ПРИВИД ШИРОКОЇ КОАЛІЦІЇ ВУЗЬКИХ ІНТЕРЕСІВ?

Петро АНТОНЕНКОПолітичне затишшя держави готове вибухнути справжньою бурею. На повен голос уже говорять не лише про утворення нової парламентської коаліції фракцій БЮТ і Партії реґіонів, а й про те, що це прелюд, підмурівок величезної конституційної реформи в Україні, по суті, спроби створення нової моделі влади. Наша газета виходить у світ у четвер, але готується заздалегідь. Події ж можуть розгортатися стрімко. Тому наперед неможливо передбачити цей непростий парламентський тиждень — тож як говорити про те, що ще не відбулося? Але можна спробувати прокоментувати те, що “висить у повітрі”, що видається найвірогіднішим, а також спробувати передбачити наслідки. Це практика демократичних країн — обговорити, подумати, зважити, перш ніж “відрізати” по живому. Спробуймо. Формально створення нової коаліції, тим більш, замість майже неіснуючої, має доволі простий вигляд. У фракцій БЮТ і Партії реґіонів разом аж 331 мандат, що становить не лише просту, а й конституційну більшість. Вірогідно, до коаліції приєднається і Блок Литвина з трьома десятками мандатів.А що далі? Нова коаліція формує новий-старий уряд, прем’єром якого залишається Юлія Тимошенко. Партія реґіонів делегує в уряд кількох міністрів, насамперед в економічний блок. Але головне — широка конституційна реформа. Передусім це стосується обрання Президента. Його планують обирати в парламенті, й на цю посаду балотуватиметься Янукович. Вочевидь, у разі обрання Президента парламентом оновлена (чи нова) Конституція суттєво зменшить його нинішні повноваження. Тобто йдеться вже навіть не про парламентсько-президентську, а радше про парламентську республіку. Тим важливіше в такому разі питання про подальшу долю парламенту. Про дострокові вибори чи за Указом Президента, чи з ініціативи самого парламенту вже не йдеться. Верховна Рада відпрацює повну п’ятирічну каденцію, тобто до 2012 року. Більш того, є ідея навіть продовжити повноваження чинного парламенту до 2014-го, тобто “п’ятирічку” рахувати, починаючи з цього року. Буде внесено суттєві зміни у виборче законодавство. Можливо, основні політичні сили підуть на так звані відкриті списки кандидатів. Не непокоять депутатів і пропоновані вибори парламенту в два тури. Суттєвіше пропоноване і жорстке положення ввести нарешті імперативний мандат для народних депутатів, тобто позбавлення перебіжчиків з фракцій депутатського статусу. Нині ці положення розпливчасті. Мета очевидна: остаточно “закріпачити” депутатів за їхніми фракціями, політичними силами, щоб унеможливити “інакодумство” вже на стадії формування списків кандидатів. Тим більш, що опонентів запланованого альянсу і всього подальшого в обох мегафракціях чимало вже зараз. Тож постає ключове питання: чи не йдеться про закріпачення в нашій “правовій, демократичній” (стаття 1 Конституції України) державі самого народу, який, згідно з Конституцією, є основним суб’єктом, носієм влади? Ви, шановний читачу, виборцю, можете самі судити, наскільки демократичні такі, що відповідають національним, державницьким інтересам щойно озвучені ідеї. Можна впевнено прогнозувати, що українське суспільство, принаймні, насторожено поставиться до таких ідей, попри всі намагання ініціаторів, яким треба щось говорити народові, мотивувати такі значні зміни. Звісно, в нинішній ситуації в українському інформаційному просторі, зважаючи, яка і чия більшість наших медіа, можна спробувати переконувати людей у чому завгодно, зокрема в перевагах імперій, кріпацтва, феодалізму, рабовласницького чи первісно-общинного ладу. Безумовно, фігуруватимуть посилання на “фінансово-економічну кризу”, яку треба якось “долати”. Безумовно, вже враховують і розчарування суспільства в політиках і політиці, його втому від нескінченних протистоянь політичних сил та їхніх амбітних гравців. Уже чути напівпанічні залякування, що, мовляв, без подібних альянсів і пропонованого “перетрушування” системи влади наступні президентські вибори будуть мало не війною. Лунатимуть і аргументи щодо порозуміння сходу і заходу, єдності нації.Усе це так. Але якщо в народі існує прагнення до спокою, стабільності й водночас до змін, то так само існує і здоровий консерватизм — зміни треба робити зважено. А головне — в ім’я чого? Президент Віктор Ющенко, який, на перший погляд, перебуває начебто збоку від усіх цих перипетій, на початку цього тижня чітко прокоментував ситуацію. Він зазначив, що коли пропоновані зміни справді мають на меті стабілізувати суспільно-політичне й економічне життя, то це одне. А коли за лаштунками цього — звичайнісінький переділ влади, повноважень, доступу до ресурсів країни, то це не ті зміни, яких потребує держава. На жаль, вкотре доводиться констатувати політичну порожнечу довкола глави держави, спричинену не просто слабкістю, а трагічним розколом і роздрібненістю національно-демократичних державницьких сил. Невже українцям і далі залишається спостерігати за постановкою тих чи інших сценаріїв і гадати, хто ж сценаристи й режисери?

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment