ЗАМАЛЬОВКИ ПІД ЧАС ВИСТАВКИ

12 червня відкрилася ретроспективна експозиція творів заслуженої художниці України Галини Севрук. Виставка триватиме понад місяць і варта уваги. Твори Галини Сильвестрівни вперше зібрані у всій повноті, деякі з них навіть ніколи не експонувались. Шануючи майстриню, дирекція Національного заповідника “Софія Київська” надала під вернісаж приміщення другого поверху уславленої Софіївської церкви. Там і приймала ювілярка щирі вітання від української мистецької еліти та відданих шанувальників.

Людмила ДЕХТЯРЬОВАМініатюрна, зворушливо красива і сповнена оптимізму та гордості за власний творчий доробок — зробити вдалося багато! — пані Галина спокійно оглядає свій життєвий шлях завдовжки 80 років. Понад 50 з них віддано безупинній і наполегливій праці. У підсумку наше національне мистецтво отримало вражаючу галерею досконалих керамічних творів. Кожен з них з’являвся як черговий крок новатора, що торує для традиційного гончарства абсолютно нові напрями. Тому й маємо плеяду керамістів України світового рівня: вони пішли прокладеним ювіляркою шляхом. 

Отже, в її доробку — неперевершені монументальні панно, які прикрашають відомі готелі України, меморіальні скульптурні стели в Україні й Білорусі. Керамічні портрети історичних, міфічних, билинних персонажів. Реалістично, сюрреалістично, символічно подані. Досконалістю вони сягають можливостей живопису, різьблення по дереву, чеканки на металі. Камерні декоративні витвори чарують вишуканою пластикою, яка входить у пам’ять тонкою мелодією.Глина. Матеріал, з яким працював Бог… Терплячі руки пані Галини привчили її підкорятися творчому задуму, приймати нові технології та перетворюватись на оманливу подобу справжньої бронзи, благородних порід дерева, ставати білосніжним мармуром чи фаянсом, сяяти кольоровим розмаїттям коштовних самоцвітів. За винятком масштабних декоративних та жанрових панно, у просторих інтер’єрах будівель громадського призначення — вироби “від Севрук”: невеликі за розмірами, часом мініатюрні. Але на фоторепродукціях усі видаються монументальними, і так їх сприймає пам’ять. Художниця за мистецькою освітою та генетично (має дар від мами й батька, видатних архітекторів) — саме монументаліст. А масштаб мислення та сприйняття світу в неї — космічні. Торік, в очікуванні ювілею, “Слово Просвіти” (ч. 15, 2008 р.) друкувало розлоге інтерв’ю з пані Галиною. Подано її захопливу розповідь про родовід, про власну життєву історію. Тож повертаємось на другий поверх Софіївської церкви — мистецтвознавець Богдан Горинь зробив масштабну доповідь про митця Галину Севрук. Він звернув увагу присутніх, що ювілейну експозицію починає живописний портрет        М. Гоголя. Це нова робота пані Галини, яку вона створила попри вікові проблеми з очима й руками, перетрудженими впертою глиною. Портрет мусила створити і таки виставила торік на III бієнале “Від Трипілля до сьогодення”. Адже підтримує цей патріотичний мистецький проект А. Мельника своїми творами від його започаткування 2004 року. Сентенція Гориня така. Так само, як наш геніальний прозаїк Гоголь у світовій літературі є справжнім фундатором символізму, містицизму, імпресіонізму та інших модернових “ізмів”, геніальна керамістка Севрук зробила це у своїй галузі. На цих словах виразний жест промовця звернув увагу присутніх на панно “Козак-характерник” (1969). Богдан Горинь додав: “Подивіться на гротескову манеру зображення, на цей неміряної довжини козацький чуб-оселедець, що аж під ноги коню стелиться. Чи це не відповідає словам Гоголя про широчінь козацьких шароварів, у яких може втопитись усе Чорне море разом із турками й татарами?..”Тривають промови, підносять подарунки, а студентська молодь тихенько продовжує оглядини, відкриваючи космічний простір власної історії за керамічним “посібником від Севрук”. Прислухаюсь до молодіжного гурту перед композицією з чотирьох слов’янських богів — Перун, Морена, Сварог, Берегиня. Вражені чорною постаттю Перуна, перемовляються з палаючими очима: “Та це ж справді громовержець. Юпітер!” (Правиця Перуна тримає опущений меч напружено, готова зметнутися, очікуючи на загрози.)Мандрую вслід за молодими до портретів князя Ярослава Мудрого та його родини. Про ці керамічні шедеври стільки сказано й написано! Ось і свіжий вислів: “Кльові дівчата ці королівни. Зрозуміло, чому виставка саме тут. Внизу саркофаг князя, засновника Софії, а тут, нагорі, його парсуна. Наче ікона святого Ярослава!”Типовий факт вандалізму стався під час “євроремонтної” реконструкції готелю “Золотий Колос”. Там зникло зі стіни вестибюля чудове панно Галини Севрук “Весна”. Оригінальне, з рухливими фігурками пташок на тоненьких металевих прутиках. Галину Сильвестрівну навіть не попередили, що за новітнім проектом його не передбачено. Яка крута вілла нині прикрашена державним мистецьким скарбом?.. Є й протилежні випадки. Наприклад, нещодавно святкував свій ювілей готель “Турист” біля метро “Лівобережна”. На святкування запросили пані Галину, адже окраса будівлі — фантастичної краси панно “Місто на семи пагорбах”. Із цієї акції мисткиня зберігає чудовий фотопортрет, який зробив Ігор Завадський. Читачі “Слова Просвіти” можуть помилуватися ним.У колоритній доповіді Богдан Горинь згадав ті враження, які отримала випускниця майстерні монументального живопису Галинка Севрук від знайомства з Іваном Марчуком. Він уже працював у жанрі кераміки, вона лише починала. Художник показав їй свої новаторські авангардні роботи, ознайомив з інструментами, що ними формував з глини високомистецькі витвори. Вона впевнилася, що в кераміці можна досягти вершини не нижчої, ніж у живописі. І пішла цим шляхом. Якби Іван Степанович не зрадив глину заради пензля й полотна, то була б захоплива мистецька дуель двох вітчизняних глиноманів… Сьогодні визнаний у світі живописець Марчук передає через “Слово Просвіти” керамістові Галині Севрук своє щире вітання. Підкреслює, що вона — справжній митець від Бога, працювала безкорисливо все життя і безмірно збагатила прадавнє народне мистецтво високими зразками керамічних сучасних витворів.Отже, шана їй і хвала, а ще многії літа. Покидаючи вернісаж, у всьому розмаїтті вражаючих витворів знайшла для себе найлаконічніший, брендовий твір. Це портрет фундаторки Києво-Могилянської академії Галшки Гулевичівни (1976). Наче єдиним подихом, єдиним рухом руки, кількома лаконічними лініями виокремлена із глибокої давнини фігурка незбагненної виразності. Зазвичай такими бувають талісмани-обереги. У цьому абрисі сконцентровано стільки творчої енергії, якою земля України, попри все, не втомлюється наділяти своїх найкращих дітей у кожному наступному поколінні. Бабуня Галина Сильвестрівна бачить іскру родинного творчого обдарування в онуці Олесі, поки що студентці художнього інституту. Дай Боже… 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment