РАДА З ПИТАНЬ ЖАНДАРМЕРІЇ

Петро АНТОНЕНКО“Безголова” Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, імітуючи діяльність, постійно втрапляє в якісь медіа-скандали. “Безголова” тому, що недавно подав у відставку її голова Віталій Шевченко, не погодившись із тим, як більшість членів ради “захищала” національний інформаційний простір. Натомість у роботі ради час від часу вигулькують випадки “наїздів” на свободу слова, такої собі жандармерії від медіа. Гучний скандал трапився у телевізійному ефірі Чернігова: доволі рідкісний нині факт цензури. Об’єктом її стали не російськомовні підозрілі радіостанції, що вільно почуваються в ефірі, а обласне державне телебачення. Спостерігаючи за роботою обласної державної телерадіокомпанії “Сівер-центр”, мимоволі ловлю себе на думці, що, може, й не варто так поспішати з тотальним роздержавленням медіа. Принаймні ОДТРК “Сівер-центр”, працюючи в злиденних умовах, видає якісний, державницького спрямування медіапродукт. Ось що трапилося. “Сівер-центр” веде цікаву програму “Телеоб’єктив”. Це гострі сюжети про наболілі проблеми. Нещодавно дирекція ОДТРК взяла ведучою позаштатну журналістку, з якою було укладено відповідну угоду — керівника “Громадської думки” Анну Романову. Ця громадська організація постійно проводить кампанії, суть яких — привернути увагу влади, спільноти до проблем і разом їх розв’язувати. Але скандал спалахнув уже після першої програми Анни Романової. Темою її була забудова дитячого майданчика на одній з вулиць Чернігова. “Відрізали” цю ділянку під будівництво чергового магазину, яких у районі й так чимало, для продажу пива та спиртних напоїв. Усе це викликало невдоволення мешканців. Такий сюжет і було показано в програмі. Подібні проблемні матеріали — звичайні для телебачення і преси. Тому громом з ясного неба став для обласного телебачення так званий припис, що його надіслав представник Нацради з питань телебачення і радіомовлення в області Леонід Мельник. У ньому було сказано, що телебачення порушило певні норми законів, і такі програми не повинні надалі виходити в ефір. Молода й недосвідчена ще журналістка прибігла до Мельника, щоб показати йому наступну вже відзняту програму, узгодити для показу в ефірі! Явище дивне в незалежній, демократичній, як сказано в статті 1 Конституції України, державі. Запахло дрімучими порядками комуністичних часів. Другий сюжет пан Мельник сприйняв украй негативно і заявив, що подібних програм не повинно бути на екрані. Знервоване керівництво телекомпанії, на цей раз без будь-яких “приписів” і офіційних вказівок від Нацради зняло програму з ефіру. Назвемо дві основні претензії Мельника до вже показаної програми. Перша стосується того, що начебто рекламують організацію, хоч у сюжеті “Громадську думку” не названо, не названо ні її голови, ні ведучої. Щоб читачі збагнули абсурдність таких звинувачень і те, як у нас знову починають винюхувати крамолу і вводити цензуру, — проста аналогія. Якщо завтра телебачення покаже сюжет з творчого вечора чернігівської поетеси Надії Галковської, авторки знаменитої пісні “Козачка”, його можуть звинуватити в “рекламі” громадської організації — “Просвіти”, адже пані Надія — голова міського об’єднання, хоч у сюжеті навіть не буде про це сказано. Друге звинувачення ще абсурдніше. Мовляв, обласне телебачення “надало в оренду” свої технічні засоби (очевидно, телеапаратуру) для створення “кимось” телепрограми і в таку саму оренду надало свої телечастоти для трансляції “чиєїсь” програми. Абсурдність таких випадів у тому, що програма “Телеоб’єктив” — продукція обласного телебачення, і це було чітко написано, як і належить, наприкінці програми. Усі ці аргументи навела у відповіді Мельникові дирекція обласного телебачення, спростувавши закиди “припису”. Однак директор ОДТРК Анатолій Тютюнник, очевидно, вибитий з колії цим “наїздом”, зняв другий сюжет з ефіру. Кілька слів про сюжет, якого глядачі так і не побачили. Його тема — незаконне встановлення в Чернігові численних пивних наметів. Автори не обмежилися показом думки обурених чернігівців, які говорили про ці “пивнички” як про розсадники пияцтва, хуліганства, антисанітарії. Є і юридичний бік справи. У сюжеті показано інтерв’ю керівництва міського управління торгівлі, суть якого така: жодного намету не було встановлено згідно з офіційним дозволом міської влади. Тобто їх поставлено самочинно. Тоді це вже запитання й до міської влади — як таке може коїтися? Але повернімося до свободи слова. Журналістів міста просто обурило таке вульгарне, антидемократичне явище, як цензура, особливо в контексті недавніх спроб “виправлення” Конституції, зокрема й у бік тоталітаризму, а не демократії.Колегам залишилося висувати версії, що ж було справжньою причиною “наїзду” на обласне телебачення. Намагання імітувати бурхливу діяльність представництва Нацради? Цілком можливо, враховуючи другу претензію представника ради до телебачення про “оренду” телерадіоефіру. Тут усе схоже на заклик “Лови злодія”, аби відвести громадську думку вбік. Річ у тім, що явище “оренди” існує і поширюється. У місті, як і в інших реґіонах, зареєстровано чимало радіостанцій, які самі майже не ведуть мовлення, натомість надають свої радіочастоти “в оренду” сумнівним мовцям на кшталт російськомовних “шансонів”. Ось до них у Нацради руки й “приписи” чомусь не доходять. Імовірні мотиви “наїзду” на телебачення також — прагнення догодити забудовникам “забігайлівок” і пивним магнатам, а ще — участь у політичних іграх, що починаються з наближенням місцевих виборів. Втім, яка різниця? Цензура є цензура. І рано ще замість “є” казати “була”.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment