ПОЕТ ОЖИВАЄ У СЛОВІ

Ніна ГНАТЮКМитець вулканної сили, він залишився у пам’яті тонким і ніжним ліриком, глибокодумним прозаїком, неперевершеним оповідачем, прекрасним кіноактором. А його перша збірка поезій “Атомні прелюди” була справді знаковою подією в літературному житті шістдесятих років, справила величезний вплив на розвиток української поезії наступних десятиліть, вона стала дорогоцінним раритетом.У кожного з нас свій Микола Вінграновський. Кожен, хто знав його, відзначає якусь особливу рису характеру чи творчості нашого видатного сучасника.Своє прочитання образу поета, одного з найкращих учнів Олександра Довженка, запропонував Мирослав Лазарук у книжці “Микола Вінграновський. Степовий Сварог”. Це есе про незабутні мандри Україною з Миколою Вінграновським. Книжка поета і громадського діяча з Чернівців побачила світ у видавництві “Фоліо” в серії “Знамениті українці”.Мирослав Лазарук не просто пише про спільні мандри з видатним поетом — він прагне бодай трохи привідкрити для нас таїну його душі, всесвіт почувань і захоплень.Виступаючи на презентації книжки у Національному музеї Тараса Шевченка, Василь Герасим’юк, Павло Вольвач серед достоїнств книжки зазначили, що автор зумів показати Миколу Вінграновського як геніальний витвір української природи і саму природу, неперевершеного знавця української мови. Поет і сам був  як самотворче мовне джерело.Лазарук зумів делікатно витримати відстань між оповідачем і слухачем, нотувальником їхніх довірливих бесід при багатті на березі річки чи в тиші готельного номера, не допустити дружнього поплескування Вінграновського по плечу, поетичного панібратства, що дуже характерно для багатьох спогадів про великих. Кожна сторінка книжки дихає великою повагою і зачудуванням цією яскравою особистістю і неповторним талантом.Генеральний директор і співвласник видавництва “Фоліо” Олександр Красовицький зазначив, що це восьма книжка серії “Знамениті українці”. Тут уже побачили світ життєписи Івана Мазепи, Степана Бандери, інших великих синів нації. Видавництво і надалі чекає від майстрів пера книжок про тих, хто є гордістю нашого народу.Дуже важко говорити про Миколу Вінграновського у минулому часі. Досі молодим вогнем дихають його очі, вчувається рокітливий голос: Може бути, що мене не буде, Перебутній час я перебув.Але будуть світанкові губиЦілувати землю молоду.І моєю літньою судьбоюНа Поділля, Галич і на СтепКарим оком, чорною бровоюТи мене у серці понесеш.Погойдаєш, вигойдаєш, вивчишІ на вік, і на єдину мить.Біля себе, вічна і всевишня,Знов научиш жити і любить!Невмируще слово Миколи Вінграновського вчить нас жити і любити. Отже, поет з нами.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment