«БАЗАРНИЙ» ПРАВОПИС НА ТЕЛЕЕКРАНІ

Федір ШЕВЧУК, заступник голови райоб’єднання ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, заслужений журналіст України, м. Бершадь Вінницької областіМаю звичку, слухаючи радіо чи дивлячись телевізор, стежити за мовленням в ефірі. Приємно, коли чую мовця, який поважає і себе, і слухача. Але, на жаль, дуже багато протилежних прикладів. Найприкріше, що рівень мовленнєвої підготовки журналістів багатьох центральних телеканалів (радіоефіру це стосується менше) не просто низький, він карикатурний. І після того, коли чую, як деякі, з дозволу сказати, журналісти, демонструють невігластво, вимикаю телевізор… Не можу змиритися з тим, що знущаються зі слова. Прикладів — сила-силенна. Чоловіків із прізвищами, які мають закінчення на -енко, -єнко, -о, часто роблять жінками, бо прізвищ не відмінюють. Так брати Клички стали братами Кличко, не пощастило і Андрієві Шевченку. А це має знати кожен школяр. Чому ж тоді журналісти вперто не хочуть дотримуватися норм українського правопису? Відповідь, на мою думку, така. У повсякденні вони послуговуються мовою російською, українська ж для них — лише спосіб заробітку… Колись почав, було, записувати мовні “ляпи” з телеекрана, але через кілька днів облишив цю справу, бо зрозумів, що доведеться протягом дуже короткого часу купувати нові зошити… Щоправда, деякі колоритні приклади збереглися. Ще й досі викликає посмішку закарбований у пам’яті момент, коли ведуча новин на одному з каналів розповідала про те, як деякі громадяни змінюють свої прізвища через їхню… неоковитість (вочевидь, неоковирність).А ось інший приклад обурив. В одній із телепередач показали представника правоохоронних органів Криму, де в титрах на екрані інформували, що це — відповідальний працівник міліції чи прокуратури… Семфиропольської області. Це яким безграмотним треба бути, щоб винести на телеекран таку помилку! Невже той, хто приймав на роботу такого працівника, не розумів, що всі ці мовні й географічні новотвори тиражуються і впливають на рівень довіри до каналу?А днями на одному з телеканалів переглядав фільм “Сумка інкасатора”. І вже через кілька хвилин мене цікавив не сюжет, а субтитри. Добре знаю російську мову, однак українська — рідна. І не маю жодної потреби в субтитрах, що тільки відволікають увагу від перегляду. На мою думку, вони корисні лише людям з вадами слуху. А людям небайдужим до краси рідного слова вони нічого, крім роздратування, не дають. Інша річ, якби переклад був професійним. Натомість — самі недоречності й нісенітниці. Скажімо, російськомовне речення “Он возле частников крутится” переклали: “Він біля часників крутиться”. Яких часників? Тих, що ростуть на городі? То що — важко було заглянути в словник, де є переклад, — приватник? В іншому місці цього самого фільму чуємо: “Вы за дебилов нас имеете?” А читаємо: “Ви за вибілів нас маєте?” Де взялися “вибіли”? Вже не кажу, що у субтитрах є речення “Слово надається Карпенко Миколаю Миколайовичу”, “голова звеніла” тощо. І подумалося: задум субтитрування російськомовних фільмів непоганий, та втілюють у життя його люди безграмотні, які перетворили добру справу на карикатуру. Вони не володіють ні російською, ні українською. Це — гроші на вітер. Чи не краще було їх використати на підготовку культурологічних передач, передач про культуру мовлення. Адже фільми з такими субтитрами — це профанація, і в такому вигляді непотрібні.…Щоразу, коли йдемо з дружиною на ринок, звертаю увагу на цінники. Деякі такі колоритні, що не можу пройти повз. Скажімо, “сосіськи”, “жарені мозги” та інші новотвори дали мені підставу зробити висновок про появу нового правопису — “базарного”. Інакше кажучи, все це — витвір “жарених мозгів”. Тож, дивлячись деякі телепередачі та субтитровані фільми, згадую базарних “грамотіїв” і замислююсь: коли ж ми навчимося поважати себе і свою мову? Суржик на телеекрані нам у цьому не допоможе.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment