СТОРОЖОВИЙ ВОГОНЬ ТАРАСОВОГО СЛОВА

Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято “В сім’ї вольній, новій” відбулося на Буковині, землі Юрія Федьковича й Ольги Кобилянської. Естафету перейняв Житомир

Учасники і гості Шевченківського свята зустрілися з керівниками області й міста, побували на відкритті Всеукраїнської художньої виставки “Мальовнича Україна” у виставковому залі центру культури “Вернісаж”, ознайомилися з експозиціями літературно-меморіальних музеїв Юрія Федьковича, Ольги Кобилянської, Міхая Емінеску, Володимира Івасюка, обласного музею народної архітектури і побуту.У залі органної та камерної музики відбувся концерт артистів обласної філармонії “Т. Г. Шевченко в музиці, пісні й слові”.

Ніна ГНАТЮКПід час урочистого відкриття Міжнародного Шевченківського свята та покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку на Центральній площі голова Чернівецької облдержадміністрації Володимир Куліш прочитав привітання Президента України Віктора Ющенка гостям і учасникам Шевченківського свята, всім буковинцям, а також відзначив ту велику роль, яку відіграє у відродженні величі національної культури, державності української мови, вихованні свідомих будівничих Української держави творча спадщина духовного батька нації Тараса Шевченка.

Маючи такого велета духу як Шевченко, ми не можемо бути другорядною, колоніальною нацією. Тому відроджуємося завдяки Тарасовому слову, захищаємо себе цим словом, вивищуємося у ньому. Ми не відкупимося від Тараса ні пам’ятниками, ні піснями: маємо витримати його суворий батьківський погляд, маємо здійснити Шевченкові заповіти, серед яких чи не найголовніша заповідь: “В своїй хаті — своя правда, і сила, і воля”. Саме у цьому крилатому вислові Шевченка закодовано українську національну ідею. Про Шевченка й Міцкевича — двох вершинних слов’янських поетів, просвітителів натхненно говорив відомий польський поет, перекладач, голова Спілки польських письменників Марек Вавжкевич. Він не вперше на українській землі: торік був учасником літературного свята “Слово без кордонів”, переклав чимало класичної й сучасної української поезії, зокрема, Івана Драча, Дмитра Павличка. А видавництво “Фенікс” видрукувало збірку вибраних віршів нашого побратима “Світелко” у перекладах Романа Лубківського.Російський прозаїк Віктор Єрофєєв, романи якого перекладено багатьма мовами, захоплено зазначив: цей край належить світовій історії. А ще письменник в ці дні одяг вишиванку не випадково, адже вважає Чернівці рідними: тут народилася його дружина. Поетові з Болгарії Захарі Іванову однаково близькі й Христо Ботєв, і Тарас Шевченко, чиї  твори геніально перекладав Димитр Мєтодієв. “Я жив в Україні десять років, трохи знаю українську мову й українську душу. Українська мова поєднала звучність і красу всіх слов’янських мов, вона багата і прекрасна. Нема сили, що могла б знищити таку мову. А тому й український народ безсмертний”, — стверджує Захарі Іванов.2009-й на Буковині оголошено роком Володимира Івасюка. Лауреат Національної премії України, автор багатьох популярних пісень Степан Пушик зазначив, що Володимир Івасюк — квітуча гілка могутнього Шевченкового дерева поезії, прочитав вірш пам’яті композитора, — 22 травня саме виповнилося 30 років з часу насильницької смерті поета, композитора і співака, чию творчість посмертно відзначено Шевченківською премією.Так, дорогою ціною заплачено за право на власний голос, слово і пісню, можливість не пошепки говорити про наші радощі й печалі, втрати і надії. Поет з Харкова Степан Сапеляк належить до когорти поетів-політв’язнів, разом з Василем Стусом, Василем Овсієнком, Левком Лук’яненком, Тарасом Мельничуком потрапив у каземати за відданість українській ідеї й українському слову. Письменники з різних областей України та АР Крим, зарубіжні гості побували в усіх районах, зустрілися зі студентами Буковинського державного медичного університету, державної фінансової академії, обласного училища мистецтв імені Сидора Воробкевича. Одним з головних заходів Міжнародного Шевченківського свята на Буковині стала науково-практична конференція “Роль творчості Тараса Шевченка у формуванні просвітницького руху та громадсько-політичного життя буковинців”, проведена з ініціативи просвітян у Червоній залі університету. Відкрив конференцію голова обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”, заслужений діяч мистецтв України Остап Савчук. Він наголосив, що Міжнародне Шевченківське свято — то не лише літературно-мистецький захід, а й просвітницька акція найбільшої ваги. Адже Тарас Шевченко не лише геніальний поет і художник, а й видатний мислитель і просвітитель. У його віршах і поемах, листах і щоденникових записах закодовано найсокровенніші думи і стремління багатьох поколінь, гіркий досвід боротьби за волю, весь духовний потенціал народу. З вітальним словом виступив ректор Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, професор, голова університетського осередку “Просвіти” Степан Мельничук. Він зазначив, що Чернівецький університет — один із найстаріших класичних університетів України: наступного року йому виповниться 135. І в третьому тисячолітті він залишається одним із найпотужніших центрів наукових, культурних і громадських сил не лише Буковини, а й усієї Західної України. На початку 50-х років ХХ ст. університетові передано архітектурний ансамбль колишньої Резиденції Буковинських митрополитів. Розвиваються міжнародні зв’язки: нині їх налагоджено з 31 навчальним закладом у 17 країнах світу та більш як 20 міжнародними фондами.Зважаючи на високі наукові досягнення, Указом Президента України 11 вересня 2000 року університетові надано статус національного. На конференції прозвучало шість доповідей. Про зародження просвітянського руху на Буковині розповів Георгій Кожолянко, доктор історичних наук, професор кафедри етнології, античної та середньовічної історії. Хоч Тарас Шевченко не бував на Буковині, але він, безперечно, міг бачити Хотин, бо в 1845—46 рр. був упродовж трьох місяців у Кам’янці-Подільському, що за 10 кілометрів від цього міста. Тож, очевидно, автор “Гайдамаків” не міг оминути цю твердиню українського духу.Зародження просвітницького руху на Буковині пов’язане з національним рухом, з діяльністю Ю. Федьковича і С. Воробкевича. Значну просвітницьку роль відіграло товариство “Руська бесіда”.Як пише у газеті “Буковина” доктор філології, професор університету, письменник Богдан Мельничук, могутнє Шевченкове слово разом із буковинським фольклором здетонувало яскраву пісню Юрія Федьковича. Особливо у творчості буковинського Соловія виокремлюються вірші “Тарасові Шевченку на вічную пам’ять!”, написані 1868 року. Ці рядки створено наче сьогодні: Спом’янімо ж, пани-браття, Святого ми нині! Не вмерлого, а живого, Бо слово не гине.Цікаво, що з цією думкою побратима згоден Сидір Воробкевич, який у листі за 16 лютого 1867 року писав: “Величаймо його не лише споминками та панахидами, величаймо його, яко його щирі діти і вірні наслідники, такими ділами, щоб наша мова, наша дума-пісня чим далі розвивалась…”Буковинці пишаються, що 130 років тому на їхніх землях зародилися перші просвітянські організації. Ці осередки боролися за українську мову на своїх землях, створення шкіл і бібліотек, видання книжок, пробудження у людських душах почуття гордості за свою батьківщину і здатності боротися за величне наймення “Україна” на карті світу.Почесний голова Чернівецького обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”, письменник Віктор Косяченко присвятив свою доповідь основоположній ролі ідей і заповітів Тараса Шевченка в діяльності крайової “Просвіти”. У Чернівцях споруджено прекрасний монумент Тарасу Шевченкові, пам’ятники йому височать у багатьох містах і селах. Тим, що Шевченко відомий і дорогий кожному краянинові, треба завдячувати, насамперед, тим тисячам просвітян, які не лише на відзначення березневих і травневих Тарасових днів, а постійно проводять творчі вечори, зустрічі з відомими митцями, діячами науки, освіти, культури, художні й книжкові виставки, лекції, змалечку прищеплюють дітям любов до Тарасового слова.Тим, що Шевченко постійно йде буковинським краєм, завдячуємо і Чернівецькому музично-драматичному театрові, в репертуарі якого “Назар Стодоля”, “Титарівна”, “Мати-наймичка”, “Марина” та інші вистави за творами Т. Шевченка; обласній філармонії — за численні Шевченківські концерти.Пишаємося Шевченківськими лауреатами, вихідцями з Буковини — Іваном Миколайчуком, Володимиром Івасюком, Назарієм Яремчуком, Антоном Комарницьким, Федором Погребенником, Михайлом Ткачем, нині сущими Дмитром Гнатюком, Андрієм Шкурганом, Андрієм Кушніренком, Марією Матіос. За її романом “Солодка Даруся” ми мали змогу побачити цікаву, багатопланову, гостру виставу на сцені Чернівецького обласного академічного музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської. Зґвалтований загарбниками народ німіє, лише любов і віра здатні повернути йому мову серця, мову почуттів, мову пам’яті — саме така ідея цього сценічного дійства. Дякуючи акторам за талановите прочитання роману їхньої землячки, а не просто відтворення його на сцені, Степан Сапеляк запропонував висунути творців вистави на здобуття Державної премії України імені О. Довженка.Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Ніна Гуйванюк свою доповідь присвятила проблемам дослідження мовотворчості Т. Шевченка. “Уміти читати — велика штука. А особливо ж тоді, коли кожен рядок, кожне слово сповнені символічної сили, особливої магії. Мабуть, ніхто з українських митців не зумів з такою силою пізнати і відтворити глибини соборної української душі”.На конференції виступили Володимир Яворівський, Марек Вавжкевич, Василь Шкляр, Марина Павленко, Леся Степовичка, Петро Засенко, Ніна Горик, Анатолій Глущак, Людмила Ромен, Марія Якубовська, Петро Перебийніс, Михайло Пасічник, Василь Лопата, кандидат історичних наук, доцент Ігор Буркут, письменник, заступник голови ВУТ “Просвіта” Василь Фольварочний, авторка цих рядків.Було презентовано також книжку відомого письменника і громадського діяча Сильвестра Кричевського (1871—1918) “Поет любові і протесту”, видану німецькою мовою 1914 року, присвячену життєвому і творчому шляху Т. Шевченка. У перекладі українською й румунською мовами дослідження побачило світ уперше. Зроблено це у видавництві “Рута” Чернівецького університету.Під час закриття Міжнародного Шевченківського свята “В сім’ї вольній, новій” у Чернівецькому обласному академічному музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської виступили заступник міністра культури і туризму Ольга Бенч, перший заступник голови облдержадміністрації Віктор Павлюк, письменники, провідні митці Прикарпаття. Було передано естафету Шевченківського свята Житомирській області: символічну вазу прийняв голова обласної організації НСПУ поет Михайло Пасічник.У свіжому числі літературно-мистецького педагогічно-просвітницького часопису “Українська ластівка”, який видає ВУТ “Просвіта” у Чернівцях, вміщено чимало матеріалів на шевченківську тематику. Запам’яталися рядки Володимира Базилевського: “Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття, ява і найпотаємніші сили. Нас просто не існує без нього. Кому не відомо: Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна. Не знайти такого анатомічного скальпеля, який міг би відділити одне від одного.Уявити себе без Шевченка — все одно, що без неба над головою. Він — вершинна парость родового дерева, виразник і хранитель народного духу. Навіть плоть його вознесена на вершину. Іншої такої могили на планеті немає. Вона — немов козацька вежа, де при наближенні небезпеки запалювали сторожовий вогонь. Вогонь на сторожовій вежі Шевченка не згасає ніколи”. До цих проникливих слів важко щось додати. Хіба що тепло цього вогню у власній душі.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment