ЩЕДРІ ВРОЖАЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Інна ГОНЧАР,м. Новодністровськ, Чернівецька обл.Вдивляючись в обличчя своєї вчительки, вже й колеги, за коротку шкільну перерву поступово відчувала обійми власних спогадів, які нестримно мерехтіли ностальгійними дотиками юності й повертали до дрібниць, пов’язаних з уроками хімії та всім тим, що і як “хімічили” ми, ховаючись за зручними ящичками з реактивами, які закривали наші шпаргалки і нас від пильного, вимогливого й “всевидющого” ока Софії Гнатюк.Звичайно, мені, вчительській дочці, й на думку тоді не спадало експериментувати потайки чи випробовувати терпіння вчительки — зі своєї другої парти в середньому ряду старанно вслухалася у її пояснення, намагаючись порозумітися із валентністю, впоратися з лабіринтами Періодичної системи і не спасувати перед зосередженим оком із портрета Менделєєва. Хоч би які хитрощі вигадували мої однокласники, Софії Василівні вдавалося безапеляційно зосередити увагу на предметі, залишивши позаду наш юнацький невгамовний запал. Вона ніколи не вдавалася до виклику когось з адміністрації школи чи класного керівника — природного педагогічного такту, вміння зацікавити матеріалом і вчасно перевести чийсь екстравагантний експромт на скороминущий жарт цілком вистачало.Сьогодні ж ювілярка, чиє життєве поле щедро увінчане шістьма десятками колосистих снопів, володарка Соросівського ґранту і нагрудного знака “Василь Сухомлинський”, відмінник освіти України, дипломант Всеукраїнського огляду-конкурсу “Панорама творчих уроків”, лауреат премії Чернівецької ОДА ім. О. Поповича, вчитель-методист, делегат з’їзду освітян України (2001 р.) Софія Гнатюк із щирою вдячністю згадує своїх дорогих наставників — вчителів рідної Вільховецької школи, що на Хмельниччині, — Адольфа Комарніцького, що відкрив для неї світ хімії, й неперевершеного біолога Федора Бацуру. І справедливо дивуються нинішні колеги у відповідь на її численні розповіді, як у ті далекі 60-ті у сільській школі вдавалося на такому високому рівні викладати ці дисципліни, та ще й мати повний комплект роздаткових матеріалів і хімічних реактивів.І лише випадковість (чи доля?) ледь не роз’єднала дівчину з хімічними премудростями: ніхто зі старших не підказав Соні Войтенко і ще двом її подругам, які помандрували вступати до ВНЗ, щоб стати вчителями молодших класів, що серед звичних іспитів слід продемонструвати і музичні здібності. Та життєрадісна і неспокійна вдача дівчини допомогла їй не зніяковіти, а навпаки, розкритись у цікавих перипетіях вожатської стезі. А згодом Чернівецький університет імені    Ю. Федьковича таки виплекав чудового фахівця, що вже 30 років у педагогічному поступі поєднує ерудицію й творче натхнення, залюбки ділиться ґрунтовними знаннями.І попри випробування продовжує йти життям із високо піднятою головою, бо у цьому їй допомагає глибока і щира віра у Божу благодать і силу небес. Це повертається сердечною підтримкою друзів і симпатією кожної дитини. А коли що не так, то знаходить вона неабияку втіху серед рукотворної краси: помітно зрадівши од споминів про дачу, Софія Василівна розкошує навіть думками, адже ця ділянка, оброблена їхніми з чоловіком Іваном Петровичем руками, — то і праця, й натхнення, і відпочинок, і щедрі врожаї. А про те, щоб усе було завжди високоякісним й екологічно чистим, дбає хімік за покликанням. Софія Гнатюк навчає учнів, що ця наука панує не лише в шкільних класах — пліч-о-пліч мандрує з людиною протягом життя. Штурмувати і зубрити її не треба, слід порозумітися з перших кроків і використовувати на благо й на здоров’я.…Шкільний дзвоник перервав нашу розмову — до класу одне за одним почали заходити дев’ятикласники, а Софія Василівна ще усміхалася на прощання. Зауважуючи, що не любить уваги до своєї особи, все-таки встигла відповісти на моє останнє запитання: “60? Ні, не лякає, бо молода душа квітує, як і тоді, коли вальсувала молодість на крилах улюблених пісень”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment