МИКОЛА КУЛЬЧИНСЬКИЙ: «НАШІ ЗУСИЛЛЯ ДОРЕЧНІ Й ПОТРІБНІ»

Народний депутат України, член депутатської групи “За Україну!”, який очолює Полтавське обласне об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка від його початків, Микола Григорович Кульчинський упевнений: треба наповнювати український інформаційний простір відгомоном тих  просвітянських акцій і програм, які чи не щодня відбуваються в Україні. Вчасно донесена інформація примножує лави просвітян і однодумців, привертає молодь до українських справ.

— Які події, пов’язані з роботою Полтавської “Просвіти” за останній рік, Ви хотіли б відзначити?— Найгучнішою подією став проведений вже вшосте музичний фестиваль “Мазепа-Фест”. Він має велику славу, до нас з’їжджаються люди з усієї України. Цього року фестиваль тривав чотири дні, відбулося дві кінопрем’єри: “Владика Андрей” і “Богдан Хмельницький”, які зібрали повні зали. Визначним досягненням стало ухвалення міською радою постанови про виділення землі під пам’ятник гетьманові Мазепі, встановлення якого ініціювала  “Просвіта”. До цієї події ми йшли багато років. Переконаний, що полтавська громада впевнена у доцільності й потребі встановлення пам’ятника як символу української нескореності, як знаку справді нової Української держави. Також у 2008—2009 роках ми постійно видаємо нашу газету раз на місяць накладом 15 тисяч примірників. Ці три речі — вагомі й суспільно значущі для Полтави — мають великий суспільний розголос.— Робота “Просвіти” сконцентрована здебільшого у Полтаві, чи область також активно задіяна у просвітянських заходах?

— Робота іде переважно в Полтаві, але намагаємося залучати і районні осередки.  Торік запросили до Кременчука лауреата Шевченківської премії, режисера Михайла Ткачука. Показали документальну стрічку “Загадка Норильського повстання”, інші його фільми. Лубенська “Просвіта” славиться яскравими заходами, проведеними зокрема до Шевченківських днів. Зараз у нас працює дев’ять районних об’єднань, а потребуємо, відповідно до кількості районів, 25. Полтавська земля  природно українськомовна, окрім Кременчука й Комсомольська. В ці міста потрібно вкладати багато зусиль, оскільки середовище там дуже зросійщене і вимагає активної просвітницької діяльності. А в районах в умовах теперішніх економічних реалій потрібна, так би мовити, економічна просвіта. Інформація про споживчі товариства, як їх створювати — цим Полтавська “Просвіта”  прославилася ще до Першої світової війни.  1908 року у відповідь на заборону осередків “Просвіти” на Полтавщині було створено перші споживчі товариства, що об’єднували селян у кооперативи, які могли отримувати значний прибуток і на ці гроші вели просвітницьку роботу. Такого напряму нам нині й не вистачає, дуже добре це усвідомлюю. — Чи долучаються до співпраці інші громадські організації? — Ми постійно співпрацюємо з громадськими організаціями, наприклад з “Українською справою”, з організаціями, що борються з проблемами наркоманії. Нині найпотрібніша співпраця в селах, де слід створювати організації для боротьби з алкогольною залежністю. Тут самих наших зусиль не вистачає, потрібна адекватна державна політика в цьому напрямі, проте наші старання  також доречні й потрібні. З досвіду дореволюційного просвітянства знаю, що під крилом “Просвіти” багато громад ліквідували в селах шинки, і це перешкоджало алкоголізації селянства. — Чи готує “Просвіта” заходи до 300-річчя Полтавської битви?— На цей рік готуємо заходи в межах “Мазепа-Фесту”: приїзд Івано-Франківського театру із постановкою “Солодка Даруся” за романом Марії Матіос, покази фільмів найкращих українських аніматорів, вечір героїчної української пісні, виступ хору “Чумаки” й оперних співаків Петра і Павла Приймаків. Поза рамками фестивалю плануємо видання книжки полтавського автора Валерія Волоскова “Останнє кохання Мазепи”, розставляємо щити на трасі Київ—Харків з останніми словами гетьмана “Нас не скорили, вам захищати волю”, виготовляємо прапорці на відзначення 300-річчя українсько-шведського союзу.— Який стан справ зі спорудженням пам’ятника гетьманові Мазепі?— Зібрано понад мільйон гривень, ми розплатилися за постамент, залишилося розрахуватись із комбінатом “Художник” і авторською групою. Пам’ятник буде встановлено 23 або 24 серпня. Голова міської ради пообіцяв, що жодних перешкод не буде, і я не сумніваюся, що пам’ятник стоятиме.До збирання коштів долучилися сотні, якщо не тисячі з усіх куточків України. Харків, Львів, Рівне, Донецьк — звідусіль люди надсилають кошти. Це буде справді народний пам’ятник. Нещодавно одна бабуся принесла сто гривень по гривні! Це зворушує. І таких випадків дуже багато. Також сподіваємося на підтримку підприємців, які запевнили нас, що проблем із грошима не буде.— Полтавське об’єднання — одне з небагатьох, що підтримують власний сайт. Хто займається представленням полтавської “Просвіти” в мережі?— Цим займається молодь. Сайт потребує постійного вдосконалення, але для цього нам потрібен штат. Поки що він функціонує на громадських засадах. На щастя,  молодь віддає час і енергію для громадської праці. — Які книжки вийшли цього року за сприяння “Просвіти”?— Ми долучилися до видання спогадів політв’язня Леоніда Рябченка “Від Снітина до Інти”, вийшла книжка В. Волоскова “Подорож Полтавщиною з монетою в руці”, до якої я написав передмову. Ідеться про монети, викарбувані на честь історичних постатей чи подій. Вийшли друком також матеріали шостих Батуринських читань, де зібрано блискучі історичні розвідки. — Поділіться, будь ласка, планами на майбутнє.— Найближчим часом потрібно зосередитись на розбудові обласного об’єднання. 2010 року плануємо у кожному районному центрі організувати осередок “Просвіти”. Це, мабуть, головне наше завдання. Мрію про фестиваль духовної хорової музики імені Олександра Кошиця із престижними нагородами. Розповідають, що хор Кошиця під час гастролей в Америці збирав п’ятдесятитисячні зали. Хотілося б досягти такого рівня. Олександр Кошиць — відома і шанована в мистецьких колах людина, хочеться  донести його ім’я  до широкого загалу. Встановлення Полтавською “Просвітою” премії його імені сприяло б популяризації в Україні хорової музики.У видавничій сфері мріємо запровадити ідею “популярної книжки”, яка була б дешевою і доступною. Так ми могли б знайомити сучасного молодого читача з вершинами української літератури, особливо поезії. Щоб молодь могла прочитати Свідзинського, Антонича, сучасних українських поетів, класиків. Видання має здійснюватись у невеликому обсязі, головне — охопити бібліотеки області, яких у нас понад 600.Величезна ділянка роботи — село, що духовно занепадає. Там потрібно створювати осередки “Просвіти”, розпочинати рух за закриття закладів, що пропагують пияцтво, добиватися, щоб сільські ради виносили постанови про заборону продажу алкоголю на своїй території.Спілкувався Сергій КЛИМКО 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment