РОКОВИНИ ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ

ШТРИХИ ДО “ПОРТРЕТА”

Володимир ПИЛИПЕНКО,Віталій МАЙБОРОДА,просвітяни, м. Бердянськ Запорізької обл.Людина народжується для продовження роду, для творіння духовних чеснот і матеріальних цінностей, для… А що буде, коли порушити цю природну космічну гармонію? Минуле ХХ століття, “найбагатше” на суспільні катаклізми, дає страшну відповідь і на це запитання: хаос, жорстокість. Звідси масові політичні репресії в СРСР, зокрема в Україні.Комуно-більшовицький режим одразу запланував докорінно змінити умови людського існування, а всіх, хто не відповідав певним критеріям, ухвалили позбавити самого права на життя. Воістину — “силою захоплена влада може всіх потопити в крові” (Ф. Достоєвський). Так первинне призначення людини було безоглядно відкинуто, замінено на партійно-догматичну регламентацію і контроль життя до найменших подробиць. А біблійне “на страждання” режим дощенту наповнив трагізмом і переніс у зовсім інший світ — табірне передсмертне животіння мільйонів громадян.

Ось порівняльні показники сумнозвісного ХХ століття: за даними Міжнародної комісії досліджень концтаборів, в СРСР з 1930 до 1953 року в таборах ГУЛАГу загинуло принаймні 60 мільйонів осіб (упродовж Другої світової війни — 11 мільйонів). А ось “крива” кількості в’язнів у радянських концтаборах за роками: 1924 — 86 тис., 1927 — 200 тис., 1937 — 16 млн, 1940—50 роки — 17—22 млн, 1970-ті — 3 млн, 1980-ті роки — 4 млн.Вважають, що народ, який втратив 2—3 % найактивніших людей, переможений. Україна ж у 1930—40-х роках втратила третину населення (Голодомор, репресії, депортація, війна) і, головно, найактивнішого. Від цього — процес інтелектуального і морального занепаду українського суспільства та подальшого зросійщення. Цього не змогло зупинити навіть проголошення незалежності.У масштабах і термінах винищення власного населення сталінський терор не має аналогів у світовій історії. Системне планування страт, ув’язнень, виселення завжди алогічне, і тому несе не лише догму до виконання, а й конкретний сигнал про схвальність перевиконання. Тому й були і перевиконання, і соцзмагання, і вимоги “знизу” про додаткові ліміти… Так, нарком внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський у кінці 1937 року тричі звертався до Москви про додаткові ліміти. І їх задовольняли. Тобто з погляду психологічної схеми маємо справу з “бенкетуванням-танцюванням” садизму, кровожерства, сатанинства. Але головне полягає в тому, що то була не зграя злочинців, а злочинна держава — система влади. Як відомо, будь-яка влада має соціальну базу. Ні сам вождь Сталін, ні його найближчий каганат в особі Лазаря Кагановича, В. Молотова, М. Єжова, Л. Берії, М. Постишева тощо навіть із залученням усіх карних злочинців країни Рад не в змозі були здійснити задумане. Їхньою опорою слугувала, певна річ, титульна нація більшовицької імперії — москвини. Щоправда, на ключових посадах зверху і донизу переважали представники єврейського етносу (приблизно 80 відсотків) проти 2 % їх від загальної кількості населення. Причини цього тандему слід шукати в глибинах історії, релігії тощо. Але жертвами репресій були представники і цих етносів. Так, відповідно до зведеного річного звіту, український НКВС 1937 р. заарештував майже 160 тисяч громадян (в СРСР — 936 тис.), серед яких українців — 85 тисяч, поляків — 30, німців — 16, росіян — 12,5, євреїв — близько 4 тисяч. Проте буде хибним викривленням подавати цю статистику без тієї, що “склалася” напередодні, чотири роки до того, — під час Голодомору, який також був специфічним терором суто проти українського селянства з близько 10-мільйонними жертвами. Слід згадати, що з часу створення ГУЛАГу 1930 р. його табори були переповнені, як відомо, українськими “куркулями”.Учені налічили в “Чорній книзі комунізму” в усьому світі 95 млн тільки вбитими. 2006 року ПАРЄ ухвалила резолюцію, якою закликала посткомуністичні країни провести кримінальне розслідування злочинів тоталітарних режимів.Без цього не буде очищення, не буде гідного майбутнього! 2004 року в урочищі Сандармох у Карелії українці всього світу встановили великий гранітний козацький хрест “Убієнним синам України”. У колі на перехресті вгадуються профілі тих, кого називають цвітом української нації. Отже, початок зроблено.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment