* * *Стрілою вершники летять —Шапки зриває стрічний вітер, Мов прагнуть волю наздогнать Чи власну долю перестріти.Чи доженуть? Чи переймуть? Отак сторіччя у гонитвах —Така вже непутяща суть, Така гірка наша молитва.Коли ж свободу й здобули —Не втримали — пересварились. Орди здолати не змогли, Бо лиш один із одним бились.Так без початку і кінця —У змовах, зрадах і незгодах Терзаючи людські серця, Віддаючи свій край забродам.…Стрілою вершники летять —Чи власну долю перестрінуть? Чи в битвах між собою згинуть Й Вкраїну знов занапастять?Куди ж то вершники летять?ГОЛОСЗдаля долинув рідний голос —Крізь зойки й скреготи заліз. Я ждав його, як сонця колос, Як розпач — неутішних сліз.Несила вже його забути —Він дорогий мені і люб… Я так жадав його почути, Нехай крізь ґвалт і гамір юрб.Почув — і серце просвітліло І омузичилась душа. …Та промінцем промиготіла —І згасла голосу свіча…І знов довкола — ані звуку. І потяглась за миттю мить. Почутий раптом голос друга Нестерпно ниє і щемить.* * *Хлопчачий голос в простір лине,Відлунюючи у серцях. Співає хлопець про Вкраїну —Співає з вірою в очах.О, це божественне причастя —Любов, яку не осягти. Отак, мабуть, співає щастя І сходить з неба Дух Святий.НА БАЛЕТНІЙ ВИСТАВІВигин тіл, натхненні лиця,Вільний музики порив —Дивовижні людоптиціІз розлетом пружних крил.Юні, спритні, відчайдушні —Я колись був, як вони,А тепер журливо й скрушно Додивляюсь дивні сни.І нічого вже не вдію — Все в цім світі має строк, Лише серцем молодію Від чарівних заморок.* * *Я вулицю свою у віршах оспівав, Та як не оспівать тих літ моїх юначих?! Всі сторони життя там уповні пізнав —Любові терпкий смак і знаду губ гарячих.Там вперше все було — і радість, і печаль, Скорботи гіркота і щастя поцілунків. Ази життя не по книжках вивчав, І доля не завжди підносила дарунки.Та я сердечно вдячний і за те,Що я такий, як є, — Не кращий і не гірший.Літ віхола стрімка снігами заметеТих згадок сад — залишаться лиш вірші.Дарунок мій бруківці юних літ —Тій вулиці, що Паньківською зветься, Що у душі залишила свій слід, Який уже довіку не зітреться.ДИВЛЮСЬ НА СЕБЕ ІЗ ВЕРШИНИ ЛІТДивлюсь на себе із вершини літ —О, як далеко, брат, тебе занесло, А вантажу, немов наплакав кіт, Мабуть, не дуже налягав на весла?Хоч намагався проти течії,Та від безсилля побивався й плакав.Траплялося, співали солов’ї,Але здебільшого все гавкали собаки.Та гріх мені на долю нарікать —Всього було, та швидко проминало. Хоч грівся біля батьківських багать, Та все ж байдужим був до ритуалу —До клятв і заклинань, до слави та ганьби, До присягань у вірності й любові. А просто жив із добрими людьми І розмовляв на рідній своїй мові.І у Сірка очей не позичав,А на шляху все обминав трибуни.Хоч в розпач і впадав, та не кричав,Натхненно грав, але не рвав я струни.В краях далеких вірних друзів мав, І в рідному краю, але не так багато. Хоч і тортур в житті не зазнавав, Але усе ж болять мені стигмати.Мо’, й не стигмати — травми від падінь, Та й літ тягар вже до землі згинає. Вільготно ж як було в порі тій молодій, Але ціну життю тепер я лише знаю.До біса і вождів, і блазнів пережив, Та й з гарними людьми Прощатись довелося. У зграї посіпак чинів я не просив, Хоча на хліб і зароблять прийшлосяЛиш танцями — не струнами душі,Фізична сила — то лише робота,Але завжди з свободою друживЙ системі навісній чинив Посильний спротив.Отак дістався аж до верховин, Але не слави чи визнань, а років. І через часу безупинний плин Усе тривожить й дошкуля неспокій.Мабуть, тому, що мало так устиг,І вже снаги не стане надолужить.Хоч кількасот картин намалювати встиг —Чого ж тоді той клятий ворон кружить?Дивлюсь на себе ніби із-за хмар, Де я підліток — просто хлопчик Шура, Що чимчикує крізь війни пожар, Не знаючи іще, що є література,І музика, й краси незгасний світ —Лиш хлібні карточки, нестатки та хвороби.І він мені не посила привіт —Не може уявить себе в моїй подобі.…Дивлюсь на себе із вершини літ —О, як далеко, брат, тебе занесло, А вантажу, немов наплакав кіт —Мабуть, не дуже налягав на весла?!ТИХ ПРАГЛИБИННИХ ЗВУКІВ ПЕРЕЗВА… І. ДЕВ’ЯТА СИМФОНІЯ АНТОНА БРУКНЕРА…Розпачливість віолончелей І контрабасів перезва. Розверзнуте склепіння стелі Космічні сфери відкрива.Цей лет меланхолійних скрипок, Цих туб клекочучий вулкан. Мов велет у розпуці хлипа, Мов ошалілий океан Змітає все в скаженій люті —Грім барабанів, зойки сурм. Творця пориви незбагнуті. Оркестру всеосяжний струм Жбурля глибінь чуттів пізнати Із цілим світом віч-на-віч, Де ані підступу, ні зради, А лиш нестримний волі клич.2. НЕЗБАГНЕННЕ ФОРТЕП’ЯНОНезбагненне фортеп’яно,То розбурха, то приспить,То шаленим ураганом Пломінь серця роз’ятрить.Роз’ятрить і розбентежить, Щоб у спалахах зірниць Дивним чаром замережить, Піднести — і кинуть ниць В розтривожені стихії, В вогневиці почуттів, Звабити та обнадіять Й вдарить в струни золоті.Ще дихнуть солодким трунком, Щоб наслати дивні сни. І чарівним візерунком, Ніжним леготом весни Сокровенних мрій торкнутись, Притлумивши всі жалі, —Власній долі усміхнутись Й буть щасливим на землі.Піаніст зняв з клавіш руки. Стихли струни. Змовк рояль. Але ще відлуння звуків Лине в неозору даль… Змовкли струни… Стих рояль…3. З БЕЗДОННИХ ПРАГЛИБИН ЛУНАЮТЬ ВОЇВ КРОКИВраження від симфонічних поем Отторино Респігі “Пінії Рима” та “Римські свята”Крізь шал стихій, під зблиски вогневиці І праглибинних звуків перезву,Під римських піній шум і грізний подзвін криці —Я музики молюся торжеству —Мелодій пружних крилам незборимим, Осяянню шоломів золотих, Відгомону нездоланого Рима, Де Колізей ще й дотепер не стих.Він крізь віки азартом диким диха, Юрмовищами хрипких голосів, Що перейшли тисячолітню кригу, —Із брязкотом мечів явилися усі,Щоб сколихнути силою й красою, Аби явити велич і могуть, Запломеніти дивною ясою І залишити слід на незабудь,Щоб розтривожить незворушний спокій Когортами розбурханих видінь. З бездонних праглибин лунають воїв кроки Воланнями людських стовпотворінь.Та раптом стихнуть сурми і тамтами, І диригент з чола обітре піт,А музика іще витатиме над нами, Аби не дать вернутися в цей світОтак зненацька — в безлад веремії,У лють і підступ людських протиріч.…Скінчилась музика, а серце уже мріє,Щоб знов зустрітися із нею віч-на-віч.* * *Пішли за межу оборонці —В нерівних боях полягли У рідній до болю сторонці, Яку захистить не змогли.Сичать ненависні злостивці —Героям анафему шлють. Де ви, волелюбні вкраїнці, Чом спить ваша праведна лють?Аби захистити хоч пам’ять Отих, що зійшли в безгомінь. Манкурти Вкраїною правлять Та кпинять із наших святинь.* * *Хто Ти, Вкраїно? Привид? Дійсність? Чи справді є Ти? Чи нема? Чи марно ми клялись на вірність? Чи прагли волі задарма, Коли в любові присягались, Зрікаючись в собі рабів? Коли ж явилась нам — злякались, Ще, мабуть, очі заслабі До сяйва сонця — до свободи, До простору без берегів? Моя Українонько, хто Ти? Чи не донька, бува, богів Прадавніх наших, Праслов’янських? В Тобі нуртує їхня кров —Над анатеми християнські, Над нетерпимості покров.Ти наша мати, наша доля —Гірка любов, що не здолать.…Ген вершників гурти по полю Тобі назустріч вже летять. Полоще стяги вітер стрічний, Шлики червоні, бунчуки… Преславні наші козаки Стрімко летять назустріч волі, Мов провидіння, мов мана… …Та мов невидима стіна Їх розділя на тому полі.Чи є, Вкраїно, Ти? Чи ні? Чи у піснях і думах лише?Хто ми у рідній стороні?І що ми по собі залишим? * * *Хоч в’ялим листям осінь уже й дише —Та час від часу сонце прозирне, Щоб висвітлити те, що наймиліше —Кого кохав і хто любив мене.І стане враз і тепло так, і щемко, І дорогі обличчя пропливуть…Ти їх кохав, Олесю Доріченку, Вони іще в душі твоїй живуть.…Уже й зима. Від снігу гілля гнеться, А я все згадую. Чи згадують мене? Крізь відстані і час Хтось, може, і озветься, Крізь років течію чийсь погляд прозирне.
