10 000 УКРАЇНСЬКИХ КНИЖОК ДЛЯ ЛУГАНСЬКА
Володимир СЕМИСТЯГА, голова Луганського обласного об’єднанняВважаю, що роботу “Просвіти” треба оцінити задовільно, хоч є недоліки. Мені болить те, що відбувається на Донбасі, зокрема на Луганщині. Донбас сьогодні хворий, упосліджений і зовсім не випадково. Національно свідома інтелігенція винищена за часів сталінщини. Нині тільки навколо Луганська розташовано 22 виправні колонії. Люди, відбувши покарання, виходять, здійснюють нові злочини, і Луганщина займає перше місце в Україні за злочинністю, за кількістю хворих на сухоти, сифіліс, СНІД тощо. Це реґіон, де чиновники ігнорують державну мову, де закликають учителів, щоб вони виступали за “второй рускій государствєнний язик”. Нещодавнє рішення Луганської обласної ради фактично містить антидержавну програму і закінчується словами голови обласної ради: “нужно разрушить всьо, что проісходіт в Украінє”.
На Луганщині за участю представників чиновництва Російської Федерації відбуваються різні “міжнародні конференції” з проблем мови, історії, духовності. У поїзді Луганськ—Київ не почуєте жодного українського слова. На Луганщині пропагують ідею, що український націоналізм може бути тільки нацистським, а російський — державотворчим. Лунає пропозиція звернутися до Міністерства освіти і науки ввести у викладання в Південно-Східній Україні предмет “Історія Росії” російською мовою. І це тоді, коли міністр освіти і науки пропагує вилучення з програм ВНЗ історію України, замінивши історією культури, яка є її складовою частиною. Генерує такі ідеї (зокрема, встановлення пам’ятника Катерині ІІ і “жертвам ОУН-УПА і прочіх бандьоровских злодєяній”, як вони говорять) Луганський державний інститут культури і мистецтв, ректор В. Філіпов, проректор пані І. Зайцева. Із закладів освіти і культури працівників витісняють тільки за знання української мови. У засобах масової інформації — постійні непристойні нападки на Президента. У мовній ситуації доходить до того, щоб ми боролися вже не за українське речення чи слово, а лише за одну літеру. З потугами добилися, що напис “стадион” змінили на “стадіон”, але не можемо змінити “Украину” на “Україну”. Представницькі органи влади переслідують за національну належність. Кілька днів тому нам довелося вийти на Генеральну прокуратуру, щоб “місцевим” лемкам дозволили грати у футбол на обласному змаганні. Вони перемогли всіх і посіли перше місце. Проти лемків виступили національні меншини, які перебувають при владі у складі Партії реґіонів: кавказці, греки тощо. Серед наших здобутків те, що ми налагодили співпрацю з обласним радіо. Лише за цей рік провели понад двісті просвітянських радіопрограм. Вирішили співпрацювати з дротовим радіо, виходимо на FM, українське і навіть російське телебачення. Почали писати до закордонних ЗМІ, до електронних видань. Я особисто підготував дві великі передачі, присвячені Іванові Мазепі. Вислухав прокляття від учителів історії — пенсіонерів або передпенсійного віку, бо вони виховані на міфах російсько-радянської історії.Регулярно проводимо телепередачі “Квітуча Україна” й “Рідна Україна”.Створили власну просвітянську бібліотеку, де зберігається понад 10 000 томів новітньої літератури. Це вперше після 1918 року, коли знищили просвітянську бібліотеку на Луганщині. Проводимо конференції, присвячені історичним подіям і постатям: Мазепі, Огієнкові, Бандері, Петлюрі, Шухевичу, Грушевському, Надії та Івану Світличним, Миколі Руденку й іншим. Проводимо конференції, присвячені мовним проблемам тощо. Серед нас перебуває голова Антрацитівського районного об’єднання Іван Захарченко, який власним коштом видав 60 газет для свого села і два наукові журнали, що їх розповсюдили по всій Україні, вони є в провідних бібліотеках.Пропоную перевидати плакати з державною символікою, вони повинні бути в кожному навчальному закладі й державній установі, та ввести державний іспит з історії України. Видання “Просвіти” актуальні й надзвичайно цінні. Хотів би, щоб у нас постійно відбувалися зустрічі, в першу чергу з міністром освіти і науки, міністром культури і туризму. Потрібно, щоб міністри впливали на місцеву владу. Готувати іноземців до вступу у ВНЗ треба українською, а не російською мовою. Створюймо атмосферу постійного тиску на владу задля активізації українського державотворення. Потрібно зафіксувати національну ідею в Конституції. Тоді справді постане сильна, вільна, незалежна Українська держава.Ми запропонували програму виховання громадян області на прикладі життя і діяльності Тараса Шевченка. Вона активно втілюється в життя “Просвітою” спільно з державною владою. Започаткували на наших теренах кілька років тому День матері. Це свято в нас проходить дивовижно яскраво. “Просвіта” започаткувала в Луганську і День Європи. До нас долучилася влада. Проти свята не виступили навіть реґіонали й комуністи.Домовилися наступного року відзначати День Європи у європейських національних костюмах, кожен може обрати якийсь етнос, розказати про нього. Уперше в Луганську провели громадські слухання з приводу назв міських скверів і парків. Ми пропонували назви, які вже прижилися в народі. Наприклад, влада пропонувала на колишньому кладовищі влаштувати “Парк дружби народов СССР”. Наша пропозиція — “Сквер пам’яті”, бо тут встановлено пам’ятники жертвам Голодомору, політичних репресій, афганцям, воїнам колишньої радянської армії. Запропонували встановити тут пам’ятник не цариці Катерині, не містам-побратимам, як хоче влада, а жертвам нацистських злодіянь. Люди нас підтримують. До нас у “Просвіту” почали повертатися інтелігенти, які колись відійшли від українського руху. Вони побачили, що організація зміцніла, що прийшла державницька молодь.
СЛОВО ПИСЬМЕННИЦЬКЕ
Ніна ШМУРИКОВА, голова Хмельницького обласного об’єднання У роботі обласного об’єднання використовуємо і напрацьоване до нас, і нові методи. Хіба можна відмовитися від чудових конкурсів, заходів, присвячених рідній мові, до Дня української писемності та мови, Шевченківських свят? Це наші традиції. Саме на Хмельниччині заснували Булаєнківські, Ахматівські читання, відзначення Пилявецької битви. Є й нові набутки, більше працюємо з молоддю: організовуємо зустрічі з письменниками, іншими видатними людьми краю. Допомагаємо створювати шкільні музеї. Наприклад, в НВО № 28 створено чотири музеї: Голодомору, Великої вітчизняної війни, УПА, “Українська хата”. Директор школи — депутат обласної ради Галина Мельник — активна просвітянка. Нещодавно в цьому навчальному закладі відбулося відкриття літературної зали. У ній представлено великі портрети письменників рідного краю, на гарних поличках — матеріали про них, добірки книжок. У фойє — лавочки, де діти можуть сісти, ознайомитися з творчістю майстрів пера. У відкритті зали взяли участь багато письменників краю. Діти підготували виступи. Вважаю, що так і потрібно працювати з дітьми. Більше уваги приділяємо тісній співпраці з районами. Нещодавно члени правління разом із районним об’єднанням на Дунаєвеччині в селищі Маково провели засідання клубу “Словесник”. Якщо йти до молоді та дітей, розповідати про нашу мету, — вони розуміють і відгукуються. Нині мало об’єднавчих організацій. А діти хочуть палкого слова. Серед них багато патріотів. Із задоволенням беруть участь у заходах, у просвітянських конкурсах, наприклад, “Диво калинове”. Надсилаємо творчі роботи, здобуваємо призи. У школі № 28 є комп’ютерні класи, використовуємо Інтернет, усі сучасні засоби.А сама “Просвіта” на жаль, не має власного приміщення.Нас залюбки приймає член правління обласної “Просвіти” Василь Горбатюк, директор літературного музею. Тісно співпрацюємо з Товариством української мови, допомагає Зоя Діденко, завжди готова поділитися своєю залою. Знаходимо якийсь вихід. Але хотілося б фінансової підтримки влади. Деяка практична підтримка є: іноді надають автобус, залу. Допомагають спонсори. Особливо хочеться подякувати підприємцеві Петрові Концевичу-Носіку.
НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВА — ОСНОВНЕ З НАШИХ ЗАВДАНЬ
Світлана НІКОЛІНА, голова Рівненського обласного об’єднанняМене обрали головою облоб’єднання лише два місяці тому, проходить процес ознайомлення й адаптації, головне в цьому — зберегти все цінне, напрацьоване попередніми керівниками обласної “Просвіти”, і внести таке, що могло б запам’ятатися. Оскільки “Просвіта” — немолода організація, в неї вже виробилися традиційні методи роботи, які діятимуть і надалі. Коли виступає народний хор, проходить цікавий літературний вечір, фольклорне чи мистецьке свято — це дуже добре. Потрібне й оновлення. Слід використовувати новітні засоби зв’язку — Інтернет-видання просвітянської тематики, молодь до нас небайдужа, їй “Просвіта” цікава. В Україні влітку проходить кілька етнофестивалів, де збираються десятки тисяч молодих людей. Це ознака того, що молоді рідна українська історія, українські традиції, музика, культура. “Просвіта” поки що дуже слабко інтегрована в цей молодіжний фестивальний рух. Хотілося б, щоб у нашій області й по всій Україні “Просвіта” активніше брала участь як співорганізатор, один з ідеологів і натхненників таких фестивалів. Зокрема в Рівненській області проводиться рок-фестиваль “Тарас Бульба”, і ми вже про це говорили на конференції, говоритимемо з Дубенським районним об’єднанням, з місцевою владою. Це український рок-фестиваль, але хотілося б бачити більш виразне його українське ідеологічне наповнення. Громадські організації об’єднують небайдужих. Але в ситуації, коли триває інформаційна війна з боку сусідньої держави, коли маємо доволі розмиту ідентичність на сході, в центрі, півдні України, хотілося б, щоб держава усвідомлювала важливість таких громадських організацій, і підтримка їхньої діяльності була вагомою й суттєвою. Якщо ми не змінимо культурної політики, то дуже важко буде говорити про збереження українського етносу, нації. Для цього не вистачає 226 українців у Верховній Раді, які прийняли б необхідну законодавчу базу і забезпечили її дотримання й виконання. Потрібен вплив, тиск на всі органи державної влади для чіткішої орієнтації на українську національну ідею, а не якесь розпливчасте громадянське суспільство — ось одне з головних завдань “Просвіти”. “Просвіта” має керуватися словами Франка: “Ти, брате, любиш Русь, Як хліб і кусень сала, Я ж гавкаю раз в раз, Щоби вона не спала”. Наша функція також і сторожового пса національної ідеї. Для того, щоб влада свою українськість не лише декларувала, а і впроваджувала в життя конкретними справами, зокрема й фінансовою підтримкою. Якщо говорити про українське книговидання, українські вечори, фестивалі, конкурси, концерти, ювілейні заходи, — це дуже слабко підтримує держава, інколи не підтримує зовсім. І без суттєвої зміни державної політики нічого не буде. Ми можемо вкласти в банки мільярди гривень, однак не отримаємо національної держави. А можемо піти європейським шляхом і виховати націю, яка побудує цю державу без допомоги чужинців. Якщо в людини в душі є національна ідея, вона працюватиме для цієї країни, якщо немає — працюватиме для себе. Наші державні мужі всіх рівнів від сільської ради до Президента, Кабміну — мають розуміти, що гроші, вкладені в культурний розвиток країни, — це найкращі інвестиції. Донесення цієї думки до влади, стукання в усі двері є також одним з наших завдань. Ми розіслали в усі районні об’єднання “Просвіти” лист і чотири проекти рішень для сесій районних рад, які пропонуємо їм ухвалити. Після того, як побачимо реакцію на рішення, зможемо говорити, наскільки наша влада готова співпрацювати з “Просвітою”. Пропонуємо проводити таборування для десятикласників у плані військової підготовки в кожному районі, на місцях, пов’язаних з діяльністю УПА. Таке таборування проводять в одному з районів області вже понад десять років. Напрацьовано досвід, залишилося його поширити. Другий проект — хочемо домогтися виконання указу Президента про демонтаж і заміну символів тоталітарного режиму, які є в Україні. На жаль, навіть у нашій області в окремих сільських і міських радах залишаються назви вулиць і пам’ятні знаки, не пов’язані з українською національною долею. Третій — пропонуємо владі втрутитися в ситуацію з пропагандою пияцтва під час відзначення державних, національних і релігійних свят, заборонити продаж спиртних напоїв під час таких святкувань. Четверте — фінансова підтримка районними радами просвітянських заходів.
ФОРМАТ ВІДЕОРЕАЛІЙ
Анатолій ТЕКЛЮК, голова Вінницького обласного об’єднанняНаше об’єднання продовжує традиції, які сформувалися ще з ХІХ століття: організовує літературні вечори, читання, вшанування поетів, письменників, видатних діячів історії та культури України в традиційних форматах урочистих зібрань. Віднедавна ми запропонували нову форму — інтелектуальні ігрові вечори. Це може бути “Що? Де? Коли?”, “брейн-ринг” або так званий формат відеореалій. Готуємо ігрові завдання за біографією письменника, його творчістю тощо. Проводили такі турніри до 150-річчя Івана Франка, 70-річчя Олега Чорногуза, інтелектуальний марафон, присвячений Дню українського козацтва, Всеукраїнський турнір, на якому були представники семи областей України. Три роки традиційно відбувається ігровий фестиваль до Дня української писемності й мови “Всесвіт українського слова”. 2008 року на цьому фестивалі було представлено 40 команд з десяти реґіонів — від Львова до Луганська. Інтелектуальними іграми виховуємо молодь, подаємо важливу інформацію.Працює “Клуб інтелектуального товариства”, що проводить щотижневі ігри, на які збирається 15—20 команд, на базі окремих ВНЗ або загальноміські. Труднощі маємо передусім фінансові. Бракує коштів на проведення заходів. Немає власного приміщення, винаймаємо зали завдяки особистим зв’язкам — в університетах, інституті післядипломної освіти вчителів тощо. Є проблема розповсюдження українських видань. Віднедавна видаємо менше літератури через брак коштів. Співпрацюємо з обласною державною адміністрацією. Вже не перший рік беремо участь у конкурсі програм управління внутрішньої політики, нас там підтримують. Виграємо призи. Обласне управління внутрішньої політики надає невеликі кошти, за них знімаємо фільми патріотичної тематики, проводимо фестивалі. Об’єднання зняло кілька фільмів: про Данила Заболотного, уродженця вінницької землі; Миколу Леонтовича, 130-річчя якого відзначали; про Симона Петлюру, зокрема, про період його життя, пов’язаний з Вінниччиною, коли тут перебувала Центральна Рада; Григорія Кочура, видатного перекладача, до його 100-річчя. На 2009 рік запланували зняти фільм про відомого громадського діяча, письменника Петра Марковича. Він був одним з фундаторів просвітянського руху на Вінниччині, першим популяризатором кінематографа, кооперативним діячем. До Дня рідної мови 21 лютого відкрили йому пам’ятну дошку. Років із п’ять тому мали більшу підтримку меценатів, а тепер, коли здавалося б, прийшла проукраїнська влада, меценати підтримують слабко. Це парадокс.
ТРИМАТИСЯ СВОГО КОРІННЯ
Микола КУЧЕРЕПА, голова Волинського обласного об’єднання, м. ЛуцькВолинське обласне об’єднання існує здавна, тож є певні набутки. Мене обрали головою у квітні цього року. Бачу й позитивне в діяльності, й те, від чого слід відмовитися. Насамперед потрібно провести перереєстрацію членів “Просвіти”. У деяких районах робота згасла, в деяких працюють лише старими традиційними методами, які молодь не завжди сприймає.Кілька разів ми збиралися на засідання правління, внесли пропозиції тож втілюватимемо їх. Ми повинні бути такою організацією, яка б змушувала владу працювати. Треба так діяти, щоб влада не могла обійтися без “Просвіти”. Заходи повинні бути цікавими і маленькій дитині, і юнакові, й людині похилого віку.Велика робота нас чекає в боротьбі за чистоту української мови. Вплив Польщі й Росії відбився на нашій мовній ситуації. Потрібно неухильно дотримуватися основних конституційних положень, зокрема, Закону про мови. Усі скликання Верховної Ради незалежної України поки що нічого нового не внесли. Тому “Просвіта” має чинити тиск на депутатів, щоб вони розуміли, що мова — це основний компонент нації. Хтось хоче нас зробити “насєлєнієм”. Ми цього не бажаємо. Хай росіяни дотримуються власних традицій, а я — українець і хочу триматися свого коріння. Прошу всіх українців, щоб ми були в цьому єдині. Багато зусиль потрібно докладати й у пропаганді української історії, якої ще багато хто не знає. Комуністи кричать: “Ви не повинні переписувати історію”. Ми її не переписуємо, вона ще не написана об’єктивно. Слід трактувати історію чесно, хоч би якою гіркою вона була. Деякі розділи з історії України бажано видати в кишеньковому форматі масовим тиражем, щоб людина, їдучи в транспорті, могла прочитати й запам’ятати. На лекцію не завжди можна зібрати людей. Треба шукати різні форми, методи, щоб формувати українську національну свідомість. Нещодавно в Луцьку провели літературно-мистецький вечір пам’яті Степана Бандери так цікаво, що для багатьох ця постать як мислителя, українського патріота була відкриттям. Потрібно, щоб “Просвіта” впливала через владні структури на рекламу. Значна частина реклами просто неграмотна. Це не російська, не українська мова, а суржик. Мабуть, найбільше, що мене нині непокоїть, — залучення молоді до просвітянської роботи. Навіть тут, на з’їзді “Просвіти” виступають люди зрілого віку. Вони мають величезний досвід роботи, приносять велику користь. Але хотілося б почути думки двадцятилітніх, тридцятилітніх. Потрібно досвід поєднати з молодіжними рухами, залучити до наших лав якнайбільше молодих. Серед них багато енергійних, патріотичних. Потрібно їх правильно спрямувати — і вони гори вернутимуть. Слід особливу увагу звернути на наші Збройні сили, на виховання їх в українському національному дусі. Офіцери і юнаки, які служать за контрактом, — здебільшого заробітчани, не українці за духом. Вояк повинен бути українським. Потрібно налагодити організаційну роботу, роботу первинних осередків. Слід підібрати ентузіастів, для яких громадська робота стала б справою життя. Наше облоб’єднання має проблеми з приміщенням. Міський голова Луцька обіцяв посприяти з розв’язанням цього питання. Ще не розгорнули співпраці з меценатами, але плануємо залучати національно налаштованих бізнесменів, які могли б фінансово підтримати “Просвіту”. Записала Надія Кир’Ян
