Я НІЦ НЕ МАЮ, ТІЛЬКО ДУХ, АЛЕ МЕНІ НАЛЕЖИТЬ УКРАЇНА!

Ліна ГАЛАНЗОВСЬКА,м. КиївЛідер “фронту змін” Арсеній Яценюк, який має намір балотуватися в президенти України, запропонував новий проект у розвитку національної ідентифікації в Україні. Ось його висловлювання (цитата з “Народного оглядача”), яке дає поштовх для роздумів: “Україна не для українців по національності — Україна для українців за духом. А українець за духом не залежить від національності, від мови, від віросповідання — він залежить тільки від того, що в нього усередині і як його виховали”. Чи п. Яценюк несвідомо плутає поняття “українське громадянство” й “українська національність”, чи свідомо вводить в оману людей, які, мешкаючи на українській землі, мають власну національність, мову, історію, традиції, вірні їм, але є громадянами України?Ідеологічним проектом радянської влади (історія світової цивілізації не знає назви народу за формою правління, а не за корінною національністю) було виховання “совєцкого чєловека”: людина-перекотиполе без коріння, роду, мови, віросповідання — цих найвартісніших людських цінностей. До винищення народів: Крим без татар, Україна без українців. Наслідки зросійщення і совковщини відчуваємо досі в гальмуванні поступу до відновлення національних духовних цінностей в Україні.Чи п. Яценюк мислить, як другий апостол Павло: “Для Христа нема ні елліна, ні іудея”? Цей постулат чинний для християнства. Але Україна — державне утворення, де є й елліни, й іудеї, й гагаузи, й молдовани, й татари, й поляки, й корінний етнос — українці. Більшість сповідує православ’я, та підпорядкування цих церков, на жаль, різне: національно орієнтовані — Патріархату Києва і всієї Руси-України, інші — Московському патріархату. Перший крок, щоб в Україні українством не пахло, було зроблено 3.09.1993 р., коли ухвалили закон про скасування записів про національність у паспортах і національність батьків у свідоцтвах про народження. Але залишили пани депутати — вірнопіддані колишньої радянської імперії й вірні члени мертвої КПРС двомовний запис прізвища, імені та по батькові громадянина України. Для раба — державною мовою, для рабовласника — мовою колонізаторської імперії. Українці виступають проти цього закону, та їх ніхто не слухає. Корінний етнос — у зашморгу духовного, фізичного й економічного розвитку, який може дійти до незворотної небезпеки — його зникнення.І тут з’являється проект “Україна не для українців по національності — Україна для українців за духом”. Чим надихався п. Яценюк, виголошуючи ці ідеологічні підвалини для розчинення нації шляхом її духовного, релігійного, мовного позбавлення виразності серед інших народів? Це принаймні безбатьківщина.Що таке украЇнець за духом? Як той дух розмовляє, співає, за якими традиціями живе на цій землі? Чи не привид він? Один уже блукав Європою, прийшов до Росії. Чим це закінчилося, знаємо: етноцидом, лінгвоцидом українців, який триває. Імперська ідеологія Росії відома: “здесь русский дух, здесь Русью пахнет”. Найдовша війна в історії людства (355 років) це війна Московії—Росії—радянського Кремля проти України, коли насаджували “русский дух” колоніального рабства: окупація мови, пам’яті, історії й душі народу. Цей “дух” коштував нам близько 50 мільйонів життів. Це жертви царського панування, голодоморів, війн, це знищений цвіт національної еліти в культурі, освіті, економіці, духовності 30-х і 60-х років ХХ століття, це нищення всього українського. Чим пах “польський”, “німецький”, “російськоімперський”? Поневоленням української нації, визиском багатств країни, землі, людей. Ідеться не про народи, а про політику держав, які насаджували свій “дух”, колонізуючи мою країну. Носії цих духів мали власну націю, мову, історію, але позбавляли українців права на мову, землю, історію, віросповідання. У підсумку планомірного винищення українськості в Україні утворився прошарок населення без ознак національної належності. Це жертви імперського й тоталітарного панування: малороси, Homо sovjeticus. Українська душа, український дух приспаний у них олжею, залякуванням, генетичним страхом за власне життя і життя дітей, інстинктом виживання в нелюдських умовах кривавих терорів і голодоморів. Це виховало двоїстість української психіки, раба чужих ідеологій. Цей денаціоналізований, скалічений дух треба оживити, дати йому свободу розвитку, витруїти рабську психологію, зробити вільним.Національний дух вижив, вистояв у віковій боротьбі проти нього. Українська історія написана кров’ю сотень борців духу за свободу, починаючи з князя Святослава, Байди, Хмельницького, Богуна, Сагайдачного, Виговського, Мазепи до Бандери, Коновальця, Шухевича, Чорновола, гайдамаків, вояків Армії УНР, вояків УПА, яких влада України не хоче визнавати. А таке визнання — лакмусовий папірець на визначення українськості влади в Україні. Наші духовні проводирі — письменники від Шевченка, Франка, Лесі Українки до Ліни Костенко — підтримували величний український дух, не давали йому згаснути. Українська література світового рівня — основа для виховання національного духу, бо “головна причина нещасть нашої нації — брак націоналізму серед широкого загалу її” (М. Міхновський). Цей дух живе, і його треба підтримувати всіма засобами, а не ганьбити, інакше “нація засуджена на смерть і рабство”. То Який дух обираЄ проект “фронту змІн”?Як саме український дух перейме українців і всіх людей, які хочуть дихати “українським духом” (поважати його, а не топтатися)? Як зросійщена душа із завмерлим духом може розвинутися, якщо влада в Україні (розрізняймо українську владу і владу в Україні) працює на знищення джерел духу?Книгодрукування. Українське книговиробництво займає 10 % обсягу книжок, 90 % — російськомовна продукція. Порівняно з 1989 роком кількість книжкових видань скоротилася у 3,5 раза. На одного жителя припадає 1,2 книжки, це в 4 рази менше, ніж у країнах ЄС і Росії, де на душу населення припадає 8—10 книжок. Україна — колонія в книжковому вимірі.Книгарні. У Франції одна книгарня припадає на 20 тисяч жителів країни, у ФРН — на 15 тисяч, у Польщі, Данії — на 12,5 тисяч, у Нідерландах — на 10 тисяч, Фінляндії — 7 тисяч, Австрії — на 4 тисячі. В Україні одна книгарня припадає на 110 тисяч. 560 райцентрів не мають жодної книгарні. В Києві — 40 книгарень, в Лондоні — 400. Закрито всі спеціалізовані книгарні: медичні, технічні, мистецькі. Коли книгарні закривають або заганяють у підвальні приміщення (як у Києві), то владі треба будувати тюрми і виховні заклади. Бібліотеки. 1990 року було 25 644 бібліотеки, 2006-го — 19 751. Триває закриття бібліотек, особливо у Східній і Південній Україні. Передусім закривають бібліотеки імені українських діячів — Шевченка, Гоголя, а залишають імені Крупської, Павлика Морозова. Кількість клубів і будинків культури скоротилася з 1990 до 2007 року на 6 135. Мова. У Східній і Південній Україні не буде ні духу, ні мови. У Донецьку — 161 школа, українських — 6, у Криму 600 шкіл — українських 7. Звільняють із посад національно орієнтованих директорів. У ВНЗ сходу і півдня України викладають російською мовою. Студент Сергій Мельничук із Луганська добивався права вчитися державною мовою в усіх судах, аж до Європейського. Який дух панує в Донецькому університеті, де переслідують студентів, що хотіли присвоїти рідному закладу ім’я Василя Стуса — гордості української літератури?Інформаційний простір. 99 % телеканалів належать не українцям ні за походженням, ні за духом, бо вони проводять антиукраїнську, антинародну політику, нав’язують усім громадянам України чужий дух, чужі ідеї, культуру, естетику. Телеканал “Культура” працює вночі, як і раніше, для тих, хто страждає на безсоння. Гарний спосіб прилучити до українського духу! Найбільш національно-патріотичний канал духовного відродження — “Радіо “Культура” працює із зашморгом на шиї, щомісяця скорочується кількість слухачів, бо саме це радіо відключають у реґіонах. Це те радіо, яке намагається витравити вікову психологію деформованого, замордованого українця і пробудити в ньому почуття національної гідності й честі. А шабаш антиукраїнства в програмі “Свобода слова” — тема для Ради національної безпеки і оборони України. Газети. У кіосках Києва зі 100 назв газет і журналів українських — 4—5, на більшості розкладок українських газет і журналів зовсім немає. Що говорити про денаціоналізований Донбас і південь, де нема української преси!Яким духом дихаЄ зруйноване украЇнське село? Колиску українства, основну економічну базу країни, село без землі, без культури покине дух українства. Землю — наше найбільше багатство — продають тим, хто розмовляє чужою мовою, але, насміхаючись, стверджує, що він українець, бо в нього український “дух”. Пане Яценюк, чи не в містику Ви вдарилися? Неукраїнська влада не випестить українського духу, не треба бути ідеалістом. Покажіть людину, яка не залежить ні від мови, ні від віросповідання, ні від походження, а тільки від якогось “духу”. Зрадивши власне, вдвічі легше зрадити те, чим хочеш прикритися. Шаную чесних людей — тих, хто не зрікається походження і віри, працює і творить для України, яку любить. Євреї, грузини, молдовани, росіяни гинули в російських ГУЛАГах, захищаючи свободу і незалежність України. Але найбільше там було українців.Проблема стосується будь-якої нації. Українець чи росіянин, гагауз чи вірменин — усі залежать від генетичного коду нації: мова, культура, історія. З погляду проекту стає зрозуміло, чому уряд, влада не підтримують розвитку державної мови, доводячи материнську мову української нації до стану другорядної. Кому потрібна людина-манкурт — навіть не раб, бо раб розмовляє рідною мовою і може повстати? Нехай єврей залишиться євреєм, грек греком, росіянин росіянином, усі збагачують Україну, і не треба виробляти й насилати на них “спеціальний дух”. Треба припинити духовне, мовне, церковне, національне гноблення українства й державне повійство. Тоді все стане на свої місця. “Національність і Батьківщина — головне в житті світу. Ці два могутні голоси звучать завжди в унісон. Два голоси? Ні, дві реальності: те, що є, і те, що було, обидві вони постають проти порожніх абстракцій”, — писав філософ XVIII століття. Це відповідь п. Яценюку. Його проект — це створення порожньої абстракції. Влада без національної ідеї, без підтримки корінної національності — це антинаціональна влада. Країна без національної ідеї — приманка для завоювання чужою національною ідеєю. У Франції емігранти з Африки створюють загрозу для корінної нації. І це попри те, що уряд захищає інформаційний простір, мову, історичні й культурні надбання. Національне питання гостро постає в усіх країнах Європи для збереження від руйнації через глобалізацію.Країна без національної ідеї — це повія на автотрасі — газогоні Азія—Європа: нею користуються, але вона нікому не потрібна. Це засіб для заробляння грошей. Гірке порівняння, але ліки завжди гіркі.Яким духом дихаЄ Парламент УкраЇни? Дві третини партійних назначенців у Верховній Раді — не українці ні за походженням, ні за духом. Вони захищають інтереси своїх-чужих країн, а не національні інтереси українців. Ці зоологічні україноненависники захопили владу і ведуть політику донищення українства, якого не винищили їхні ідеологічні батьки — комуністи і комсомольці. Яким духом просякнуті депутати-партназначенці, які заперечують голокост українців у трьох голодоморах, не шанують пам’яті героїв, не визнають жертв політичних репресій? Дух здирництва, зради, підкупу, безсоромності й аморальності в “залі під куполом” тхне на всю Україну. Коли прийде Христос в цей храм гендлярства й очистить його, щоб став він Храмом Закону для Української держави?Яким “духом” перейнЯта митрополІЯ РосІйськоЇ ПравославноЇ Церкви в УкраЇнІ?Та, що облудливо називає себе Українською Православною Церквою Московського патріархату? Там панує дух несприйняття української державності, української мови. Українська Православна Церква Київського Патріархату як Єдина помісна Церква підтримує державницьку, національну ідею України. В українській церкві звучить молитва за Україну, в церквах і монастирях Московського патріархату — “молитва за спасение России”. Можу надіслати примірник такої молитви з Мотронинського монастиря, куди ходив на прощу Тарас Шевченко з дідом і де українське гайдамацтво ножі святило для боротьби за Україну. Дмитро Павличко написав: “Ти не молися мовою чужою, бо, на колінах стоячи, умреш”. І вмирають. Як один очільник, який “здав” Москві українську церкву і козацьку булаву, змалив свій поганський зрадницький дух з гетьмана Івана (Брюховецький) на дух лакея царя Олексія (“твій холоп Івашка”), за що його справедливо покарали: козаки прив’язали до гармати і розірвали як націєвідступника. Другий Іван (Мазепа) підніс животворящий і націєтворчий дух на боротьбу проти ката і житиме в історії, попри всі прокляття, як символ боротьби за вольність України. Вибір завжди є.А який дух засвідчують пам’ятники ідолам більшовицького режиму, які вперто не зносить місцева влада, не виконуючи указів президентів — ні Кравчука, ні Ющенка — про знесення символів тоталітаризму? А хто встановлює нові пам’ятники катам України часів царської імперії? Чи не від цих ідолів язичницького поклоніння комуністів та їхніх залишків зійде український дух на громади?Сьогодні Президент В. Ющенко — єдиний, хто протистоїть антидержавним намірам уряду і Верховної Ради. Президент порушив питання про Голодомор, говорить про відродження народної гідності, заснував Інститут національної пам’яті. Президент стукає в серце кожного українця і будить генетичну пам’ять, відбудовує Українця в українцеві. Він перший президент, який каже: “Українці — велика нація, ми — великий народ”. Президент має українську харизму. Саме тому його цькують, звинувачують, намагаючись позбутися його націєтворчого впливу. Минуть роки, і Президента Ющенка називатимуть другим Мазепою, великим відбудовником духу, віри, пам’яті, відбудовником Єдиної Помісної Церкви, культури, історії. Президент має родове коріння, родову мову, родову пам’ять і мету — відбудову Української Національної Держави, де всім повинно бути світло: і корінній нації, й національним меншинам без образливого відтінку. Жодна нація не має ні відтінку, ні тіні, бо сонце світить однаково всім.Дорогі українці! Не угашаймо Українського Духу, аби не повторювати за Кобзарем: “А ми стояли і мовчали та мовчки чухали чуби, німії, подлії раби”. Не треба вирощувати нову породу без мови, без віри, без коріння за гаслом: “Україна для українців за духом”. На благодатній українській землі споконвіку жили різні народи, кожен з власним корінням і цвітінням та плодами праці для себе і держави.А тим, хто не відомо чиїм духом дихає на Україну, її свободу і незалежність, дав відповідь український поет Борис Олійник: “Народ не візьмеш на макуху, він зоддаля розрізнить чин: і хто є син його по духу, і хто по духу сучий син”.З нами Бог і Україна!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment