НЕ ЗАБУДЕМО ДО СТРАШНОГО СУДУ 

Валерій ЯНКЕВИЧ,м. Ананьїв Одеської обл.“Нема чого сподіватися нам добра від Москви”. Ці слова належать Богданові Хмельницькому, який 1654 року підписав договір про військовий союз, що його за жодним пунктом не виконала Москва. Тому 1657-го гетьман уповноважує послів підписати документ про розподіл Польщі між Швецією, Трансільванією та Україною, хоч Україна від поділу нічого не діставала, окрім незалежності. Але Богдана отруїли… “Медленно убивающий яд, низводивший Богдана в могилу, принесен был ему не из Польши, а из Москвы. То была московская политика, ломавшая все его обширные планы уничтожения Речи Посполитой, единения и возрастания Руси, ломавшая их в такое время, когда они скорее, чем когда-либо, могли осуществиться.Хмельницкий прозрел даль времен, он видел, что Москва более, чем все другие соседи, испортит начатое им дело…” — Гнат Хоткевич, “Костомаров”.Продовжував справу Богдана Іван Виговський, розбивши московське військо під Конотопом, Петро Дорошенко та інші гетьмани. Не забуваймо: всі військові дії й з поляками, і з московитами відбувались на землях України-Руси. Подумаймо, що шукала Варшава та Москва в нашій хаті…Тож не Іван Мазепа — гетьман уже поділеної України на Правобережну та Лівобережну між Польщею, Москвою, Турцією — став зрадником. Зрадником договору 1654 року була Москва з усіма царями та царицями. Іван Мазепа лише пішов стежкою великого Богдана.Гетьман Мазепа знав, до чого веде Москва Україну з її звитяжцями-козаками, і думки Богдана прагнув утілити в життя. Нам упродовж майже 350 років втлумачували протилежне, а хто не сприймав брехні, закінчував під канчуками, в Сибіру або йому пускали кулю в лоб.Коли обурені селяни міста Кишеньки поскаржились московському підполковнику Левашову, що московити забрали в людей усе, попалили хати — поводилися так, ніби у ворожий табір потрапили, то Левашов кинувся зі списом на них із криком: “Полно вам, хохлы, свой верх поднимать! Уже вы у нас в мешке”, — Гнат Хоткевич, “Два гетьмана”.Таких випадків можна наводити тисячі. Усе відбулося на нашій землі. Що вони, московити, у нас шукали та ще й знущались? Тож хто зрадник?Наша одеська делегація в’їхала в Батурин, славну колись столицю гетьмана Мазепи. Побачили при в’їзді прегарні краєвиди, соснові бори, діброви, байраки, ставки. А сам Батурин — ошатне село. Все зробила Москва, щоб і сліду не залишилось від славної столиці. А Батурин І. Мазепи — це до 20 000 мешканців, десять церков, багато вітряних млинів, друга за кількістю і якістю бібліотека в тогочасній Європі. Непереможна фортеця з десятком гармат, заможні, освічені родини городян і козаків.Фортеця з трьох боків оточена природними урвищами, які круто спускаються до річки Сейм. З четвертого боку — широкий рів, наповнений водою, з гострими палями навколо та підйомним мостом. Коли цар Петро дізнався, що гетьман Мазепа об’єднався з Карлом XII, послав Меншикова знищити Батурин. Але той спіймав облизня. Сходу московитам не вдалося захопити місто — лише рови наповнювались трупами. Але…Часто українцям московити закидали у зрадництві. А нехай згадають, скільки в них було зрадників і злодіїв, яких визнавали самі царі, хоч і самі були зрадниками і злодіями, лише в більших масштабах.“Хто не бреше і не краде, той не москвин”, — Олександр І. “Московство”, Павло Штепа.Петро Кривавий розумів загрозу Московщині від української культурної вищості: “Народ малороссийский зело умен, отчего мы в неавантаже оказаться можем”. Обернути те “умение” на тупість і сліпоту стало змістом і метою всієї української політики Московщини від Петра Кривавого до сьогодення.Тож знайшовся зрадник і в Батурині — сотник прилуцького полку Ніс, який послав свого прибічника Соломаху показати Меншикову потаємний хід. Через нього московити проникли на світанку в Батурин. Зрозуміло, що козаки бились, як леви, але сили були нерівні. Ось що пише Меншиков в донесенні Петру: “Рубил их, колол без всякой пощады, виднейших из них перевязал на крюк”. Військо московське палило і грабувало, ґвалтувало жінок і дівчат та вбивало їх, малих дітей брали за ніжки і били об каміння. “Выбил всех до единого, не щадя ни пола, ни возраста, ни самых ссущих младенцев. Самая обыкновенная казнь была живых четвертовать (себто відрубати праву руку, потім ліву ногу, ліву руку, праву ногу) и на кол сажать, а дальше выдуманы новые мучения, самое воображение в ужас приводящие…”О, московити на катування завжди були великими майстрами. Шановний читач не знає, що таке московська карусель у Батурині. У кожне крило вітряка вкладали по десять дитячих голівок. Чотири крила — сорок українських дитяток корчились у цих щілинах. Вітряк крутився, а вони, “брати наші”, “християни-єдиновірці”, стояли п’яні й гиготали.“Сеї Батуринської різанини не забудемо ми Москві до Страшного Суду. І на тім Суді відшукаємо ми Меншикова з Петром та поставимо перед ними усіх замучених батуринців”, — пише Гнат Хоткевич. Знищено було навколишні села, людність — усе спалено.Тогочасні літописці пишуть: “Люди все мечу преданы, как в крепости, так и в предместье без остатка, не щадя ни же младенцев, ни только старых” — Регельман.“Всі жителі перерізані — се звичай нелюдських московитів. Меншиков звелів прив’язати до дощок трупи начальних козацьких людей і пустити по річці Сейму, щоб вони подали звістку іншим про погибель Батурина”, — Фріксель.Усю Лівобережну Україну було знищено в такий спосіб. Залишилися самі запроданці. З Батурина залишилися троє: Батюшка (невідома його роль у цій зраді), Мотря — кохана хрещениця Мазепи, дочка зрадника Кочубея, та її мати.Ось як Москва розправляється зі “своїми братами”. Ми знаємо за голодоморами, холодоморами та іншими московськими “пряниками”. Але Україна завжди боролася супроти московських поневолювачів. Згадаймо героїв Крут та інші сотні, тисячі прикладів героїчного давнього і недавнього минулого. Москва хотіла нас знищити як націю.А шведи йшли Україною інакше, ніж Москва. “Вступление шведов в Малороссию нимало не похоже было на нашествие неприятельское, и ничего оно в себе враждебного не имело. Ничего не вымогали, но покупали добровольным торгом за наличные деньги. Каждый швед выучил от своего начальства слова: “Не бійтеся: ми ваші, а ви наші”.Зрозуміло, що це було прелюдією до Полтави. В наш час актуальне питання: бути Україні державою чи її жде доля Батурина? І Москва вже не пошкодує своїх “русскоязычных соотечественников”. Якщо Москва хоче добра нам і своїм людям, вона повинна компенсувати вкрадене в нас, покаятися за свої злочини перед Україною і почати жити не “по-братськи”, а так, як живуть добрі сусіди.На місці зруйнованої фортеці відновлено Цитадель із захисними стінами, церкву, гетьманську канцелярію, скарбницю. Загиблим батуринцям встановлено п’ятиметровий хрест. За Цитаделлю встановлено пам’ятник п’яти гетьманам: Іванові Мазепі, Пилипові Орлику, Дем’янові Многогрішному, Іванові Самойловичу та останньому штучному гетьману Кирилові Розумовському. Усіх їх заморили московити. Неподалік стоїть пам’ятник, де мати-українка благословляє синів-козаків на боротьбу з московськими зайдами. Відбудовано палац Розумовського з двома флігелями, стоїть церква, де його поховали.Відкриваючи пам’ятник гетьманам, Віктор Ющенко нагадав, що союз гетьмана Івана Мазепи зі шведським королем Карлом XII був спробою вирвати Україну з-під диктатури і терору Москви, а знищення міста та його жителів російськими військами графа Меншикова 1709-го на сотні років наперед визначило уярмлений статус українців. “Це був вирок для України, — сказав Президент. — Велич у тому, що через 300 років ми докопались до історичної правди. Велич буде матеріалізовано в цьому пам’ятнику, в образі п’яти гетьманів”.Пишімо, говорімо правду про болючі сторінки нашої історії, нехай діти знають і роблять висновки.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment