інші — неукраїнські: Е. Отрадная, А. Свірідова, “Братья Грим”, “Мистер Кредо”, ді-джеї Смеш та Пілігрім, “Гости из будущего”, “Премьер-министр”, “Кометы”, “Ода”, Ф. Кіркоров. 8 травня з 10.00 до 11.00 — знову тільки дві вітчизняні композиції від гурту “ВВ” та Віри Брежнєвої. Протягом наступної години — знову дві українські пісні від Віталія Козловського й Ані Лорак (близько 15 %). І це на “попсовій” радіостанції, де проблеми з відповідного формату вітчизняним музичним продуктом нема, як, приміром, з українською музичною складовою для радіо “Шансон”. Три пісні від українських виконавців пролунали в ефірі “Гарного радіо “Шансон” (ЗАТ “ТРК “Лідер”) з 11 до 12 години 2 травня (“Чарівна харків’янка”, гурт “ТІК” і Ані Лорак). Три пісні з 13 — це вже 23 %, але аж ніяк не 50! Приблизно на такому самому, а іноді й вищому рівні щодо “українськості” музичного продукту — радіостанції “1-ої Української радіогрупи”. Розважальне Радіо № 1 “Luxx FM Схід” (ТОВ “ТРК Клас”) (слухаю із супутника з Донецька) 3 травня з 10.00 до 11.00 запропонувало три пісні з 14 у виконанні А. Приходько, С. Лободи, дуету Потапа і Насті Каменських (21 %), 8 травня з 14.00 до 15.00 — теж три виконавці: Арктика, Білик у дуеті з Бондарчуком та гурт “Пара нормальних”. Всеукраїнська радіомережа “Мелодія” (АТ “ОНІКС”) 2 травня з 12.00 до 13.00 порадувало навіть чотирма вітчизняними піснями — у виконанні Ю. Войс, Є. Власової, В. Брежнєвої, Софії Ротару (чотири з 15 — це приблизно 26 %). Проте вже 8 травня з 18.00 до 19.00 тільки напівукраїнський гурт “ВІА Гра” захищав честь національного аудіовізуального продукту на хвилі радіо “Мелодія”, в програмній концепції якого зазначено: “Мінімальна частка національного аудіовізуального продукту (в тому числі власного виробництва): 17 годин на добу, 70,8 %”. Одна ж пісня з 11 за годину — це лише 9 %. На “Стильному радіо” “Перець-FM” (ТОВ “ТРК “Нота”, ТОВ “ТРК “Столиця”) 7 травня з 18 до 19 години троє українців — Т. Повалій, Г. Кричевський та В. Меладзе “змагалися” з сімома росіянами: Чілі, Іраклі, С. Міхайловим, С. Черняковим, Л. Агутіним, Г. Лєпсом і гуртом “Технологія”. Три композиції з 10 — це вже 30 %, але… знову ж таки аж ніяк не 50. Аналізувати ефір ще однієї мережевої радіостанції цієї радіогрупи — Радіо “MFM Station” (ТОВ “ТРК Нова хвиля”, ТОВ “ТРК Клас”) не стала, адже там лунає лише англійськомовна музика, а англійськомовних українських виконавців можна перелічити ледь не на пальцях однієї руки. Отже, про відсоток національного продукту на цій хвилі можна здогадатися. А ось радіостанцію компанії “Тавр Медіа” — “Dance radio “Kiss FM” не аналізувала з іншої причини. Треки там, як правило, без слів, і походження їх визначити важко. Радіостанція “Русское радио” Україна” (ТОВ “ТРО “Русское радио” — Україна”) дала цікаву поживу для дослідження. Хто тут тільки не співав 7 травня з 13.00 до 14.00! І Аллєгрова з Лєпсом, й І. Крутой, і Ю. Антонов, Алсу та А. Сєдокова, гурти “Ляпис Трубецкой”, “Не пара”, “Рондо”, “Гости из будущего”, “Несчастный случай”, “Мираж”. Проте честь українського продукту захищали тільки двоє наших виконавців: Вєрка Сердючка і Тіна Кароль — 14 % української продукції за годину. Заради справедливості зазначу, що вже 8 травня з 19.00 до 20.00 “Русское радио” значно поліпшило результат: Т. Повалій, А. Демідова, В. Меладзе, Тіна Кароль, гурт “Nikita” — близько 33 %. Хоч у ліцензії “Русского радио” “мінімальна частка національного аудіовізуального продукту (в тому числі власного виробництва): 15 годин на добу, 62,5 %”. У “Національної мережі “Хіт-FM” (ТОВ “Телерадіокомпанія “Медіа Маркет”, м. Київ) цей показник в програмній концепції ще більший — 19 годин на добу, 79,2 %. Проте, слухаючи ефір 7 травня з 15 до 16 години, зауважую п’ять композицій з 13 вітчизняного походження — у виконанні Ю. Федотова, В. Брежнєвої, Є. Власової, Максіми та групи “ВІА Гра”. Це 38 %. Повторюю дослідження 8.05.2009 з 16.00 до 17.00. Результат гірший: 20 % (Ю. Федотов, “ВІА Гра” та “Бумбокс” — три пісні з 15).Заради повноти картини “просканувала” й ефір деяких напівмережевих станцій. Картина така сама невтішна. “Народне радіо” (Підприємство “Радіокомпанія “Супер-Нова”) 9 травня 2009 року з 17.00 до 18.00 — чотири пісні вітчизняного походження з 15 (Ані Лорак, Т. Повалій, Т. Гвердцителі з піснею Г. Татарченка “Віват, король” та гурт “Quest pistols”) — близько 26 %.10 травня з 11.00 до 12.00 слухаю “Радіо РОКС — Україна” (ПП Фірма “Лямін”). Формат станції роковий. Здавалося б, чи не весь ефірний час можна заповнити українським матеріалом, адже його в цьому стилі більш ніж вдосталь. Втім, лише три композиції з 13 — наші: від гуртів “Плач Єремії”, “Океан Ельзи”, “Скрябін”.“Душевне радіо” (ТОВ ТРК “Киевские Ведомости” — телерадіоефір”) 10.05.2009 з 12 до 13 години “порадувало” аж двома українськими виконавцями — Таїсією Повалій і Софією Ротару. Могла б перелічити й інших, що співали цієї години, але у них жодного зв’язку з Україною.“Просто Раді.О” (АТЗТ ТРО “Раді.О”) слухаю 10 травня з 13 до 14 години. І тільки ОДНА пісня “Океану Ельзи” з-поміж іноземних треків. Наступної години перемикаюся на “Radio Nostalgie” (ТОВ “ТРК “Ностальгія”) і не чую ЖОДНОЇ композиції з вітчизняними коренями. Те саме зауважую і на хвилі ТОВ “Мюзік Радіо”. І це вже не просто тенденція. Це закономірність.СВОЇХ СЛУХАЙ УНОЧІ…Слухати далі вітчизняні станції перехотілося. Просто немає сенсу. В інших часових відрізках ситуація з українською музикою мало чим відрізняється від описаної. Хтось мені закине, мовляв, уночі вітчизняні виконавці звучать більше. Але таке твердження відмовляюся сприймати. Адже інакше як знущанням з українців таке “звучання” не назвеш. Звинувачення у незнанні російськомовної української музики теж відкидаю, адже кожну почуту пісню я ретельно за текстом ідентифікувала з допомогою Інтернет-пошуковика. Дізнавшись ім’я виконавця, цікавилась його біографією. І жодного разу не почула на українських хвилях навіть таких російськомовних наших виконавців, як Lamour, Red Fox, Tori Joy, XS, Milos, Katy Manhattan, “Алібі”, “Диверсанти”, “Тріши”, “Каблы”, Меріем, Мята, Ніколь, Марта, Макс Баских, Маша Фокіна, Віка Антонова, Асія Ахат, Альона Вінницька, Камалія, Катерина, Ольга Полякова, Ольга Цибульська, Юліана Прадо, Дмитро Клімашенко, Борис Апрель, Дантес і Олійник, Макс Гордєєв, Наталія Морозова, Юлія Нельсон, “Група 69” чи Тетяна Недєльська. Чимало російськомовних пісень і в репертуарі інших українських артистів. Це до уваги “Русского радио”. Упродовж півгодини легко складаю в програвачі плей-лист з кількох сотень не просто прохідних, а хітових українськомовних композицій, які залюбки слухаю я, мої друзі. Аби тільки було бажання їх знайти. У наших радіостанцій бажання, схоже, немає. Можу запропонувати й низку вітчизняних імен і назв груп для проектів на кшталт “Дискотека 80-х” чи 90-х. Адже в ці роки танцювали не лише під тих російських чи західних виконавців, яких нам пропонують вітчизняні мовці, а й під українських Русю, “Вечірню школу”, “Супердует “Канікули”, Сану, Яринку, Олеся Зоряна, Ольгу Юнакову, Юрка Юрченка, L. Кравчука, Ірчика, Тараса Курчика, Вілена, Карину Плай, під гурти “Ван—Гог”, “Фантом—2”, “Турбо—техно — саунд”, “Аква-Віта”, “Шао-бао”, “Степ”, “The вйо”…Порадила б власникам і менеджерам вітчизняних медіа звернутися по досвід до Полтавської обласної державної телерадіокомпанії. Якось перебуваючи у Полтаві, почула на державній FM-радіостанції цілодобовий ефір, що складався не просто з українських, а лише з українськомовних виконавців. І кожну пісню справді хотілося слухати! Нічого схожого не почуєш у столиці, не кажучи вже про мережевих мовців. Можливо, схожий музичний репертуар є і на інших обласних державних радіостанціях. Проте, як засвідчило моє наступне дослідження, в FM-діапазоні працюють тільки десять обласних радіостанцій — Житомира, Запоріжжя, Луганська, Луцька, Полтави, Сум, Ужгорода, Херсона, Хмельницького і Черкас. Решта звучать або на ультракоротких, або на середніх хвилях, що рівнозначно роботі в порожнечу, адже ці хвилі вже майже ніхто не в змозі приймати. Ще гірша ситуація з трьома програмами Національної радіокомпанії України. Першу програму в FM-діапазоні серед обласних центрів можна почути тільки в Луцьку, Кіровограді та ще віднедавна в Севастополі, другий канал “Промінь” — лише в Києві та частково в Ужгороді й Запоріжжі (окремими відрізками на хвилях обласних державних станцій), а третій канал “Радіо “Культура” — тільки в Луцьку. Цілі колективи трьох національних радіоканалів, які активно пропагують національну культуру і, зокрема, музику, теж працюють майже в нікуди. Адже, скажімо, “Променя” навіть на ультракоротких і середніх хвилях нема, а дротова мережа, в якій він ще залишився, відмирає.Якось колишнього голову Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Віталія Шевченка журналісти запитали, чому Національне радіо отримує лише поодинокі ліцензії в FM-діапазоні та й то в невеликих районних центрах. Віталій Федорович переадресував ці запитання до Держтелерадіо і НРКУ. Мовляв, не подають заявок і не освоюють частоти, які вже є (в ультракороткому і середньохвильовому діапазонах). А Національна рада, за його словами, лише видає ліцензії, до того ж, на конкурсній основі. Але на моїй пам’яті — чимало виставлених на конкурс FM-частот в обласних центрах, на які Національна радіокомпанія заявки подавала. Але перемагали на них ті, хто нині, за словами Андрія Мирошніченка, транслює 55 % національного аудіопродукту чи творів вітчизняних авторів та виконавців, а за моїми дослідженнями — від 0 до 30 (у кращому разі) відсотків. Щоправда, в окремі години. Втім, загальної ситуації з нехтуванням вітчизняною музикою це кардинально не змінює.До речі, ситуація з майже повною відсутністю Національної радіокомпанії в єдиному нині доступному для слухачів FM-діапазоні гідна розгляду на Раді національної безпеки і оборони України. Адже знайоме з дитинства “Говорить Київ” зараз може почути мізерна кількість радіослухачів. І вже не просто вкрай потрібно, а слід НЕГАЙНО ПРОРАХУВАТИ І ЗАБРОНЮВАТИ ДЛЯ ТРЬОХ РАДІОКАНАЛІВ НАЦІОНАЛЬНОГО МОВЛЕННЯ Й ОБЛАСНИХ ДЕРЖАВНИХ РАДІОКАНАЛІВ FM-частоти принаймні в обласних центрах і найбільших районних містах. Адже подейкують, що вільних частот уже не залишилося. Між тим, сусідня Росія активно розвиває державне мовлення в FM-діапазоні, створюючи мережі державних радіоканалів на кшталт “Маяк FM”, “Вести FM”, “Радио “Культура”, “ Юность FM”, “Радио “Орфей”, “Радио “Звезда”. Російська музика на їхніх хвилях, звісно, навіть не може обговорюватись. На жаль, чи на щастя, немає в світі жодної країни, де я могла б чи принаймні мала законне право чути в ефірі українську мову, українську музику.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment