ПРОСВІТЯНИН «ПРИРУЧИВ» МАМОНТА

Оселя-музей у селі Добривода Радивилівського району в Україні єдина. Тут “живе” мамонт, є справжні козацькі ядра і “допотопний” грамофон. Ці та інші дивовижі власноруч зібрав господар Андрій Паничевний, який охоче показує їх кожному, хто завітає в гості. Пан Андрій почав збирати свою унікальну колекцію ще 1939 року, коли у найтяжчий для “Просвіти” час став її членом.

Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська обл. ЗУБ ЗАВДОВЖКИ ТРЕТИНУ МЕТРА — Можна мати будь-яку спеціальність — вчитель, лікар чи, приміром, агроном, як я, — зазначає 87-річний Андрій Паничевний, — і водночас покликання історика, шанувальника минувшини, просвітянина. Як на мене, кожна людина має цікавитися історією рідного краю. Моє ж зацікавлення почалося з дитинства, із кремнієвих кресал, козацьких люльок, які нерідко потрапляли у поле мого зору на довколишніх полях. Згодом зібралася ціла колекція знахідок, яка і зайняла місце у моїй хаті. Найцікавіший експонат, звичайно, — кістяк  мамонта. На нього натрапили екскаваторники за нашим селом, коли розчищали річку. Нікому тоді до знахідки не було діла, її хотіли викинути в болото. Я ж, дізнавшись про цей намір, умовив чоловіків не робити цього. Зібрав кістяк із фраґментів. Тоді не мав жодного сумніву, що це — останки мамонта. Потім цю версію підтвердив відомий археолог Ігор Свєшніков. Зрештою, факти свідчать самі за себе — лише зуб цієї викопної тварини завдовжки понад тридцять сантиметрів. Такі зуби, звичайно, мали тільки мамонти.

ЛАНЦЮГ У ГАРМАТНОМУ ЯДРІ— Згадав про Свєшнікова, — продовжує розповідь Андрій Данилович, — і щиро завдячую цьому патріотові, що саме він надихнув мене на археологічні дослідження. Я кілька разів брав участь у його експедиціях на полі Берестецької битви, зокрема тоді, коли Ігор Кирилович шукав козацькі гармати, загублені й затоплені на переправах. Одна з таких переправ була біля Добриводи. Щоправда, знайти там гармату не вдалося, але інших цікавих речей виявилося чимало. Я, зокрема, власноруч відкопав дві унікальні речі — козацьку карбовану табакерку і бронзову іконку, які поповнили експозицію музею “Козацькі могили”. А ось у мене вдома з козацької доби є не менш цікаві предмети — ядра, які чомусь не вибухнули. Одне з них рідкісне — ланцюгове. Колись виготовляли ядра з ланцюгами всередині. Коли вони розривалися, ланцюг летів на ворога і вражав його. СОЛОМІЇН ГОЛОС ІЗ ГРАМОФОНАЩе одна родзинка домашнього музею Андрія Паничевного — як він сам каже, “допотопний” грамофон. Попри те, що йому близько сотні років, він справно відтворює звуки на платівці. Спочатку цей грамофон належав Данилові Паничевному, згодом перейшов у спадок його синові. А найбільше грамофоном користувалася дружина Андрія Даниловича пані Євгенія. Вона з повоєнного часу вчителювала у сільській школі, й часто грамофон (особливо на уроках української мови та літератури) ставав їй у пригоді. Відтоді сімейство почало колекціонувати платівки, серед яких, зокрема, були рідкісні, як-от із голосом Соломії Крушельницької, або виготовлені на першій українській фабриці грамзапису, що почала діяти у Києві 1911 року. Частина старовинних платівок зберігається досі, час від часу господарі накручують і запускають грамофон, аби поринути у спогади.Домашній музей Андрія Паничевного — розрада для душі. Принаймні кожен, хто тут буває, приємно дивується від побаченого. Водночас захоплюється величезним ентузіазмом господаря, чий будинок справді пройнятий історією. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment