У ВИХОРІ ІСКРОМЕТНОГО ЖАНРУ

До 110-річчя з дня народження композитора, заслуженого діяча мистецтв України Олексія Рябова (1899—1955), засновника жанру сучасної української оперети, на сцені Київського театру оперети відбулося яскраве музичне дійство — “Сорочинський ярмарок”. Про свого батька, його творчий шлях розповідає син композитора, музикознавець Ігор Кропивницький-РЯбов.

Із самого малку я був щасливим свідком, як з першої до останньої ноти народжувались іскрометні твори батька. Часом до пізньої ночі тривав у “муках творчого натхнення” цей дивовижний процес, щоб одержати той шедевр, який згодом підкоряв серця слухачів. У такі хвилини ніби й сам я долучався до таїнства народження твору. Батько володів рідкісним даром мелодійного висловлювання, це було у нього, як кажуть, від Бога. Майбутній композитор, закінчивши Петербурзьку консерваторію по класу композиції у видатного симфоніста, ректора Олександра Бородіна, попервах був у полоні класичних жанрів. Його симфонії, камерні ансамблі, концерт для скрипки з симфонічним оркестром, хорові кантати, балети схвалили і музична громадськість, і численні слухачі. Та згодом справжнім захопленням стала оперета. Він використав досвід композитора-симфоніста, що позначилось на вишуканості його музичної драматургії.

У співдружності з геніальним режисером-реформатором Лесем Курбасом в театрі “Березіль”, де Олексій Рябов був головним диригентом і композитором, він оновив репертуар, створюючи оперети з яскравою музичною основою. Так з’явилася “Коломбіна”, що пройшла з тріумфом театрами країни, “Зірка екрана”, “Олеся”, “Голуба морква” та багато інших.Олексій Рябов дбав про українізацію оперети. Розумів, що з’ява повномасштабного твору, в якому поєднувалися б традиції класичної західноєвропейської оперети і неповторна чарівність українського музичного театру Кропивницького й Старицького, розв’язала б це завдання. Одухотворення музичного матеріалу інтонаціями щедрої, багатобарвної української народної пісні, яку не цитував, а творчо перевтілював, — і у цьому була своєрідність творчого методу композитора. Йому вдалося стати реформатором сучасної української оперети, завоювати серця слухачів. Поява на сцені Харківського театру музичної комедії 1936 року першої такої оперети — “Сорочинський ярмарок” з увертюрою, аріями, дуетами, хоровими ансамблями, танцювальними номерами і фіналами кожної дії стала визначальною подією в театральному житті України, засвідчила великий творчий злет наймолодшого жанру національного музичного театру. Наповнена багатобарвними фольклорними інтонаціями, справді опереткова музична драматургія вела глядачів у неповторний світ музично-сценічного дійства. Композитор став справжнім новатором — прем’єра “Сорочинського ярмарку” перетворилась на всесоюзну мистецьку подію. Нині, через багато років, вона знову звучить на сцені Київського театру оперети. Геніальність Миколи Гоголя і чарівність музики Олексія Рябова щасливо поєднались у цьому творі.Після “Сорочинки” на сценах багатьох театрів “ожили” такі неповторні оперети, як “Майська ніч” і “Весілля в Малинівці”. Збереглась афіша, яка свідчить, що коли батько як диригент і музичний керівник очолював Київський театр оперети, вона пройшла з незмінним успіхом на цій сцені 500 разів. Не менший успіх мали й інші оперети: “Шумить Дніпро”, “Закохана витівниця”, “Пошились у дурні”, “Блакитна фортеця”, “Червона калина”, “Чудесний край”, у яких маестро послідовно втілює ідею любові до рідного краю, його людей. Моя мати Ольга Марківна Кропивницька завжди допомагала батькові у роботі над створенням справді народних творів, бо зналася на українському фольклорі, жила на хуторі свого батька, засновника українського професійного театру — видатного актора і драматурга Марка Кропивницького, де з першоджерел пізнавала звичаї, обряди, пісні народу. Вона ж була першою виконавицею творів батька як актриса. Так у дружній співпраці народжувалися сповнені народного мелосу чудові оперети.А ще я був щасливим свідком того, як щойно написані батькові оперети отримували життя на сцені театру — то було справжнім святом усього колективу і нашої родини. Пам’ятаю, як зустрічали колеги оплесками щойно написану арію, дует чи якийсь інший номер твору, а згодом з ентузіазмом втілювали на сцені. Композиторські шедеври були поштовхом до сміливих пошуків колективу в цьому жанрі.Маестро створив 30 оперет. Поет-академік Максим Рильський стверджував: “Він був творцем музики, в якій розкривається сонячна душа і незборима сила українців”.Вірними побратимами, крім Максима Рильського, батько вважав також Натана Рахліна, Михайла Стельмаха, Платона Майбороду, Остапа Вишню, Андрія Малишка. Всіх не перелічити.“Людина із щедрим, золотим серцем”, — тепло говорили про нього товариші. Хоч би де він з’являвся, довкола збиралися колеги, шанувальники таланту, тепло вітали з кожним успіхом. Пам’ятаю, як щирий друг нашої родини, народна артистка України Віра Новинська зазначала: “Все життя моє пов’язане з цією чарівною людиною, позначеною Божою іскрою, це були незабутні хвилини творчого єднання, щиросердний і привітний, він був улюбленцем усього колективу Київського театру”. На превеликий жаль, “наш Оффенбах і Кальман”, як його величали сучасники, рано пішов із життя, в розквіті таланту, коли перед ним відкрилася широка дорога нових яскравих творчих звершень. Та він продовжує жити в своїх іскрометних творах, як і за життя, возвеличує в них рідну Україну. Радісно, що нині на сцені Київського театру оперети знову звучать в яскравих інтерпретаціях талановитого колективу чарівні мелодії “Сорочинського ярмарку”. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment