Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ,м. Ірпінь Київської обл.Нещодавно в Одесі вийшла друком книжка Олега Олійниківа “Наснага одеської душі: одеські храми та добродійні товариства і осередки”. Автор розповідає історію церков і добродійних товариств Одеси і водночас показує українську Одесу. Він, зокрема, пише: “Попри всілякі заборони, в Одесі плідно працювали українські культурно-просвітницькі товариства. У другій половині ХІХ ст. таке товариство мало назву “Громада”. За українську патріотичну діяльність воно було заборонено. Протягом 1905—1909 рр. в Одесі діяло найбільше в Україні за кількістю членів культурно-просвітницьке товариство “Просвіта”. Коли його заборонили, то виникло нове — “Український клуб”, а невдовзі й “Українська хата”, яке проіснувало аж до революції 1917 року.Наприкінці ХІХ століття в Одесі активно діяв осередок загальноукраїнського нелегального товариства “Братство тарасівців”, метою якого було відродження незалежної й самостійної держави українського народу. В нашому місті найактивнішими його членами були Іван Липа та Віталій Баровик. Це товариство розгромила російська жандармерія”.Марко Кропивницький вважав Одесу “другим своїм домом”. Він прожив у портовому місті 10 років і всі їх присвятив українському театру. 1875-го корифей заснував в Одесі український театр, об’єднавши трупу університету й одеської семінарії з молодіжною драматичною трупою Пересипського Народного дому в один театральний колектив, про що писав у часописі “Рідний край” композитор та історик Микола Аркас, який сам тоді грав у цьому гурті.1898 року в Стрітенській церкві на Новому базарі в Одесі письменник Іван Бунін обвінчався з місцевою красунею Анною Цакні. Олег Олійників зазначає, що за національністю цей класик російської літератури був українцем. Його справжнє прізвище Бунівський. Олег Олійників пише про Буніна: “Це єдиний письменник, який в оповіданні “Степ” змалював антиукраїнські погроми (нищення української інтелігенції) під час революції в Російській імперії 1905 року”.1914-го указом Миколи ІІ було заборонено відзначати день народження Тараса Шевченка. Проте служба Божа, присвячена 100-й річниці з дня народження Кобзаря, відбулася у припортовому храмі Святого Миколи Чудотворця. Народу було стільки, що не проштовхнутися навіть під хори, не те що до вівтаря.Олег Олійників розповідає: “На Проводи, тобто першої неділі після Великодня, та ще з нагоди відзначення п’ятої річниці відродження Української держави члени Одеської “Просвіти” та Чорноморського козацтва чудового весняного ранку 1996 року під національно-державними і козацькими прапорами з квітами вирушили на Друге Християнське кладовище, щоб пом’янути синів Одеси, які загинули взимку 1918 року в боях за Українську Народну Республіку”.За наказом Муравйова в Одесі було знищено 5 тисяч українських інтелігентів (письменників, акторів, педагогів, лікарів, інженерів, офіцерів), які наважилися повернутися серцем до рідного народу.О. Олійників розглядає знищення церков у зв’язку з Голодомором і зазначає, що це було намагання знищити українську націю духовно і фізично.
